Справа № 357/9154/20
1-кс/357/1919/20
16 вересня 2020 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі суду № 5 в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області клопотання прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 , у матеріалах кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020115030000605 від 12.09.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно,-
15 вересня 2020 року до слічого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області звернувся прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Київській області ОСОБА_3 , у матеріалах кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020115030000605 від 12.09.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
Клопотання мотивоване тим, що 11.09.2020 року до Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від поліцейського ВРПП, про те, що 11.09.2020 року близько 13 год. 50 хв., за адресою Білоцерківський район, с. Мала Вільшанка, по вулиці Перемоги, був зупинений транспортний засіб марки «Peugeot» модель «605», при перевірці якого було виявлено ознаки втручання в номера вузлів та агрегатів транспортного засобу.
11.09.2020 року було проведено огляд земельної ділянки на якій виявлено автомобіль марки «Peugeot» модель «605» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , проживаючого в АДРЕСА_1 , ключ запалення до автомобіля та свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобіля НОМЕР_2 .
Вище вказаний автомобіль марки «Peugeot» модель «605» д.н.з. НОМЕР_1 , ключ запалення до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 були вилучені до Білоцерківського ВП для проведення судових експертиз.
Автомобіль марки «Peugeot» модель «605» д.н.з. НОМЕР_1 було направлено на майданчик тимчасового утримання за адресою вул. Матросова, 48-а в м. Біла Церква.
12.09.2020 року винесено постанову про визнання та приєднання до провадження речового доказу, а саме автомобіль марки «Peugeot» модель «605» д.н.з. НОМЕР_1 , ключ запалення до автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
З метою збереження речового доказу, а саме автомобіль марки «Peugeot» модель «605» д.н.з. НОМЕР_1 та ключа запалення до автомобіля, передбачене ст. 170 КПК України в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно.
Крім цього, для досягнення завдань кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, а саме забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування, виникла необхідність у проведенні судово-трасологічної експертизи у вказаному кримінальному провадженні, предметом дослідження якої слугує речовий доказ, а саме вищевказаний автомобіль.
Враховуючи, що для проведення експертизи потрібен тривалий час, є необхідність накладення арешту на тимчасово вилучене майно - легковий автомобіль марки «Peugeot» модель «605» д.н.з. НОМЕР_1 та ключ запалення до автомобіля з метою збереження речових доказів, які є предметом кримінального правопорушення.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, врховуючи доводи прокурора на які останній посилається в клопотанні, який просив задовольнити клопотання, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.ст. 22, 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Ст. 171 ч.2КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Між тим, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не привів у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.
Отже, в силу положень КПК України, прокурором не надано жодних об'єктивних даних, які дають підстави для накладення арешту на майно, яке було вилучено слідчим в ході проведення огляду місця події 11 вересня 2020 року.
Згідно ст.173 ч.4 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
З огляду на викладене у задоволенні клопотання слід відмовити, а вилучене майно повернути за належністю.
Керуючись ст. ст. 170, 173 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 , у матеріалах кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020115030000605 від 12.09.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - відмовити.
Копію ухвали не пізніше наступного дня направити особам, що не були присутніми під час оголошення ухвали.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду області протягом 5 днів.
Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня її отримання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.
Слідчий суддяОСОБА_1