Провадження № 274/1132/19
УХВАЛА Провадження № 1-кп/0274/269/20
29.09.2020 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_1
за участі
секретаря судового засідання . . . . . . . . ОСОБА_2
прокурора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_3
захисників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачених . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадженні щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Бердичева Житомирської області, проживаючого в АДРЕСА_2 ,
за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України (за клопотанням про реабілітацію),
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дрогобича Львівської області, проживаючого в АДРЕСА_3 ,
за ч. 2 ст. 189 КК України,
26.02.19 до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 189 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.18 за № 12018060000000320.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 - тримання під вартою, до обвинуваченого ОСОБА_7 - особисте зобов'язання.
Прокурор, як і раніше, клопоче про продовження строку дії обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а щодо обвинуваченого ОСОБА_7 продовжити дію обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, оскільки ризики, що слугували підставою для обрання таких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зникли і існують на даний час.
Захисники, обвинувачені заперечили проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 . Стороною захисту, як і раніше зазначено, що обвинувачений наміру перешкодити провадженню, впливати на будь-кого не має, допитані потерпіла, майже всі свідки, обвинувачений має стабільні міцні зв'язки, постійне місце проживання, тому просять відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Щодо клопотання прокурора про продовження обов'язків обвинуваченому ОСОБА_7 також заперечили, обвинувачений вказав, що потерпіла сама зазначила, що він ніякого відношення до неї не мав.
Заслухавши думки прокурора, захисників та обвинувачених, суд і станом на 29.09.20 ще не вбачає підстав для зміни обраного обвинуваченому ОСОБА_6 виду запобіжного заходу, вбачаючи при цьому існування підстав для продовження дії обов'язків щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ..
Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В ч. 2 цієї статті встановлено, що вирішення питань судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу. Зокрема у ст. 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою або можливості продовження такого тримання судом має бути перевірено (перш за все і в основному), чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04.01.19 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту. Однак колегією суддів Житомирського апеляційного суду 23.01.19 скасовано ухвалу слідчого судді щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та останньому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою (в подальшому строк дії запобіжних заходів щодо обвинуваченого продовжено, востаннє - 29.07.20). Відповідно до ухвали колегія суддів суду апеляційної інстанції вважала помилковими висновки суду першої інстанції про те, що до підозрюваного можливо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, а тому вважала, що слідчий суддя прийняв неправильне рішення про необхідність відмовити у задоволенні клопотання слідчого. При цьому, застосувавши до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та поклавши на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, суд не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, дані, що характеризують особу підозрюваного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за вчинення тяжкого насильницького злочину, однак на шлях виправлення не став, на даний час підозрюється у вчиненні низки злочинів, та дійшов помилкового висновку про відсутність в матеріалах провадження підстав для втручання у права і свободи підозрюваного. Як наслідок, суд своїм рішенням не забезпечив впевненості в належній процесуальній поведінці ОСОБА_6 у зв'язку з чим, ухвала слідчого судді підлягала скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Колегією суддів перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України. Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів вважала, що сукупність матеріалів судової справи, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Крім того, це випливає також з практики Європейського Суду з прав людини, де розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також, колегією суддів встановлено наявність в матеріалах кримінального провадження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тих, що ОСОБА_6 може здійснювати вплив на потерпілу та свідків в даному кримінальному провадженні особисто або через інших осіб. Обставин, які зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, колегією суддів не встановлено, крім того підозрюваний в минулому притягувався до кримінальної відповідальності, однак на шлях виправлення не став, підозрюється у вчинені низки нових злочинів. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважала необхідним застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки вважала, що саме такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. На даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим та прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу. Щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ухвалою суду від 17.01.20 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов'язання з подальшим продовженням строку дії ухвали та обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України. Ухвали суду, в тому числі і про подальше продовження строків дії запобіжних заходів, які були оскаржені до апеляційного суду, залишаються чинними.
Станом на 29.09.20 обвинувачені продовжують обвинувачуватись у вчиненні низки злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років (за найтяжчою санкцією). Їхній вік, майновий стан, міцність їхніх соціальних зв'язків не змінились з часу застосування запобіжного заходу, що свідчить про відсутність зменшення ризиків в цій частині характеризуючих даних обвинувачених. Доказів про наявність погіршення стану здоров'я, яке б унеможливлювало участь у судовому засіданні, неможливість утримання під вартою суду не надано. Ризики ж, які слугували підставою для обрання тримання під вартою ОСОБА_6 , залишились фактично незмінними (фактично змінився лише час тримання особи під вартою, досліджені докази зменшили обґрунтованість підозри (показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 без дослідження супутніх доказів) в незначній частині (суд на даний час ще не мав можливості перевірити суб'єктивні показання з об'єктивними джерелами доказування), та не зменшили обставин, які враховувалися судами при обранні та продовженні запобіжного заходу), обвинуваченому так і інкримінується вчинення ряду організованих злочинів, в тому числі тяжких, з погрозою застосування небезпечного для життя потерпілої насильства. При цьому обвинувачений ОСОБА_6 так і є особою, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за умисне вбивство, тривалий час відбував покарання у виді позбавлення волі у виправній колонії з максимальним рівнем безпеки і був звільнений лише по відбуттю строку покарання, тобто не мав спроб стати на шлях виправлення за час відбування покарання, відповідно до обвинувачення на шлях виправлення так і не став і в подальшому, та на даний час так і обвинувачується у вчиненні низки злочинів, в тому числі з застосуванням погрози насильства та насильства. Підставою для застосування запобіжного заходу не є позбавлення волі особи за вчинений злочин, а спроба запобігти ризикам з врахуванням певних обставин і наведені вище характеристики особи не можуть не бути враховані судом для оцінки існування ризиків. Здійснити судовий розгляд швидше та продовжити дослідження доказів не вдається, в тому числі і з необхідністю забезпечити дотримання права на захист обвинувачених, зокрема за позицією щодо відсутності можливості досліджувати письмові докази, викликом додаткових свідків, неявкою захисника через хворобу. Також дійсно тривале перебування особи під вартою, показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (показання свідка ОСОБА_10 суперечливі, свідок вказує, що він побоюється за життя і здоров'я своїх батьків, показання свідка ОСОБА_13 по суті об'єктивної сторони фактично відсутні, суб'єктивну сторону підтверджують) зменшують ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, однак таке зменшення відбувається не лише тому, що особа перебуває під-вартою і двоє зі свідків зазначили, що їм нічого невідомо про обставини справи, але і у сукупності з іншими обставинами, які б мали супроводжувати таке перебування, а саме здійснення судового розгляду, під час якого досліджувалися докази, зменшувалася обґрунтованість підозри, можливість впливу на джерела доказування тощо, на даний час ступінь зменшення ризиків не сягнув рівня ризиків суспільним інтересам. На даний момент з цього всього відбувся лише допит потерпілої, ряду свідків. Із досліджених на даний момент доказів, які суд може використовувати залишаються показання потерпілої і свідка, з яких вбачається не зважання обвинуваченим на прохання потерпілої припинити неправомірні дії щодо неї у зв'язку з повідомлення нею правоохоронних органів, тобто досліджені докази не лише не зменшують обґрунтованість підозри, але додатково вказують на існування додаткових ризиків. Судом задоволено клопотання обвинуваченого про витребування доказів на підтвердження необґрунтованості обвинувачення, інформація на даний час так і не надійшла. Продовження утримання відбувається не на формальних загальних підставах, а на результатах детального аналізу обставин з належним формулюванням підстав у справі. Обвинувачений ОСОБА_7 так і залишається раніше судимою особою, якій інкримінується вчинення умисного тяжкого насильницького злочину, потерпіла дійсно вказала, що при призначенні покарання ОСОБА_7 не наполягає на суворості покаранні, покладається на розсуду суду, що обвинувачений не застосовував щодо неї насильства, але при цьому прямо вказала на вчинення щодо неї неправомірних дій ОСОБА_7 , оцінка ж суспільної небезпеки, правова кваліфікації цих дій будуть надані на належній стадії. Висновки ж органу досудового розслідування для суду не є наперед встановленими, та згідно з принципом безпосередності дослідження доказів судом мають бути досліджені всі докази, що потребує продовження розгляду провадження, і суд на даний час не може робити висновки про обґрунтованість чи необґрунтованість обвинувачення, як власне і про його правову кваліфікацію.
На підставі наведеного, керуючись статтями 331, 369, 372, 176-199 КПК України, суд
клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 2 (двох) місяців з дня постановлення ухвали.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до двох місяців зобов'язання прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; утримуватися від спілкування із свідками обвинувачення, потерпілою у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженим службовим особам ДУ "Житомирська УВП (№ 8)" для виконання.
Головуючий