29 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 462/2342/20 пров. № А/857/10097/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Сеника Р.П., Шинкар Т.І.
з участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 травня 2020 року, ухвалене суддею Постигач О.Б. у м. Львові у справі № 462/2342/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2365205 від 09.04.2020 року (далі - постанова), за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП.
У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.04.2020 року відповідач виніс постанову серії ЕАК № 2365205, відповідно до якої, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Винниченка, 21, о 22 год. 06 хв., не виконав вимогу дорожнього знаку 3.5.16 та з крайньої лівої смуги, де рух дозволяється ліворуч, здійснив рух прямо та не пред'явив реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив підпункт «б» пункт 2.1.6 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
Вказану постанову вважає протиправною, оскільки, як стверджує позивач, адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП не вчинив, а відповідач не надав доказів протилежного. Позивач вказує на те, що в порушення вимог статті 283 КУпАП, оспорювана постанова не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис події. Позивач вважає, що цілком законно не надав інспектору патрульної поліції реєстраційний документ на транспортний засіб, оскільки інспектор патрульної поліції не надав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності, а тому, на думку позивача, належним способом захисту порушеного права є скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Свою позицію у справі відповідач не висловив.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 12 травня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 травня 2020 року та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та додатково зазначає те, що не вчинив адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки реєстраційного документа на транспортний засіб, оскільки відповідач зупинив позивача без законних на те підстав, не надавши доказів порушення позивачем ПДР.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 09.04.2020 року інспектор поліції Хопта Роман Олександрович прийняв постанову серії ЕАК № 2365205, на підставі якої на ОСОБА_1 наклав адміністративне стягнення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки реєстраційного документа на транспортний засіб, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , 09.04.2020 року о 22 год. 06 хв., керуючи транспортним засобом автомобілем марки - «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Винниченка, 21 у місті Львові порушив вимоги дорожнього знаку 3.5.16, а саме з крайньої лівої смуги, де дозволяється рух ліворуч, здійснив рух прямо, а також не пред'явив реєстраційний документ на транспортний засіб, у зв'язку з чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дійсно не пред'явив для перевірки реєстраційний документ на транспортний засіб, а тому вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з пунктом 1.3. та 1.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII.
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вищенаведених норм видно, що згідно з законодавством України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 року у справі № 127/19283/17.
Факт того, що позивач не пред'явив інспектору поліції реєстраційний документ на транспортний засіб, позивач не заперечує. Крім того, цей факт зафіксований на відеоматеріалах, які надав позивач.
Отже ці обставини, на думку апеляційного суду, вказують на правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі частини першої статті 126 КУпАП.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 травня 2020 року в справі № 462/2342/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Р. П. Сеник
Т. І. Шинкар
Повний текст постанови складений 29.09.2020 року