29 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 607/15001/16-а
адміністративне провадження № К/9901/3728/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 (головуючий суддя - І.В. Глушко, судді - Н.В. Бруновська, З.М. Матковська)
у справі № 607/15001/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Тернопільської міської ради,
Виконавчого комітету Тернопільської міської ради
про визнання неправомірними дій щодо надання недостовірної інформації,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, в якому просила визнати неправомірними дії щодо надання недостовірної інформації про відключення будинку АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення, яка викладена у адресованому їй листі виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 2424/02 від 29.03.2013.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що листом від 29.03.2013 за № 2424/02 за підписом заступника голови Тернопільської міської ради позивачу було повідомлено, що будинок по АДРЕСА_1 , в якому вона проживає був відключений від мереж централізованого опалення. 24.06.2016 позивач отримала від Тернопільської обласної державної адміністрації лист № 305/01-11 від 21.06.2016 відповідно до якого будинок АДРЕСА_1 не є відключеним від мереж централізованого опалення, що підтверджується актом обстеження внутрішньо-будинкової мережі теплопостачання від 25.02.2016. Вказане свідчить про те, що інформація, викладена у направленому на адресу позивача листі №2424/02 від 29.03.2013, є недостовірною, що є порушення відповідачем Закону України «Про інформацію». Використання позивачем цієї недостовірної інформації створило перешкоди у відстоюванні нею її законних прав та інтересів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.09.2017 визнано неправомірними дії Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, які полягають у наданні позивачу недостовірної інформації про відключення будинку АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення, яка викладена у листі Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №2424/02 від 29.03.2013 року, адресованому позивачу. У задоволенні позовних вимог позивача до Тернопільської міської ради про визнання неправомірними дій щодо надання недостовірної інформації - відмовлено.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради не надано доказів на підтвердження достовірності інформації, викладеної у листі №2424/02 від 29.03.2013.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов залишено без розгляду.
6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений законодавством строк звернення до суду, а належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що лише 24.06.2016 дізналася про порушення своїх прав та інтересів, а тому саме ця дата є початком перебігу процесуальних строків і подавши позов 26.12.2016 позивач строк звернення до суду не порушив.
Позиція інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
11. Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2020 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. 29.03.2013 виконавчий комітет Тернопільської міської ради листом № 2424/02 за підписом заступника міського голови Стемковського В.В. повідомив позивача, яка проживає за адресою по АДРЕСА_2 , про те, що будинок АДРЕСА_1 повністю відключений від мереж централізованого опалення.
13. 21.06.2016 Тернопільською обласною державною адміністрацією направлено позивачу лист за № 305/01-11, зі змісту якого слідує, що фактично будинок АДРЕСА_1 не було відключено від мережі централізованого опалення, що підтверджується актом робочої групи працівників ПП «Наш дім» від 25.02.2016 про обстеження внутрішньо-будинкової мережі теплопостачання житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Проведеним обстеженням не виявлено розриву в місці під'єднання внутрішньо-будинкової мережі теплопостачання до зовнішньої мережі теплопостачання. Вказаний лист отримано позивачем 24.06.2016.
14. Позивач, вважаючи дії виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо надання листом №2424/02 від 29.03.2013 недостовірної інформації, 26.12.2016 звернулась до суду з метою захисту свого порушеного права.
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
17. Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Згідно із частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020).
20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
21. Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
22. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
23. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
24. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений законодавством строк звернення до суду, оскільки про недостовірність викладеної у спірному листі інформації про відключення будинку від мереж централізованого опалення, позивачу було відомо за результатом перевірки, проведеної Тернопільським відділом поліції ГУНП в Тернопільській області в кінці 2015 року та у лютому 2016 року.
25. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано, що Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №607/15001/16-а за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 дійшов висновку, що посилання суду апеляційної інстанції, що позивач повинна була дізнатись про недостовірність викладеної у спірному листі інформації про відключення будинку від мереж централізованого опалення, за результатом перевірки, проведеної Тернопільським відділом поліції ГУНП в Тернопільській області в кінці 2015 року та у лютому 2016 року, зроблено на підставі припущень, адже матеріали справи не містять доказів доведення до відома позивача результатів вказаних перевірок, а той факт, що позивач не заперечувала свою поінформованість щодо цих результатів, не дає підстав для визначення конкретної дати такої поінформованості.
26. Помилковим є посилання суду апеляційної інстанції, що позивачу було відомо про підключення квартири АДРЕСА_3 до мережі централізованого теплопостачання ще у грудні 2014 року, про що нею зазначалося у позовній заяві від 17.12.2014.
27. Крім того, посилання суду апеляційної інстанції на акт обстеження внутрішньо-будинкової мережі теплопостачання житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який складений 25.02.2016 Приватним підприємством «Наш дім», як на доказ обізнаності позивача про підключення квартири АДРЕСА_4 до мережі централізованого теплопостачання, суд касаційної інстанції вважає неправильним, оскільки матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача із вказаним актом.
28. Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
29. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
30. Частиною першою статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
31. Позовна заява ОСОБА_1 про захист прав споживачів від 17.12.2014 не є належним та достовірним доказом, яким може бути встановлено обізнаність позивача про недостовірність викладеної у спірному листі інформації, так само як і акт опису, який складений 25.02.2016 Приватним підприємством «Наш дім».
32. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, а відтак і про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
33. Частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
34. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
35. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
36. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі № 607/15001/16-а скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Восьмого апеляційного адміністративного суду.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк