Справа № 357/13720/19
4-с/357/72/20
Категорія
іменем України
28 вересня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович, комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», про визнання неправомірними рішення ( постанови ) приватного виконавця, -
В вересні 2020 року скаржник ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зі скаргою, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович, комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», про визнання неправомірними рішення ( постанови ) приватного виконавця, обґрунтовуючи тим, що вона, ОСОБА_1 , 07.09.2020 р. в АТ КБ «Приватбанк» отримала копію постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича про арешт коштів боржника. Фактично цим він позбавив її права на існування, адже саме на картку даного банку вона отримує зарплатню, що є її єдиним джерелом доходу. Рішення, у вигляді постанови, приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича, вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Як вбачається з довідки АТ КБ «Приватбанк» на арештований рахунок вона отримує заробітну плату.
Статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.
Оскільки обмеження щодо недопустимості арешту заробітної плати у постанові не було вказано, а тому порушення конституційного права на винагороду за працю було порушене з боку приватного виконавця.
Також хоче нагадати, що в Україні дії принцип верховенства права. Це означає, що ніхто не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечить конституційним принципам права або порушують права та свободи людини і громадянина.
Судова практика Верховного Суду однозначна у своїх висновках - рахунки на які громадяни отримають заробітну плату, пенсію та соціальні виплати є рахунками із спеціальним режимом використання та на які виконавчою службою або приватними виконавцями відповідно до вимог законодавства арешт не накладається.
У зв'язку з блокуванням її рахунку, вона не може отримати правову допомогу в повному обсязі.
Просила суд прийняти скаргу до розгляду, визнати неправомірною постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича про арешт коштів боржника (ВП №62970928 від 07.09.2020р.) та зобов'язати його усунути порушення шляхом зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 , на який нараховується заробітна плата.
Ухвалою судді від 21 вересня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович, комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», про визнання неправомірними рішення ( постанови ) приватного виконавця.
25 вересня 2020 року за вх. № 36826 судом отримано від приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича відзив на скаргу ОСОБА_2 , в якому просив суд в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити, мотивуючи тим, що в приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва А.М. перебуває виконавче провадження № 62970928 з примусового виконання судового наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 2-н/357/20/20 від 16.03.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованості за оплату житлово комунальних послуг з централізованого опалення і підігріву води та судових витрат на загальну суму 20136,70 грн (далі Виконавчий документ).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
07.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А.М., на підставі Виконавчого документа та заяви Стягувача, відповідно до вимог статей 3, 4. 24, 26 Закону, винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження, Постанову про стягнення з боржника основної винагороди, Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та Постанову про арешт коштів боржника. Вказані постанови 08.09.2020 направлені Боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в Виконавчому документі.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 cт. 56 Закону постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
07.09.2020 року приватним виконавцем винесено Постанову про арешт коштів боржника та направлено банківським установам. У вказаній Постанові зазначено: «Накласти арешт па грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику…».
Звертає увагу суду, що відповідно до повідомлення Банку від 14.09.2020 р. №20.1.0.0.0/7-200914/5428 зазначено, що Боржник має відкриті два рахунки, без ідентифікації рахунків із спеціальним режимом використання, або для врахування пенсійних виплат чи заробітної плані. Таким чином вказані рахунки можуть бути використані для зарахування будь-яких виплат та переказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Звертає увагу суду, що повідомлення про те, що один із рахунків відкритий для зарахування заробітної плати, від Банку чи Боржника не надходило.
Боржник у скарзі посилається нате, що Постанову про арешт коштів отримала саме від АТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк). Як вже зазначалось, Постанова про арешт коштів боржника була направлена Боржнику 08.09.2020 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в Виконавчому документі. Лист, згідно відмітки у рекомендованому повідомленні (копія додається), вручено особисто 10.09.2020.
Оскарження ж Боржником законних дій приватного виконавця свідчить про її неповагу до рішення суду, небажання його виконувати та готовність вжити будь-яких заходів з метою створити перешкоди для виконання даного виконавчого документа.
Рішення суду є обов'язковим до виконання. Приватний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Жодних правових підстав вважати, що приватним виконавцем у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» неправомірно винесено вищезазначену Постанову та накладено арешт на кошти немає.
Будь-яких доказів, які вказували б на порушення приватним виконавцем чинного законодавства та прав скаржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено.
28 вересня 2020 року за вх, № 37024 судом отримано пояснення КП БМР «Білоцерківтепломережа» на скаргу ОСОБА_1 , в яких наголошували на тому, що Білоцерківським міськрайонним судом 16.03.2020 року було видано судовий наказ № 2-н/357/20/20 про: Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за оплату житлово- комунальних послуг з централізованого опалення та підігріву води в розмірі 19944,60грн. (з яких 17364,04 грн. сума заборгованості; 1854,40 грн.сума на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 726,16 грн. три відсотки річних). Стягнути з боржника на користь стягувачаа судовий збір в розмірі 192,10 грн.
Станом на 01.09.2020 року даний виконавчий документ в добровільному порядку боржником не виконаний, про що свідчить розрахунковий лист абонента (додається). Тому КП БМР «БЦТМ» 07.09.2020 року подало судовий наказ на виконання до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіву Андрію Миколайовичу.
07.09.2020 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович відкрив виконавче провадження за судовим наказом № 2-н/357/20/20 від 16.03.2020 року та виніс постанову про арешт коштів боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами 1-3 ст. 56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника; постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Положеннями ч. 1 та ч. 6 ст. 48 Закону № 1404-VIII закріплено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Скаржник мотивує скаргу тим, що банківський рахунок, на який було накладено арешт був відкритий для виплати заробітної плати і не підлягає арешту. Постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на момент винесення виконавцем постанови про арешт коштів боржником не було виконано. Оскільки рішення має майновий характер, то у виконавця були всі підстави для накладення арешту на кошти боржника на відкритих ним рахунках у банках. Виписка Приватбанку від 09.09.2020 року (додається у додатках) не містить інформації про те, що рахунок підпадає під гриф спеціальний, на які забороняється накладати арешт, і не містить жодної інформації про те, що даний рахунок відкритий виключно для. перерахування зарплати і що на ньому зберігаються виключно кошти заробітної плати боржника, Законом не передбачено обов'язок виконавця спочатку перевірити, які кошти знаходяться на рахунку і чи не є вони зарплатою; крім того така попередня перевірка потягла б порушення ним строку винесення постанови про накладення арешту і порушила б права стягувана.
У винесеній постанові про арешт коштів боржника, копії якої було надіслано сторонам виконавчого провадження та на виконання до банківських та інших фінансових установ, приватний виконавець вказав: - накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду щодо арешту рахунку боржника, який використовується для виплати заробітної плати, виконуючи рішення суду, виконавець може накласти арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Тому, просили суд відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича про арешт коштів боржника ВП № 62970928 від 07.09.2020 р.
В судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з'явилася, 28.09.2020 року за вх. № 36985 судом отримано клопотання про розгляд справи за її відсутності. Скаргу підтримує в повному обсязі.
Заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів А.М. в судове засідання не з'явився, 28.09.2020 року за вх. № 37219 судом отримано клопотання про розгляд справи за відсутності особи, дії якої оскаржуються. В зазначеному клопотанні приватний виконавець Филипів А.М. просить суд розглядати справу без його участі за наявними в справі матеріалами. В задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірним рішення ( постанови ) приватного виконавця - відмовити.
Заінтересована особа КП БМР «Білоцерківтепломережа» в судове засідання свого представника не направила, 28.09.2020 року за вх. № 37025 судом отримано клопотання, в якому представник КП БМР «БЦТМ» просила розглядати справу без участі представника за наявними в справі доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали, які надані заінтересованими особами до відзиву та пояснень, вважає, що скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.
Частина 2 статті 450 ЦПК України передбачає, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Встановлено, що скаржником ОСОБА_1 звертаючись до суду із вказаною скаргою не пропущено строк для оскарження, так як оскаржувана постанова винесена 07.09.2020 року, а скаржник звернувся до суду зі скаргою 17.09.2020 року, тобто у десятиденний строк.
Судом встановлені наступні обставини.
Встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва А.М. перебуває виконавче провадження № 62970928 з примусового виконання судового наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 2-н/357/20/20 від 16.03.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованості за оплату житлово комунальних послуг з централізованого опалення і підігріву води та судових витрат на загальну суму 20136,70 грн.
07.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А.М., на підставі виконавчого документа та заяви Стягувача, відповідно до вимог статей 3, 4. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» ( далі - Закон ), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Постанову про стягнення з боржника основної винагороди. Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника.
Звертаючись до суду з скаргою, скаржник ОСОБА_1 вважає, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича про арешт коштів боржника є такою, що фактично позбавляє її права на існування, адже саме на картку даного банку вона отримує зарплатню, що є її єдиним джерелом доходу. Таку постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича, вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
У статті 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII ( далі - Закон № 1404-VIII ) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони- перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частинами 1-3 ст. 56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника; постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Положеннями ч. 1 та ч. 6 ст. 48 Закону № 1404-VIII закріплено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Отже, вищевказані постанови, а також і постанова про арешт коштів боржника від 07.09.2020 року, 08.09.2020 року були направлені приватним виконавцем Боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в виконавчому документі, які отримані 10.09.2020 року особисто ОСОБА_1 , про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 cт. 56 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
07.09.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено банківським установам.
У вказаній постанові зазначено: «Накласти арешт па грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику…».
Отже, у оскаржуваній постанові про арешт коштів боржника, копії якої було надіслано сторонам виконавчого провадження та на виконання до банківських та інших фінансових установ, приватний виконавець вказав: - накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до повідомлення Банку від 14.09.2020 р. №20.1.0.0.0/7-200914/5428, в якому зазначено, що Боржник має відкриті два рахунки, без ідентифікації рахунків із спеціальним режимом використання, або для врахування пенсійних виплат чи заробітної плані. Таким чином вказані рахунки можуть бути використані для зарахування будь-яких виплат та переказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Як встановлено, повідомлення про те, що один із рахунків відкритий для зарахування заробітної плати, від Банку чи Боржника на адресу приватного виконавця не надходило.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. 08 липня 2020 року Верховний Суд прийняв постанову у справі №915/1000/18 за скаргою Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” на дії та бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
У вказаній справі Верховний Суд зробив наступні правові висновки. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. Однак, стаття 48 Закону України “Про виконавче провадження” встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України “Про виконавче провадження”.
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
У разі виникнення у боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов'язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19.
Тому, відповідно до правового висновку Верховного Суду щодо арешту рахунку боржника, який використовується для виплати заробітної плати, виконуючи рішення суду, виконавець може накласти арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, будь-яких доказів, які вказували б на порушення приватним виконавцем чинного законодавства та прав скаржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду під час розгляду даної скарги, не встановлено.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, з урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович, комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», про визнання неправомірними рішення ( постанови ) приватного виконавця, є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 211, 247, 263, 450, 448-451 ЦПК України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність організації і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", Законом України «Про виконавче провадження», ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович, комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», про визнання неправомірними рішення ( постанови ) приватного виконавця, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення ( враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України ). У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 28 вересня 2020 року.
Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов