Справа № 361/6300/20
Провадження № 2-о/361/207/20
28.09.2020
28 вересня 2020 року Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування, -
У вересні 2020 року заявник звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із вищевказаною заявою в якій просить суд встановити факт недостовірності та спростувати інформацію, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20:19 на веб-сайті https://factumua.info у мережі Інтернет за гіперпосиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою ” ОСОБА_2 и ее покровители”, яка не відповідає дійсності та завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_1 .
У заяві посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://factumua.info у мережі Інтернет за гіперпосиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено статтю під назвою ” ОСОБА_2 и ее покровители”. Доступ до перегляду вмісту сторінки статті є вільним. Стаття на сайті була розміщена без зазначення автора.
Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з частиною 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини 3 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до вимог чинного законодавства фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч.1 ст.277 ЦК України).
За змістом ч.4 ст.277 ЦК України, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
Пленум Верховного Суду України в п.13 Постанови ”Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” №1 від 27 лютого 2009 року роз'яснив, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.
Так, якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Звертаючись до суду з вказаною заявою, представник заявника посилається на неможливість встановлення власника веб-сайту на якому розміщена недостовірна інформація, про те на підтвердження заявлених вимог до заяви додала роздруківку повного тексту статі під заголовком ” ОСОБА_2 и ее покровители”, який розміщений на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 , опублікований 17:28, 25 червня 2018 року.
Разом із цим доказів використання стороною заявника всіх визначених цивільно-правовим законодавством механізмів з метою встановлення власника сайту або автора інформації, до суду не надано.
З огляду на вказане, а також виходячи зі змісту заяви, вбачається, що існує спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Враховуючи викладене, подана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Керуючись ст. 293, ч.4 ст. 315 ЦПК України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування.
Роз'яснити право на звернення до суду в порядку позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Броварський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Радзівіл А.Г.