справа № 278/2104/20
29 вересня 2020 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Фурман О.А., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Станишівської сільської об'єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області про визнання права власностів на самочинне будівництво, -
Направленою заявою позивач просить визнати за нею право власності на самочинне будівництво, а саме - прибудови до квартири АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорта на вищевказану квартиру (житлову кімнату 1-11 площею 12,9 кв.м., гардеробну 1-12 площею 1,6 кв.м., кухню 1-13 розміром 6 кв.м., санвузол 1-14 площею 3 кв.м.).
В обґрунтування заяви вказує, що оформити право власності на самочинне будівництво неможливо в інший спосіб, ніж як в судовому порядку.
У судовому засіданні позивач підтримала позов.
Представник відповідача направив на адресу суду заяву, якою просив розгляд справи проводити без її участі, при ухваленні рішення покладалась на розсуд суду. В той же час, такою заявою представник відповідача зазначила, що відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на згадувану самочинну прибудову без висновку уповноваженого органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні її фактичні обставини та відповідно ним правовідносини.
Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру серії НОМЕР_1 , свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №20157577 (а.с. 10-12).
З початку оформлення права власності на вказану квартиру, позивач по червень 2020 року здійснювала будівництво прибудови до квартири, після чого комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради виготовлено технічний паспорт на таку квартиру з врахуванням самочинної прибудови (а.с. 8).
Як зазначає позивач, претензій та скарг щодо збудованої прибудови до будинку не надходило, що свідчить про те, що нею не були порушені права інших осіб таким будівництвом.
З метою оформлення добудови позивач зверталася до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. У відповідь на таке звернення листом від 13.08.2020 року №08-19/2106 орган місцевого самоврядування роз'яснено позивачу порядок звернення до суду з даним питанням, оскільки рішення про надання позивачу на будівництво (прибудову) Станишівською сільською радою не приймалося (а.с. 19-20).
Правовідносини, що склались між сторонами в даній справі, врегульовані наступними положеннями норм матеріального закону.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78, ст. 81 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При розгляді справ, пов'язаних із самочинним будівництвом, слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України "Про містобудування", спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.
Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.
Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановити всі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил істотними.
За змістом ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно з вимогами ст.ст. 5, 18 Закону України "Про основи містобудування" будівництво нерухомого майна повинно вестись згідно із затвердженим у встановленому порядку проектом, закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначена Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який затверджено Постановою КМУ № 461 від 13 квітня 2011 року. Відповідно до Порядку, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об'єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката. Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката (п. 11).
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно зі ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконання будівельних робіт дозволяється після реєстрації повідомлень або декларації про початок виконання будівельних робіт чи видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до ст. 39 вищезазначеного закону та п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 13 квітня 2011 року № 461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорту, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви.
Із наведених вище правових норм вбачається, що єдиним органом державної влади, уповноваженим на встановлення факту готовності об'єкту до експлуатації та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів є Державна архітектурно-будівельна інспекція.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе у тому разі, якщо в прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.
Позивачем не було надано належних та допустимих доказів отримання дозвільних документів на самочинне будівництво та введення об'єкту нерухомого майна в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права, а також відмови управління містобудування, архітектури та інфраструктури введення в експлуатацію вищевказаного самочинного будівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Таким чином, ст. 376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 цієї статті), і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнане за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).
Позивач помилково посилається на ч. 1, 3 ст. 376 ЦПК України, оскільки правовідносини щодо вирішення справ за позовом про визнання права власності на самочинно переобладнані квартири в багатоквартирних будинках врегульовано іншими нормами законодавства, а саме статтею 383 ЦК України та відповідними нормами Житлового кодексу України щодо власників квартир.
Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того факту, що здійснена добудова до належної їй на праві власності квартири не порушує права та інтереси інших співвласників (власників інших квартир) у будинку багатоквартирного типу АДРЕСА_1 .
Крім того, суд позбавлений можливості встановити відповідність вказаного об'єкта нерухомості санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку, необхідних для забезпечення нормального функціонування жилих будівель та проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, яка забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, багатоквартирних будинків.
Позивачем не надано суду жодних доказів звернення до компетентних органів для вирішення питання про прийняття самочинної добудови в експлуатацію, що в сукупності свідчить про відсутність порушень її прав з боку відповідача, а відтак, виключає необхідність проведення судового захисту цих прав у спосіб визнання права власності.
За приписами ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача. Відповідачем наявність судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи не заявлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову.
Повне рішення виготовлене 29 вересня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.О. Грубіян