Справа № 607/20700/19Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М.
Провадження № 22-ц/817/682/20 Доповідач - Шевчук Г.М.
Категорія -
23 вересня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Шевчук Г.М.
суддів - Бершадська Г. В., Ходоровський М. В.,
з участю секретаря - Дмитрів О.М.
сторін: представника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області
- Дзюбатого А.В.
позивача ОСОБА_1
його представника адвоката- Цимбалюка О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/20700/19 за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2020 року, ухваленого суддею Сливка Л.М., повний текст якого виготовлений 1 червня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,-
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24 грудня 2018 року близько 22 години 15 хвилин на територію його домогосподарства прибула слідчо-оперативна група, скерована Тернопільським районним відділенням поліції Тернопільського ВП в Тернопільської області, у зв'язку із поступленням на спецлінію 102 повідомлення про відкрите заволодіння мобільним телефоном громадянина ОСОБА_2 . Прибувши на його подвір'я, заступник начальника Тернопільського РВП майор поліції ОСОБА_3 почав звинувачувати його у вчиненні злочину, зокрема відкритого заволодіння мобільним телефоном марки "Нокіа 5230", належного громадянину ОСОБА_2 . Після того як він, повідомив, що жодного злочину не вчиняв, майор поліції ОСОБА_3 почав говорити на підвищеному тоні, звинувачував у злочині, чинив моральний тиск та залякування, перешкоджав йому потрапити у власний будинок.
Зазначені неправомірні дії працівників поліції призвели до погіршень стану його здоров'я, у зв'язку із чим позивач змушений був звертатися в мед-установу, де у нього діагностували гіпертонічний криз. Враховуючи характер, обсяг глибину моральних страждань та їх тривалість, просить стягнути моральну шкоду у розмірі 15000 гривень та витрати, по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2020 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з держави на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання коштів державного бюджету в сумі 1000 (одна тисяча) гривень для відшкодування (компенсації) моральної шкоди заподіяної діями працівників Тернопільського районного відділення поліції Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції Тернопільській області та 704,80 гривень судового збору.
В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Тернопільській області просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог посилається на те, що рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що службовим розслідуванням встановлено виключно факт небажання позивача поїхати до підрозділу поліції для дачі пояснень відносно скоєння крадіжки, факт спілкування між позивачем та поліцейським на підвищених тонах в свою чергу призвело до порушення ОСОБА_3 "Правил етичної поведінки поліцейських". Крім того в рішенні суду першої інстанції не обгрунтовано, якими саме неправомірними діями завдано моральну шкоду позивачеві, що було взято судом за основу розрахунку суми в 1000 грн. при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Вказує на те, що працівники поліції, які перебували у складі слідчо-оперативної групи діяли всупереч положень Конституції України. Ним повністю доведена та підтверджена завдана моральна шкода, тому рішення суду першої інстанції грунтується виключно на дотриманні норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач апеляційної скарги не визнав, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає .
Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Обґрунтовуючи наявність підстав для задоволення позову, позивач посилався на те, що неправомірні дії майора поліції ОСОБА_3 образили та поставили під сумнів його ОСОБА_1 порядність та добре ім'я, підірвали його авторитет в очах сусідів та односельчан, призвели до зниження репутації, оскільки він є особою пенсійного віку, працює викладачем математики у Тернопільському вищому професійному училищі ресторанного сервісу і торгівлі, має ступені доктора педагогічних наук, професора, завдали глибоких душевних та моральних страждань, внаслідок чого у нього погіршився стан здоров'я, та він змушений був звертатися за медичною допомогою у Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська комунальна міська лікарня №2».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся у Головне управління Національної поліції в Тернопільській області із скаргою на неправомірні дії окремих працівників поліції Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області, за результатами розгляду якої проведено службове розслідування.
Згідно Висновку службового розслідування за фактом порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку з боку окремих працівників Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області від 24 травня 2019 року, затвердженого начальником ГУНП в Тернопільській області генералом поліції третього рангу ОСОБА_4 24 травня 2019 року встановлено, що майор поліції ОСОБА_3 проявивши низькі моральні та професійні якості поліцейського, що не відповідають вимогам держави та очікуванням суспільства, не дотримуючись вимог Присяги працівників поліції, Законів України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» та «Про Національну поліцію України», Правил етичної поведінки поліцейських, наказів МВС України та Національної поліції України щодо неухильного дотримання службової дисципліни вчинив дії, що підривають авторитет Національної поліції України. Причинами та умовами, що сприяли допущенню вказаного вище порушення законності та службової дисципліни є низькі моральні та професійні якості заступника начальника Тернопільського районного відділення поліції ОСОБА_3 , а також відсутність належного контролю за діями підлеглих з боку керівництва Тернопільського районного відділення поліції Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області.
24 травня 2019 року Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області видано наказ №1353 «Про зменшення розміру щомісячної премії окремим працівникам поліції», згідно якого вирішено: за порушення службової дисципліни, свідоме ігнорування вимог п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, вимог Національної поліції України та ГУНП в Тернопільській області щодо необхідності неухильного дотримання законності та службової дисципліни, що виразилося у вчиненні дій, якій підривають авторитет Національної поліції України, заступнику начальника Тернопільського районного відділення поліції Тернопільського ВП ГУНП в області майору поліції ОСОБА_3 зменшити розмір щомісячної премії на 5% на один місць. Керівникам структурних та відокремлених структурних підрозділів додатково довести до особового складу під підпис вимоги ГУНП в області та Національної поліції України щодо неухильного дотримання законності службової та транспортної дисципліни, забезпечити повторне вивчення в системі службової підготовки норм Законів України «Про запобігання корупції», «Про Національну Поліцію України» та «Про дисциплінарний статут Національної поліції України».
Із відповіді Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» вбачається, що згідно даних журналу реєстрації амбулаторних хворих ОСОБА_1 , 1982 р.н., житель с.Дубівці, Тернопільського району, звертався за медичною допомогою у відділенні невідкладної медичної допомоги 25 грудня 2018 року о 13 годині. Діагноз: гіпертонічний криз (не ускладнений) ЕКГ. Введено клофелін, 1,0 в/м. Від госпіталізації відмовився.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позивачем доведено заподіяння йому моральної шкоди, яка полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, почуття образи, емоційної напруги, погіршення здоров'я та інших негативних переживань, викликаних протиправними діями заступника начальника Тернопільського районного відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області майора поліції ОСОБА_3.
Доводи апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди колегія суду не приймає до уваги як не обгрунтовані.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пунктах 2, 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами), судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Cпори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень.
Суд при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди повинен встановити її наявність, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Так, факт порушення службової дисципліни майором поліції ОСОБА_3 підтверджено Висновком службового розслідування за фактом порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку з боку окремих працівників Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області від 24 травня 2019 року та Наказом ГУНП в Тернопільській області №1353 «Про зменшення розміру щомісячної премії окремим працівникам поліції», яким заступнику начальника Тернопільського районного відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області майора поліції ОСОБА_3 зменшено розмір щомісячної премії на 5 відсотків на один місяць.
На запит адвоката Цимбалюка О.Є. Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області надано відповідь від 08 липня 2019 року за №1859/2/03/2019, якою повідомлено, що з приводу обставин, викладених у зверненні, проведено службове розслідування, за результатами якого факти порушення службової дисципліни з боку поліцейських Тернопільського РВП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області знайшли своє підтвердження частково, у зв'язку із чим, заступнику начальника Тернопільського районного відділення поліції ТВП ГУНП в області майору поліції ОСОБА_3 зменшено розмір щомісячної премії на 5% за травень місяць 2019 року.
Судом встановлено, що позивач звертався за медичною допомогою у відділення невідкладної медичної допомоги 25 грудня 2018 року о 13 годині. Діагноз: гіпертонічний криз (Не ускладнений) ЕКГ. Введено клофелін, 1,0 в/м.
Доводи представника відповідача, що позивач не звертався за медичною допомогою, оскільки рік народження особи вказаний 1982 р.н., а позивач 1952 р.н. колегія суддів не приймає до уваги як не обгрунтовані.
В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 пояснив, що в довідці медичного закладу наявна помилка щодо його дати народження 11.08.2020 р.
Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» надало відповідь, де вказало, що згідно запису даних журналу відділення невідкладної медичної допомоги ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звертався за медичною допомогою 25.12.1018 року.
Отже, вирішуючи спір, суд на підставі належним чином оцінених доказів, врахувавши глибину душевних страждань позивача тривалість вимушених змін у його житті, перенесеному сильному нервовому потрясінні, порушенні спокою, нормального життя, необхідності звертатись за медичною і юридичною допомогою, згаянні вільного і робочого часу, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вірно стягнув моральну шкоду у розмірі 1000грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України").
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року.
Головуюча: Г.М. Шевчук
Судді: Г.В. Бершадської
М.В. Ходоровський