вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" вересня 2020 р. Справа№ 911/29/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Ткаченка Б.О.
при секретарі судового засідання : Кубей В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Литвин Б.О.;
від відповідача: Бохан О.Г.,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Обслуговування повітряного руху України"
на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2020 року (повний текст складено 12.06.2020 року)
у справі № 911/29/20 (суддя: Чонгова С.І.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до відповідача Державного підприємства "Обслуговування повітряного руху України"
про стягнення 644 055,60 грн
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Обслуговування повітряного руху України" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 644 055,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7936 від 29.09.2017 року, зокрема відповідач не сплатив орендну плату за фактичне користування майном до підписання договору.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.06.2020 року у справі № 911/29/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Обслуговування повітряного руху України" на користь Державного бюджету України 489859, 51 грн заборгованості з орендної плати, 58 232,61 грн інфляційних втрат, 14695,79 грн штрафу. Стягнуто з Державного підприємства "Обслуговування повітряного руху України" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву 8441,82 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором. В частині стягнення 81 267,69 грн пені відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємства "Обслуговування повітряного руху України" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2020 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 287 Господарського кодексу України.
Так, скаржник вказав, що акт про фактичне розміщення та користування приміщенням від 08.11.2017 року не підписано посадовими особами з боку орендодавця - Фонду державного майна України, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України.
При цьому, скаржник послався на довідку Державної аудиторської служби України від 23.06.2018 року №7, відповідно до якої заплановані до здійснення платежі у якості оплати послуг з оренди приміщень у період з 01.03.2017 року по 28.09.2017 року у порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» може призвести до незаконних витрат підприємства на відповідну суму.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2020 року справу № 911/29/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.,
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Обслуговування повітряного руху України" на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2020 року у справі №911/29/20 своєю ухвалою від 15.07.2020 року.
11.08.2020 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, адже довідка державного аудитора жодним чином не звільняє відповідача від платежів за договором оренди до державного бюджету України.
Представник відповідача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 15.09.2020 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 15.09.2020 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2020 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скаргу Державного підприємства "Обслуговування повітряного руху України" - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 29.09.2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Державним підприємством "Обслуговування повітряного руху України" (орендар) був укладений договір №7936 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 493,9 м2, розміщене за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14 (підвал та на 1-25 поверхах), реєстровий номер майна 30218246.1.БЯШХФЛ004, що перебуває на балансі ДП "Укрсервіс Мінтрансу", код ЄДРПОУ 30218246, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.03.2017 року і становить 9184300,00 грн. Майно передається в оренду з метою:
- 72,2 м2 - розміщення офісу (на 7-му поверсі);
- 421,7 м2 - розміщення обладнання, яке використовується для забезпечення безпеки польотів, організації фіксованого телефонного зв'язку.
Згідно п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна.
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), та становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2017 року 122828,42 грн. Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2017 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень місяць 2017 року.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розмішується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3. договору).
Згідно п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 3.11. договору у разі розірвання за згодою сторін договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Згідно п. 5.3 договору орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату дол. Державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладанні договору оренди).
Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29.09.2017 року до 29.08.2020 року включно (п. 10.1. договору).
Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Відповідно до частини 3 цієї статті об'єктом оренди можуть бути у тому числі нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 29.09.2017 року сторонами був підписаний акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14, відповідно до якого орендодавець, згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7936 від 29.09.2017 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 493,9 м2, розміщене за адресою: м. Київ, проспект Перемоги,14 (підвал та на 1-25 поверхах), реєстровий номер майна 30218246.1.БЯШХФЛ004, що перебуває на балансі ДП "Укрсервіс Мінтрансу", код ЄДРПОУ 30218246.
24.04.2018 року сторонами підписано договір № 7936/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 29.09.2017 року №7936, яким сторони домовилися доповнити розділ 5 "Обов'язки Орендаря" договору оренди нерухомого майна від 29.09.2017 № 7936 пунктом 5.15. в наступній редакції: " 5.15. Враховуючи статтю 631 Цивільного кодексу України, у зв'язку із тим, що частина майна (421,70 кв. м) використовувалось орендарем до укладання договору оренди, а саме із 01.03.2017 року, орендар зобов'язується протягом трьох місяців після підписання цього Договору про внесення змін перерахувати орендну плату в розмірі 699799,30 грн без ПДВ до державного бюджету і Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6. договору за період із 01.03.2017 року до 28.09.2017 року включно.". Всі інші умови договору оренди нерухомого майна від 29.09.2017 року № 7936 залишаються незмінними і сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.
Згідно ч. 2 ст. 759 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 3 ст. 760 Цивільного кодексу України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач не сплатив орендну плату за фактичне користування майном до підписання договору та акту приймання-передачі майна, тобто за період 01.03.2017 - 28.09.2017 року, що не заперечується відповідачем.
Щодо посилання скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення та відмову в задоволенні позову, на довідку Державної аудиторської служби України від 23.06.2018 року №7, відповідно до якої заплановані до здійснення платежі у якості оплати послуг з оренди приміщень у період з 01.03.2017 року по 28.09.2017 року у порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» може призвести до незаконних витрат підприємства на відповідну суму, колегія суддів відзначає наступне.
Як вбачається з вищевказаної довідки, Державним підприємством "Обслуговування повітряного руху України" укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №7936/1 від 24.04.2018 року без надання до моніторингу державним аудиторам та належним чином оформленого акту про фактичне розміщення та користування приміщенням від 08.11.2017 року, що може призвести до незаконних витрат підприємства на відповідну суму.
Згідно ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, прямої заборони сторонам поширювати дію договору оренди на строк, що передує його фактичному підписанню, закон не містить.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що недодержання відповідачем вимог підпункту 1 пункту 4 Порядку проведення Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами державного фінансового аудиту окремих господарських операцій» , що зазначено у наданій відповідачем довідці державного аудитора, є внутрішніми порушеннями самого відповідача.
Крім того, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів, що зобов'язання за спірним договором припинилися.
Також, колегія суддів приймає до уваги, що договір від 24.04.2018 року № 7936/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 29.09.3017 року № 7936 в судовому засіданні недійсним не визнавався.
Водночас, колегія суддів приймає як належне твердження позивача викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що довідка державного аудитора жодним чином не звільняє відповідача від платежів за договором оренди до державного бюджету України.
Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що акт про фактичне розміщення та користування приміщення від 08.11.2017 року не підписано посадовими особами з боку орендодавця - Фонду державного майна України, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України, колегія суддів відзначає наступне.
Так, акт про фактичне розміщення та користування приміщення від 08.11.2017 року підписано безпосередньо між позивачем як балансоутримувачем будівлі та відповідачем як орендарем, а правове оформлення такого акта та обов'язковість підписання його зі сторони орендодавця не регламентовані нормативно-правовими актами та укладеним між сторонами договором оренди (з урахуванням змін внесених 24.04.2018 року). Крім цього, акт фактичного розміщення та користування приміщенням не є правовстановлюючим документом або документом, який підтверджує внесення змін до договору оренди, яким є договір № 7936/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 29.09.2017 року № 7936.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2019 року № 911/2782/18 за позовом за позовом Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, про стягнення 414 041,53 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди № 7936 від 29.09.2017 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на викладене та враховуючи, що скаржником не спростовані висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 489 859,51 грн основного боргу.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на корить позивача 58232,61 грн інфляційних нарахувань, 81267,69 грн пені та 14695,79 грн штрафу, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 58232,61 грн інфляці йних нарахувань.
Згідно п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості (п. 3.8. договору).
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на викладене та враховуючи, що строк виконання спірного зобов'язання настав 28.09.2017 року, сума пені підлягає нарахуванню з 29.09.2017 року по 29.03.2018 року, а отже, сума пені, яка нарахована позивачем за інший період, як правильно встановлено судом першої інстанції не підлягає стягненню з відповідача.
Колегія суддів перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 3 %, вважає йог вірним, таким чином суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 14695,79 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Обслуговування повітряного руху України" на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2020 року у справі № 911/29/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2020 року у справі №911/29/20 залишити без змін.
3.Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №911/29/20 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
Б.О. Ткаченко
Дата складення повного тексту 28.09.2020 року.