Шаргородський районний суд
Вінницької області
28 вересня 2020 року
м. Шаргород
справа № 152/889/20
провадження № 3/152/466/20
Суддя Шаргородського районного суду Вінницької області Соколовська Т.О.,
розглянувши матеріали, які надійшли від Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Шаргородським РВ УМВС України в Вінницькій області 04.04.2012,
- за ч. 1 ст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення України,
ОСОБА_1 17.08.2020 о 21 годині 30 хв. в с. Клекотина Шаргородського району Вінницької області по вулиці Вишнева керував моторолером «Верховина» без державного номерного знака в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив пункт 2.9а Правил дорожнього руху України. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у КНП «Шаргородська ЦРЛ».
ОСОБА_1 тричі у судове засідання (07.09, 14.09., 28.09.2020) не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать розписки про отримання ним судових повісток (а.с. 13,14), про причини неявки суд не повідомив.
Європейський суд з прав людини у п.41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, а тому, враховуючи вищевказане, принцип невідворотності, який передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок, оскільки адміністративний проступок, на який не відреагувала держава, заподіює правопорядку серйозної шкоди, а безкарність правопорушника буде заохочувати його на вчинення нових проступків і буде подавати негативний приклад іншим нестійким особам…
ОСОБА_1 не виконує процесуальні обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про розгляд справи у суді, на виклики не з'являється. Отже причини неявки ОСОБА_1 суддя визнає неповажними і розцінює як спробу до затягування судового розгляду з метою уникнення відповідальності у зв'язку з обмеженими строками притягнення до адміністративної відповідальності та розгляду справи, передбаченими ст.ст.38, 277 КУпАП.
Відповідно до приписів ст. 268 КУпАП щодо необов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справ про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі матеріалів.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення при обставинах викладених вище доведена доказами, що містяться у матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 462619 від 17.08.2020 (а.с.1); висновком КНП «Шаргородська ЦРЛ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №98 від 17.08.2020 (а.с.5), письмовими поясненнями правопорушника ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 від 17.08.2020 (а.с.2,3), рапортом чергового СРПП №2 Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області від 18.08.2020 (а.с.4).
Вказані докази суддею приймаються до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи протиріч, підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи, відповідно до ст.280 КУпАП, зокрема, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Згідно ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).
Вимогами ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Факту керування транспортним засобом і його руху перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не заперечував, дії працівників поліції не оскаржував.
Відповідно до вимог п.п.2.5, 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин, а також під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу; водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пленум Верховного Суду України в п. 27 постанови від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зазначив, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявний висновок КНП «Шаргородська ЦРЛ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №98 від 17.08.2020, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с.5).
Отже, аналіз перевірених і оцінених доказів переконують суддю, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, винуватість його доведена і він повинен нести адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП України.
Відповідно до ч.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
За положеннями п. 1.10 Правил дорожнього руху України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії, а також особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
З довідки Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області вбачається, що ОСОБА_1 згідно інформаційного порталу Національної поліції України АІС «Армор» та підсистеми «НАІС», посвідчення водія не отримував (а.с.7).
У відповідності до п.28 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 з змінами, суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів, коли винна особа взагалі не отримувала такого права.
Тому, враховуючи характер вчиненого правопорушення, відсутність у правопорушника права на керування транспортними засобами, суд вважає, що на ОСОБА_1 належить накласти стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч.1 т. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами.
Обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.
До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 (остаточне - 17.06.2011), в пункті 45 якого зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства"). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі "Салман проти Туреччини")".
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» підлягає стягненню з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 283, 284, 294 КпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 10200 (десять тисяч двісті) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України, отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Скаргу щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.
У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.
Суддя: Т.О. Соколовська