Справа № 344/12712/20
Провадження № 1-кс/344/4600/20
29 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 10 вересня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання,-
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого ОСОБА_4 від 10 вересня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання в якій просить скасувати постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання та зобов'язати слідчого у кримінальному провадженні № 12016090220000289 від 01.10.2016 року викликати та допитати у якості свідка працівника ГУ ДПС в Івано-Франківській області ОСОБА_5 .
Скарга обґрунтована тим, що на думку сторони захисту ОСОБА_5 безпосередньо причетний до конструювання кримінального переслідування ПрАТ «Івано-Франківськторф», створював документи, які лягли в основу кримінального переслідування директора ПрАТ «Івано-Франківськторф», підписував звернення, листи. Документи за підписом ОСОБА_5 містяться в матеріалах справи.
Заявник у судове засідання не з'явився, попередньо подав заяву, відповідно до якої просив скаргу слухати без його участі. У заяві вказав, що доводи скарги підтримує.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про причини неявки слідчого суддю не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Беручи до уваги вищенаведене, враховуючи, що всі особи, які беруть участь у судовому провадженні в судове засідання не прибули приходжу до висновку, про можливість розгляду скарги без здійснення фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Вивчивши матеріали скарги, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
07.09.2020 року ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку звернувся до старшого слідчого ОСОБА_4 із клопотанням про допит ОСОБА_5 .
10.09.2020 року старший слідчий ОСОБА_4 відмовив у задоволенні такого клопотання про що виніс постанову.
Вказану постанову захисник ОСОБА_3 отримала 24.09.2020 року.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчий вказав, що проведення допиту працівника ГУ ДПС в Івано-Франківській області не має значення для розслідування кримінального провадження та не є таким, який сам по собі або в сукупності з іншими доказами може бути використаний для доведення невинуватості чи винуватості ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
За змістом ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч.1 та 2 ст. 223 КПК України).
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Слід також зазначити, що чинний КПК України не встановлює вичерпного переліку дій, які є обов'язковими до вчинення слідчим при здійсненні досудового розслідування за повідомленням про кримінальне правопорушення. При проведені досудового розслідування слідчий чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд визначають об'єм перевірочних дій, достатніх за їх переконанням для прийняття вмотивованого рішення.
Отже, прокурор та слідчий при здійсненні досудового розслідування за повідомленням про кримінальне правопорушення визначають об'єм перевірочних дій, достатніх за їх переконанням для прийняття вмотивованого рішення, а не слідчий суддя.
Відповідно до ч. ст. 110 КПК України, постанова слідчого, прокурора складається з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Відтак враховуючи наведене, та те, що мотиви прийняття слідчим вказаної вище постанови знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вважаю оскаржувану постанову вмотивованою та достатньо обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачаю.
Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 309 КПК України, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 10 вересня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1