Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 273/1630/19
Провадження № 2/273/4/20
23 вересня 2020 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні її квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання відповідача ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування вказаною квартирою.
Позовну заяву обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири. З відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 09.07.2019 року (судова справа №273/768/19). Вона та її колишній чоловік, відповідач по справі, фактично проживали сім'єю в квартирі АДРЕСА_2 . За місцем реєстрації відповідач жодного дня не проживав, а після припинення шлюбних відносин більше як півтора роки проживає в с. Скоморохи Житомирського району Житомирської області. Добровільно знятися з реєстрації відповідач не бажає. Реєстрація відповідача перешкоджає позивачу користуватися та розпоряджатися належною їй квартирою, тому звернулася до суду за захистом свого цивільного права.
Представник відповідач ОСОБА_2 - адвокат Руденко М.В. 21.11.2020 року в судовому засіданні подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позову. Заперечення обґрунтовує тим, що в спірній квартирі ОСОБА_2 не проживає з липня 2019 року, оскільки позивач чинить йому перешкоди в користуванні житлом після розірвання Баранівським районним судом Житомирської області 09.07.2019 року їхнього шлюбу. За період перебування в шлюбі з позивачем з 27.05.2014 року до липня 2019 року відповідачем було збудовано добудову до спірної квартири, в якій він також має право власності на її половину. За вказаних обставин просить відмовити в задоволенні позову.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. (а.с. 83)
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Руденко М.В. в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені, про причини неявки суд не повідомили. (а.с. 80,81,82).
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується даними копії договору дарування від 31.05.2005 року, посвідчений нотаріусом Баранівської державної нотаріальної контори Житомирської області Вовк Н.М., реєстровий №591 та даними Витягу про реєстрацію в Держевному реєстрі правочинів №1054203 від 31.05.2005 року. (а.с. 10,11)
Згідно з даними копії будинкової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають в квартирі АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у вказаній квартирі з 27.05.2014 року, дана обставина також підтверджується Актом обстеження матеріально побутових умов сім'ї позивача ОСОБА_1 , однак відповідач не проживає за місцем реєстрації тривалий час. (а.с.16,17,18)
Між сторонами шлюб розірваний відповідно до рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 09.07.2019 року (справа №273/768/19). (а.с.19)
За даними довідки Виконавчого комітету Довбиської селищної ради Баранівського району Житомирської області №2040 від 08.08.2019 року відповідач ОСОБА_2 не входить до складу сім'ї, яка проживає у спірній квартирі. (а.с.20)
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).
У відповідності до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Вказаний вище закон є спеціальним актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 даного закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язана з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користуватись житловим приміщенням, не суперечить положенням статті 391 та ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Також, відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23.06.2020 року залишено без змін рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 18.02.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та прибудинкових споруд, розташованих в селищі міського типу Довбиш, по АДРЕСА_3 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та про визнання за ним права власності на 1/2 частину (одну другу частину) житлового будинку та прибудинкових споруд, розташованих за вищевказаною адресою.
Оскільки, підстави для відмови в задоволенні позову, наведені відповідачем ОСОБА_2 та його представником - адвокатом Руденко Мариною Володимирівною, не знайшли свого підтвердження допустимими і належними доказами, відповідач ОСОБА_2 за позовом не є членом сім'ї позивача, не є власником (співвласником) або наймачем спірного житлового будинку, фактично не проживає за місцем реєстрації понад один рік, тому його необхідно визнати такими, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
На підставі ст. 41 Конституції України, ст. 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.С. Бєлкіна