Справа № 296/7338/20
1-кс/296/3113/20
Іменем України
03 вересня 2020 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
розглянув клопотання сторони кримінального провадження про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, одруженому, маючому на утриманні неповнолітню дитину, працюючому директором ТОВ «Укргеопроект», проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,
У провадженні СУ ГУНП в Житомирській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060170001518 від 12.12.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.356; ч.1 ст.364; ч.1 ст.361; ч.3, ч.4 ст.358; ч.3 ст.28, ч.3 ст.206-2; ч.3 ст.209 КК України, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
28.08.2020, в ході проведення досудового розслідування, ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 358; ч.3 ст.28, ч.3 ст.206-2, ч.3 ст.209 КК України, тобто у підробленні офіційних документів, які видаються та посвідчуються нотаріусом і які надають права, з метою використання їх підроблювачем та іншими особами, вчиненому повторно за попередньо змовою групою осіб; протиправному заволодінні майном підприємств, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів, вчиненому повторно, що заподіяло велику шкоду, вчиненому організованою групою; у вчиненні правочинів з майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь, що передували легалізації (відмиванню) доходів, вчинені повторно, організованою групою.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 .
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовільнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених пп. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний, з метою уникнення відповідальності, може переховуватися від органів досудового слідства та суду, а також не виключається можливість впливу підозрюваного на свідків, потерпілого та ймовірність вчинення інших злочинів, оскільки у Житомирському районному суді Житомирської області розглядається кримінальне провадження, де обвинуваченим є ОСОБА_4 .
Підозрюваний та його захисник заперечили проти задоволення клопотання, просили обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою - особисте зобов'язання. Зокрема захисник послалася на тривалість досудового розслідування - майже п'ять років, на наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного, який має постійне місце проживання в м.Харкові, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину, а також стан здоров'я підозрюваного, який хворіє на гіпертонію ІІ ступеня. Також захисник підтвердила, що дійсно у Житомирському районному суді Житомирської області розглядається кримінальне провадження, де обвинуваченим за ч.3 ст. 368 КК України є ОСОБА_4 , останній також перебував під домашнім арештом, однак, жодним чином не порушував його умови та не ухилявся і не ухиляється від слідства та суду.
Слідчий суддя заслухав пояснення учасників судового розгляду, дослідив клопотання та додані до нього матеріали та приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Тому для вирішення питання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, йдеться про «розумну підозру» у вчиненні кримінального злочину, де передбачено як необхідну передумову «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у інкримінованих діях органом досудового розслідування зібрано певні докази, які вказують на можливу причетність останнього до його вчинення. Обґрунтованість такої підозри підтверджується наявними у даному кримінальному провадженні фактичними даними, зокрема дослідженими в ході розгляду даного клопотання доказами, підстав для визнання яких недопустимими на даний час немає. Оцінка доказів та надання переваги одним перед іншими (доказам) не входить до компетенції слідчого судді та є предметом розгляду кримінального провадження по суті.
Згідно ч.2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя вважає, що законних та обґрунтованих підстав для застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на момент розгляду клопотання немає, а доводи, викладені слідчим у клопотанні та підтримані прокурором в судовому засіданні, не знайшли свого саме повного підтвердження в ході судового розгляду.
Згідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. При цьому, у п.52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ливада проти України» від 26 червня 2014 року за заявою № 21262/06 суд вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений (підозрюваний) може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Зазначена небезпека не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. також рішення у справі «Доронін проти України» (Doronin v. Ukraine), пп. 63-64, рішення у справах «Осипенко проти України» (Osypenko v. Ukraine), заява № 4634/04, пп. 76-80, від 9 листопада 2010 року, та «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пп. 79-81, 99 та 101, від 10 лютого 2011 року).
Разом з тим, слідчий суддя враховує, що на даний час підозрюваний ОСОБА_4 з'являється на виклики слідчого та суду (зокрема доказів протилежного суду не надано), слідчим не доведено відповідними доказами, що підозрюваний впливає чи впливатиме в подальшому на свідків або інших осіб чи перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. Тому, оцінюючи в сукупності тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання в м.Харкові та міцні соціальні зв"язки, одружений, має на утриманні малолітнього сина 2009 року народження, слідчий суддя вважає, що застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
В зв'язку з цим, зазначені вище обставини, на думку слідчого судді, дають підстави вважати, що застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання наразі буде співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного і зможе забезпечити належне виконання останнім процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 184, 186, 192, 194, 395 КПК України, суддя, -
В задоволенні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого за першою вимогою;
- не відлучатися за межі місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
У разі невиконання покладених на підозрюваного обов'язків, до нього може бути заснований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням особистого зобов"язання здійснює слідчий, що звернувся з клопотанням.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали суду виготовлено 07.09.2020.