29 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/4713/20 пров. № Н-А/857/8178/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Хобор Р. Б. ,Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, прийнятої за результатами розгляду апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 140/4713/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , заявник) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (надалі також - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними дій в частині невиплати середнього заробітку за час затримки виплати належної йому при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та зобов'язання виплатити середній заробіток за час затримки виплати належної йому при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 02.08.2018 по 18.03.2019.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 140/4713/20 змінено, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби за період з 02 серпня 2018 року по 18 березня 2019 року у розмірі 28348,20 гривень.
03 вересня 2020 року Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано заяву позивача про перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами, в якій ОСОБА_1 просить скасувати вказану постанову та призначити справу до нового розгляду.
У своїй заяві заявник посилається на те, що на день звільнення з військової служби крім грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідач також не виплатив заявнику індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 31.07.2018 року. ОСОБА_1 звертався до суду з відповідними позовними вимогами. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 04.10.2018 року у справі № 0340/1484/18 зобов'язав Луцький прикордонний загін виплатити заявнику індексацію грошового забезпечення. На думку заявника, середній заробіток за час затримки розрахунку по індексації відповідно до пункту 8 Порядку № 100 становить 80772,89 грн (483,67 х 167 = 80772.89). Зазначає, що на час звернення до суду та розгляду справи йому не було відомо про позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц, а відтак і про те, що обставини, викладені у заяві, мають істотне значення для розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заявника у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана заява задоволенню не підлягає з таких міркувань.
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1)істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При цьому нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість, ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Аналіз наведених положень вказує на те, що під обставинами, які зазначаються у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, слід розуміти конкретні юридичні факти, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 2а-7523/10/1270, від 22 листопада 2018 року у справі № 826/14224/15, від 06 лютого 2019 року у справі № 822/862/15.
У розумінні наведеного поняття «істотність обставин» як підстави для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, передбачає існування юридичного факту, на підставі якого виникають, змінюються або припиняються права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, і який за своєю правовою суттю спростовує ті факти, які було покладено в основу судового рішення, про перегляд якого подається заява, тобто впливає на остаточний результат розгляду справи, але про який особі, яка звертається із заявою, не було відомо було і не могло бути відомо на час розгляду справи.
Тільки в сукупності наведених ознак/характеристик повідомлені обставини можна вважати «нововиявленими» як умову для перегляду судового рішення з підстави, встановленої пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України.
На підтвердження підстав для перегляду постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, заявник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, у якій суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача компенсації (індексації) втрати частини заробітної плати на підставі статті 34 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», згідно з якою компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в порядку, встановленому чинним законодавством.
Отже, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 як нововиявлену обставину зазначив судове рішення, яким, на думку заявника, підтверджується його право на середній заробіток за час затримки розрахунку по виплаті індексації.
За таких обставин колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла до висновку, що наведена заявником обставина не відповідає вищенаведеним ознакам та критеріям, а тому не є нововиявленою у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України і не може бути підставою для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Окрім того, викладені у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі № 140/4713/20 вимоги є абсолютно відмінними від заявлених вимог у позовній заяві від 23 березня 20202 року у справі № 140/4713/20, а саме зобов'язання виплатити середній заробіток за час затримки виплати належної при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 02.08.2018 по 18.03.2019. Також, ОСОБА_1 у вказаній заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначив, що звертався з позовними вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 31.07.2018 до Волинського окружного адміністративного суду у справі № 0340/1484/18.
З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі № 140/4713/20 у зв'язку з нововиявленими обставинами, а доводи скаржника щодо необізнаності про існування постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц не впливають на правильність та обґрунтованість прийнятого колегією суддів рішення у цій справі, оскільки апеляційний суд у переглянутій постанові застосував правовий висновок викладений у зазначеному судовому рішенні касаційного суду в межах заявлених позовних вимог.
Інших підстав для перегляду судового рішення заявник не навів.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами у справі № 140/4713/20.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Згідно з частиною четвертою статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд, зокрема, може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Частиною першою статті 369 КАС України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 311, 325, 328, 361, 368, 369 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами, прийнятої за результатами розгляду апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 140/4713/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії та залишити постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Р. Б. Хобор
Т. І. Шинкар