Справа № 661/784/20
Провадження 2/127/1131/20
22 вересня 2020 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Поливаній Ю.В.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої військовослужбовцем під час виконання службових обов'язків,-
В лютому 2020 року військова частина НОМЕР_1 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої військовослужбовцем під час виконання службових обов'язків та просили стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану втратою інвентарного речового майна в загальній сумі 52623,00 грн., стягнути судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 22.03.2016 року було зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення прапорщика ОСОБА_2 . Відповідно до проведеного службового розслідування по факту втрати радіостанцій Р-159 у групі матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 в період з 16.01.2018 року по 06.02.2018 року було виявлено нестачу радіостанцій Р-159 в кількості 5 комплектів. Під час службового розслідування встановлено, що матеріально відповідальною особою в групі матеріального забезпечення у вище зазначений період був старший прапорщик ОСОБА_2 . Наявність радіостанцій була підтверджена ОСОБА_3 , а саме актом приймання - передачі станом на травень 2016 рік. Неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_2 , а саме: не перевіривши наявність акту підтверджуючого передачу майна на склад для зберігання, не зберігши державне майно, вчасно не доповівши про втрату майна та не виконувавши завдання, доручені за посадою призвели до грубого порушення вимог Статуту Внутрішньої служби ЗС України та Дисциплінарного Статуту ЗС України.
Таким чином, старшого прапорщика ОСОБА_2 було притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності згідно пункту 14 Постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» від 23.06.1995 року №243/95-ВР та відповідно до пункту 16 розмір шкоди заподіяної державі в двократному розмірі за малогабаритні засоби зв'язку Р-159, керуючись довідками про залишкову вартість заподіяна шкода державі у групі матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 в розмірі 73158,44 грн.
Під час проходження служби після проведення службового розслідування з старшого прапорщика ОСОБА_2 протягом 2018-2019 р.р. стягувалася завдана державі шкода і до звільнення ОСОБА_2 з військової служби станом на 29.06.2019 року утримано 20535,55 грн., тому після його звільнення з військової служби підлягає стягненню заборгованість в сумі 52623 грн.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні змісту позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме у розмірі 16043,67 грн. та пояснив, що відсутні законні підстави для стягнення з нього підвищеної матеріальної відповідальності.
Заслухавши пояснення представника позивача і відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною 4 ст. 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною четвертою статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до довідки №65/15 ЄДРПОУ від 24.07.2015 року військова частина НОМЕР_1 відноситься до державної організації, яка проводить діяльність у сфері оборони (а.с. 8).
Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 22.03.2016 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення прапорщика ОСОБА_2 (а.с. 29).
Згідно рапорта ТВО командира групи матеріального забезпечення капітана ОСОБА_4 командиру в/ч НОМЕР_1 , виявлено нестачу прийомопередавачів Р-159 в кількості 5 штук, які перебували на утриманні старшого прапорщика ОСОБА_2 (а.с. 18).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 51 від 16.01.2018 року призначено службове розслідування по факту нестачі радіостанцій Р-159 в кількості 5 комплектів у групі матеріального забезпечення, та доручено його проведення старшому лейтенанту ОСОБА_5 та продовжено термін проведення службового розслідування до 01.02.2018 року (а.с. 11-12).
Під час проведення службового розслідування було відібрано пояснення від старшого прапорщика ОСОБА_2 , капітана ОСОБА_4 та капітана ОСОБА_6 , які пояснили, що радіостанції Р-159 в кількості 5 комплектів знаходились за адресою: АДРЕСА_1 , які були прийняті ОСОБА_2 у 2016 році та зберігались у продовольчому складі до 2017 року. 26.10.2017 року капітан ОСОБА_6 виїхав у відрядження до м. Кропивницький з метою перевезення боєприпасів. Старший прапорщик ОСОБА_2 попрохав ОСОБА_6 забрати з продовольчого складу, які рахуються за ГМЗ в/ч НОМЕР_1 . Після приїзду капітан ОСОБА_6 передав старшому прапорщику ОСОБА_2 ящики з радіостанціями, які він залишив в місці зберігання зброї. Після чого через декілька місяців виявили нестачу 5 комплектів радіостанцій Р-159 (а.с. 20-25).
Згідно акту проведення службового розслідування по факту нестачі радіостанцій, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2018 року запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності, командира першого автомобільного взводу підвозу боєприпасів групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , старшого прапорщика ОСОБА_2 та накласти дисциплінарне стягнення «догана» та відповідно до статті 14 «Положень про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року №243/95-ВР та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 року №880, притягнути до матеріальної відповідальності у двократному розмірі, солідарно в сумі 73158, 44 грн. (а.с. 13-15).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №138 від 06.02.2018 року притягнуто до дисциплінарної відповідальності командира першого автомобільного взводу підвозу боєприпасів групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , старшого прапорщика ОСОБА_2 , та накладено дисциплінарне стягнення «догана» та відповідно до статті 14 «Положень про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року №243/95-ВР, та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 року №880, притягнуто до матеріальної відповідальності у двократному розмірі, солідарно в сумі 73158, 44 грн. (а.с. 16-17).
З відповідача ОСОБА_2 протягом 2018-2019 року стягувалась сума завданих збитків до його звільнення та утримано 20535,55 грн., що не заперечується сторонами.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 180 від 29.06.2019 року старшого прапорщика ОСОБА_2 звільнено з військової служби у відставку у зв'язку з досягненням граничного віку та направлено на військовий облік до Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату. Виключено із списків особового складу частини та всіх видів міського військового комісаріату (а.с. 28).
Отже, як встановлено судом, Військова частина НОМЕР_1 звернулась в суд з позовом до колишнього командира першого автомобільного взводу підвозу боєприпасів групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , старшого прапорщика ОСОБА_2 про стягнення шкоди внаслідок виявлення нестачі прийомопередавачів Р-159 в кількості 5 штук, які перебували на його утриманні.
Таким чином відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Військової частини НОМЕР_1 у період здійснення ним повноважень, пов'язаних із виконанням його службових обов'язків.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службовою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Наведені норми права прямо передбачають, що військова служба є публічною службою.
У даному випадку, пред'явлення позову про зобов'язання особи, яка перебувала на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом постало питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас, у межах цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України.
Тому суд вважає, що даний спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебувала на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
При визначенні предметної юрисдикції справ, суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №734/3102/16-ц (провадження №14-481цс18) зроблено висновок, що «у справі, що розглядається, позов пред'явлено військовою частиною до фізичної особи - військовослужбовця про стягнення майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби. Спірні правовідносини виникли у зв'язку із завданням відповідачем шкоди державі під час проходження публічної служби. З огляду на вищезазначені вимоги закону, указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №636/93/14-ц (провадження №14-524цс18) зроблено висновок, що «у разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі №11-892апп18 та від 12 грудня 2018 року в справі №14-481цс18 і підстав для відступу від вказаної правової позиції не вбачається».
Отже, у даній справі спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, є публічно-правовими, тому спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.
Відповідно до ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Тому з вказаних вище підстав, cуд вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 255 ЦПК України, -
Провадження у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої військовослужбовцем під час виконання службових обов'язків - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 25.09.2020 року.
Суддя: