Справа №345/2188/20
Провадження № 2/345/826/2020
24.09.2020 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Миговича О.М.
секретаря - Бабійчук Л.В.
з участю: представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача: Курник О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного Акціонерного Товариства «Прикарпаттяобленерго» про захист прав споживачів, суд -
ОСОБА_2 звернулася до суду із вищенаведеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 27.12.2010 року із відповідачем вона уклала договір постачання електричної енергії до її будинковолодіння в АДРЕСА_1 . 01.03.2017 року працівниками Калуського РЕМ, обманним шляхом під виглядом встановлення сканера показників лічильника на її подвір'ї по АДРЕСА_1 було встановлено обмежувач подання напруги до 2 кВт-годин. На дане обмеження вона згоди не давала. Через таке незаконне обмеження позивачка не користуватись побутовими приладами, а також проводити богослужіння у капличці, що розташована на її подвір'ї.
Посилаючись на викладені обставини, просить суд визнати протиправними дії відповідача, які полягають у встановленні обмеження потужності струму, зобов'язати відповідача зняти обмеження потужності струму та встановити обмеження потужності струму.
Також зазначила, що діями відповідача позивачці завдано моральної шкоди, що виявилась у моральних стражданнях і переживаннях через порушення її прав на отримання електроенергії належної якості та побутові незручності, адже через недостатню потужність струму вона не може користуватись електричними приладами. Моральну шкоду оцінює в 20 000 грн., яку просить стягнути з відповідача.
У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просять позов задоволити з наведених в позові та відповіді на відзиві підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Суду пояснила, що позивачка, долучивши неякісну копію договору, стверджує, що договірна потужність відповідно до умов договору про користування електроенергією № 25012204 від 24.12.2010 р., укладеного між АТ «Прикарпаттяобленерго» та ОСОБА_2 становить 20 вКт. Даним твердженням позивачка суперечить своїм позовним вимогам, адже просить суд зобов'язати відповідача збільшити обмеження по потужності до 5 вКт, а не 20 кВт( як ніби то передбачено договором). Проте це недостовірне твердження спростовується копією договору № 25012204 від 24.12.2010р., з якої чітко видно що договірна потужність становить 2 кВт (п.1 Договору).
Щодо встановлення технічних засобів, які обмежують постачання електроенергії споживачу в межах передбачених договором, (без згоди споживача), то дане право передбачено: Підпунктом 3 п. 12 Договору про користування електроенергією № 25012204 від 24.12.2010р., укладеного між АТ «Прикарпаттяобленерго» та ОСОБА_2 .. Підпунктом 3 пункту 37 Правил користування електричною енергією для населення , затверджених Постановою КМ України №1357 від 26.07.1999р. ( які діяли на час виникнення даних правовідносин), Підпунктом 5 п.5.1.1 Правил роздрібного ринку електроенергії, затверджених постановою НКРЕ КП №312 від 14.03.2018р. ( які діють станом на сьогоднішній день). Посилання Позивачки на лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості( який не є нормативно-правовим актом і немає жодної юридичної сили), щодо невідповідності договірної потужності нормам ДБН В.2.5-23-2010 є також безпідставним. Адже ці норми поширюються на проектування електропостачання нових та існуючих, що підлягають реконструкції та капітальному ремонту житлових будинків. А будинок Позивачки збудований значно раніше і елекропостачання здійснювалося відповідно до технічних вимог, які діяли на той час. Також ОСОБА_2 не зверталася до Відповідача стосовно переобладнання внутрішньої електропроводки з метою збільшення споживання електричної потужності, що передбачено підпунктом 8 п. 10 Договору про користування електроенергією. У позовній заяві відсутні докази про те, що даний будинок був реконструйований після 2010р.
Правомірність дій відповідача підтверджується також листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.01.2020р. (яка наділена регулятивними функціями на ринку електроенергетики), в якому зазаначається:
«Звертаємо увагу, що з 01.01.2019 АТ «Прикарпатгяобленерго» (у межах своєї території здійснення ліцензійної діяльності) є ОСР в Івано-Франківській області.
Щодо твердження, що відповідач є електропостачальником і постачає Позивачу електроенергію неналежної якості. Це твердження також не відповідає дійсності. Як було зазначено вище з 01.01.2019 АТ «Прикарпатгяобленерго» (у межах своєї території здійснення ліцензійної діяльності) є оператором систем розподілу в Івано-Франківській області, а значить не є електропостачальником.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то зазначила, що енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору в розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії. У разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором.
Вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. є похідною від вимоги про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії. Як видно із вищезазначених доводів, дії АТ «Прикарпаттяобленерго» щодо обмеження потужності до рівня договірної є законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та жодним чином не порушують прав позивача по справі ОСОБА_2 .
Суду не представлені докази наявності причинного зв'язку між будь якими діями відповідача та заподіяння позивачу моральної шкоди. Позивач обґрунтував заподіяну йому моральну шкоду виключно словами, що містяться в заяві, не надавши суду необхідних належних до допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння їй моральної шкоди та відповідно її розмір компенсації в сумі, яка становить саме 20 000 грн. Просить у задоволенні позову відмовити.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що працівниками Калуського РЕМ, обманним шляхом під виглядом встановлення сканера показників лічильника на його подвір'ї по АДРЕСА_1 було встановлено обмежувач подання напруги до 2 кВт-годин. На дане обмеження він згоди не давав. Через таке незаконне обмеження він не може користуватись побутовими приладами, а також проводити богослужіння у капличці, що розташована на його подвір'ї.
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.12.2010 року між АТ «Прикарпаттяобленерго» та ОСОБА_2 було укладено договір про користування електроенергією № 25012204. Згідно п.1 даного договору Енергопостачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до потужності 2.0 кВт електроустановок Споживача - (а.с.7-8).
Таким чином, договором, укладеним між АТ «Прикарпаттяобленерго» та ОСОБА_2 , передбачена договірна потужність 2 кВт.
Також встановлено, що 01.03.2017 року працівниками Калуського РЕМ на її подвір'ї по АДРЕСА_1 було встановлено обмежувач подання напруги до 2 кВт-годин.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно зі ст.26 Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Пунктом 3 Правил користування електроенергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357, які діяли до 26 червня 2018 року, встановлено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки. Договір про користування електричною енергією вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.
Згідно з положеннями пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), дозволена (договірна) потужність - максимальна величина потужності, дозволена до використання в будь-який час за кожним об'єктом споживача відповідно до умов договору споживача про розподіл (передачу) електричної енергії, набута на підставі виконання договору про приєднання до електричних мереж або у результаті набуття права власності чи користування на об'єкт (об'єкти); проектне рішення - інженерні, техніко-економічні, архітектурні, об'ємно-просторові характеристики електроустановки або її частини, розроблені у проектній документації.
Пунктом 2.3.3 глави 2.3 розділу II ПРРЕЕ визначено, що електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) суміщеними з лічильником електричної енергії або окремими засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.
Так, положеннями пункту 2.4.2 глави 2.4 розділу II ПРРЕЕ визначено, що у договорі про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії зазначаються величини дозволеної (договірної) та приєднаної потужності, які визначаються виходячи з проектних рішень та потужності наявних у споживача струмоприймачів. Потужність об'єкта споживача повинна обмежуватись на рівні потужності, передбаченої проектом указаного об'єкта споживача та/або технічними характеристиками зовнішніх електричних мереж указаного об'єкта споживача.
Відповідно до пункту 5.1.1 глави 5.1 розділу V ПРРЕЕ оператор системи має право, зокрема, встановлювати технічні засоби, які обмежують розподіл (передачу) електричної енергії споживачу у межах потужності, передбаченої договором.
Таким чином, ОСР має право обмежувати величину використання споживачем електричної потужності до величини, передбаченої умовами договору, укладеного між ОСР та споживачем (не нижче величини, передбаченої договором).
При цьому, у разі, якщо проектом електрозабезпечення об'єкта побутового споживача (далі - Проект) передбачена більша величина електричної потужності ніж зазначена у договорі з ОСР, споживач має право звернути до ОСР щодо зміни величини електричної потужності, зазначеної у договорі..»
Отже, у разі наявності у споживача електроенергії технічної або проектної документації, де зазначена розрахункова потужність, яка відрізняється від потужності вказаної у існуючому договорі по наданню послуг з розподілу, споживачу необхідно письмово звернутися із заявою до оператора системи розподілу щодо внесення змін у договір зазначеної величини електричної потужності для приведення величини дозволеної потужності у відповідності до наданої ним технічної або проектної документації. (з такою заявою ОСОБА_2 до Відповідача не зверталася). У разі відсутності у споживача технічної або проектної документації де зазначена розрахункова потужність, йому пропонується для збільшення величини договірної потужності звернутися ОСР для отримання проекту договору про приєднання до електричних мереж, технічних умов та рахунку за оплату послуги приєднання до електричних мереж. ( в підтвердження наявності вищезазначеної пропозиції до позовної заяви додані відповіді Відповідача від 18.05.2017р. та 27.12.2018р.) Порядок приєднання до електромереж станом на сьогоднішній день встановлюється Кодексом системи розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП № 310 від 14.03.2018 року.
Таким чином, суд вважає, що встановлення відповідачем обмеження по потужності, проведено у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому відсутні підстави для покладення на АТ «Привкарпаттяобленерго» обов'язку щодо зняття вказаного обмеження.
Вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. є похідною від вимоги про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії. Як видно із вищезазначених доводів, дії АТ «Прикарпаттяобленерго» щодо обмеження потужності до рівня договірної є законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та жодним чином не порушують прав позивача по справі ОСОБА_2 .
Суду не представлені докази наявності причинного зв'язку між будь якими діями відповідача та заподіяння позивачу моральної шкоди. Позивач обґрунтував заподіяну йому моральну шкоду виключно усно, що містяться в заяві, не надавши суду необхідних належних до допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння їй моральної шкоди та відповідно її розмір компенсації в сумі, яка становить саме 20 000 грн.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги, що від сплати судового збору при зверненні до суду із цим позовом позивачі були звільнені, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного Акціонерного Товариства «Прикарпаттяобленерго» про захист прав споживачів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Головуючий: