28 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001971 пров. № А/857/5235/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ніколіна В.В., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Юник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року (головуючий суддя Карп'як О.О., м. Львів, повний текст складено 06.02.2020) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0093891307 від 23.08.2017 та № 0093901307 від 23.08.2017 та зобов'язати Головне управління ДФС у Львівській області вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а саме виключити з інтегрованої картки ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб нараховану пеню в розмірі 12 891,82 грн. та з військового збору нараховану пеню в розмірі 977,01 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає його незаконним та просить таке скасувати і прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що він «відхиляє посилання позивача про поширення на анульовану банком суму положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, адже відносно заборгованості по договору кредиту від 21.02.2007 № 630/02-11 відсутні відповідні умови (зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої), за яких застосовуються вказані положення законодавства. Вищезазначене підтверджується квитанцією № FJB1518253000021 від 01.07.2015, з якої вбачається розрахунок позивачем було проведено у валюті договору кредиту - доларах США.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що при винесенні оспорюваних податкових повідомлень-рішень за № 0093891307 від 23.08.2017 та № 0093901307 від 23.08.2017 податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Доводи позивача не спростовують правомірності прийняття вказаних рішень та не дають суду підстав для визнання їх протиправними.»
Однак такі доводи суду першої інстанції є хибними.
В процесі розгляду справи суд виніс ухвалу, якою витребував з АТ «Укрсоцбанк» наступну інформацію та належним чином копії підтверджуючих документів, а саме:
- чи існувала у ОСОБА_1 сума основного боргу за договором кредиту № 630/02-11 від 21.02.2007 і яка сума основної боргу перед банком не була погашена позивачем станом на 01.01.2014;
- яка сума основного боргу анульована (прощена) банком, із неї яка сума анульованого (прощеного) основного боргу (не враховуюча проценти, штрафи, пені), що не була погашена ОСОБА_1 станом на 01.01.2014;
- який еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню за офіційним курсом Національного банку України, із неї: еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена ОСОБА_1 станом на 01.01.2014, на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена ОСОБА_1 станом на 01.01.2014;
- яка різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.
Не отримавши запитуваної інформації в банку, суд не міг дати належну оцінку обставинам справи і винесення рішення про відмову в позові було передчасним. Залишилось відкритим питання з якої суми відбулось нарахування оскаржуваного донарахованого зобов'язання.
Позиції щодо необхідності витребування документів і вжиття заходів примусу щодо невиконання ухвали дотримується і Верховний Суд в постанові від 01 квітня 2020 року справа №826/3035/17 адміністративне провадження № К/9901/18590/19:
За приписами статті 144 КАС України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
Статтею 145 вказаного Кодексу визначено, види заходів
процесуального примусу, якими є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Згідно статті 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень. Суд, може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення.
Згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;
Відповідно до пункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Верховна Рада України 09.04.2015 прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 № 321-УІІІ (набрав чинності з 07.05.2015), пунктом 3 якого підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 8, відповідно до якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Таким чином, до додаткового блага платника податку належить основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, до закінчення строку позовної давності, яка перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
При цьому, до додаткового блага не належить сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що станом на 01.01.2014 не була погашена, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Тому, апелянт вважає, що, при анулюванні (прощенні) суми основного боргу, що виникла після 01.01.2014 і не була погашена після цієї дати, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткове благо платника податку, до якого належить сума основного боргу платника податку за фінансовим кредитом в іноземній валюті (сума боргу за тілом кредиту), що перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, яка прощена за самостійним рішенням кредитора.
При анулюванні (прощенні) суми основного боргу, що виникла до 01.01.2014 і не була погашена до цієї дати, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткове благо платника податку, до якого належить сума основного боргу платника податку за фінансовим кредитом в іноземній валюті (сума боргу за тілом кредиту), яка не погашена до 1 січня 2014 року та яка перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, яка прощена за самостійним рішенням кредитора, за мінусом різниці між сумою такого основного боргу в іноземній валюті, що визначається за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014.
Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника у встановленому законом порядку про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Відповідно до пункту 3.2 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556, у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі « 3а» є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні. Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння).
Згідно з пунктом 3.4 розділу III зазначеного Порядку у графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством.
У пункті 3.6 розділу III зазначеного Порядку визначено, що у графі 5 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу. Щодо кожної фізичної особи потрібно заповнювати стільки рядків, скільки ознак доходів вона має.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин у розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, та сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) відображаються суми боргу, прощеного (анульованого) банком за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, з такою ознакою доходу згідно з Довідником « 126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, передбачений у підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу.
При цьому до такого зазначеного доходу з ознакою « 126» не включається основна сума боргу (кредиту), яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (підпункті 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Податкового кодексу України). Окрім того, до такого доходу з ознакою « 126», що складається з непогашеної суми основного боргу до 1 січня 2014 року, не включається також сума різниці між основною сумою боргу за у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності (пункт 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України.
У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позивальником) було укладено договір кредиту № 630/02-11 на суму 30 000,00 доларів США зі сплатою 13% річних на строк до 20.02.2017 для цілей: поточні потреби. Станом на 18.09.2015 заборгованість позивача за кредитним договором становила 31 877,00 доларів США (основний борг) та 99,17 доларів США (проценти за користування кредитом).
01 липня 2015 року між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір про внесення змін № 2 до Договору кредиту відповідно до якого за умови погашення заборгованості у сумі 14 421,41 доларів США, банк здійснює анулювання (прощення) основної заборгованості за кредитом у розмірі 14 421,41 доларів США, яка залишиться після такого погашення. Сплата заборгованості позивачем була здійсненна 01.07.2015, про що була складена заява на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням.
Відповідно до заяви позивача від 01.07.2015 на сплату заборгованості згідно умов опції 50-50 з частковим анулюванням, просив здійснити погашення кредитної заборгованості по договору кредиту №630/02-11 від 21.02.2007 в п.3.11 договору про внесення змін №2 від 01.07.2015 в загальній сумі 14421,41 доларів США шляхом договірного списання коштів з поточного рахунку, керуючись п.3.2 Договору про внесення змін №1 від 01.07.2015 до договору кредиту №630/02-11 від 21.02.2007 просив здійснити анулювання (прощення) заборгованості за договором кредиту в загальній сумі 14421,41 доларів США з якої 11411,64 доларів США основна заборгованість та 3004,99 доларів США заборгованість за процентами. Позивачем в заяві вказано, що він належним чином повідомлений банком про суму анулювання (прощення) заборгованості на вищезазначених умовах та про свій обов'язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог пп.164.2.17 ст.164 ПК України, датою анулювання (прощення) заборгованості вважається 01.07.2015. Вказана заява отримано банком 01.07.2015.
На підставі наказу №2808 від 06.07.2017 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 02.08.2017 №1132/13-01-13-07/ НОМЕР_1 , згідно якого перевіркою встановлено порушення позивачем:
- абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 58 157,41 грн.;
- п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 1791.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015;
- пп. 1.2 пп. 1.3 пп. 1.5 пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, пп. 168.1.1 пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в результаті чого донараховано військового збору за 2015 рік на загальну суму 4 407,48 грн.
Актом перевірки, на підставі відомостей бази даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, а також листа ПАТ «Укрсоцбанк» від 12.08.2016 № 11.1-186/79-1002 встановлено, що фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 списано прострочену основну суму кредиту в III кв. 2015 року в сумі 293 832,08 грн., що відображено в «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1ДФ) за ознакою доходу « 126» - додаткове благо, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображеного платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
На підставі акту від 02.08.2019 № 1132/13-01-13-07/ НОМЕР_1 прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.08.2017: № 0093901307 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму основного платежу - 58 157,41 грн., штрафні санкції 14 539,35 грн.; № 0093891307 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму основного платежу - 4 407,48 грн., штрафні санкції - 1 101,87 грн.; № 0093911307 про застосування штрафної санкції у сумі 170 грн.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Вказаний перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
З огляду на зазначені норми, суд першої інстанції вірно вважав, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Тобто, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.
В акті перевірки зазначено, що відповідно до отриманих відомостей бази даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк», як податковий агент, відобразило в 3 кварталі 2015 року дохід позивача в розмірі 293 832,08 грн. у звітності форми № 1ДФ з ознакою доходу « 126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
З огляду на це, суд підставно вважав, що позивач, будучи боржником (платником податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом, та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, був зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
Як уже зазначалось вище, 01.07.2015 між позивачем ОСОБА_1 (позичальник) та АКБ «Укрсоцбанк» (кредитор) було підписано Договір про внесення змін № 2 01 до Договору кредиту № 630/02-11 від 21.02.2007. За умовами цього договору позичальник зобов'язується до 31.12.2015 здійснити одноразовий платіж в сумі 14 421,41 долар США на підставі заяви про сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням. Факт прощення позивачу боргу за договором кредиту підтверджується листом ПАТ «Укрсоцбанк» від 12.08.2016 № 11.1-186/79-1002 та заявою позивача від 01.07.2015. На підставі договору про внесення змін № 2 до Договору кредиту, укладеного з позивачем відбулося прощення (анулювання) боргу і позивач поінформований про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації. Вказане також підтверджуються також інформацією, відображеною ПАТ «Укрсоцбанк», як податковим агентом, у податковому розрахунку за формою № 1ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за ознакою « 126», згідно з якою у 2015 році позивач ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 293 832,08 грн.
З огляду на положення абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК Українисуд вірно вважав, що обов'язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага виникає за таких обов'язкових умов: 1) повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу; 2) включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.
Сума прощеної позивачу основної заборгованості за кредитом у розмірі 14 421,41 доларів США, що становило 293832,08 грн. за курсом НБУ станом на 01.07.2015, є доходом платника податку в повному обсязі та підлягає оподаткуванню як податком на доходи фізичних осіб так і військовим збором. При цьому відповідно до Заяви на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням від 01 липня 2015 року позичальник підтверджує, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації відповідно до вимог пп. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України.
Відхиляючи обґрунтування позовних вимог про те, що відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року суд першої інстанції правильно вважав, що такі посилання є помилковими, бо відносно заборгованості по договору кредиту від 21.02.2007 № 630/02-11 відсутні відповідні умови (зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої), за яких застосовуються вказані положення законодавства. Дана обставина підтверджується квитанцією № FJB1518253000021 від 01.07.2015, з якої вбачається розрахунок позивачем було проведено у валюті договору кредиту - доларах США.
З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що при винесенні оспорюваних податкових повідомлень-рішень за № 0093891307 від 23.08.2017 та № 0093901307 від 23.08.2017 податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.
Даючи оцінку вимозі позивача щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а саме виключити з інтегрованої картки ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб нараховану пеню в розмірі 12 891,82 грн. та з військового збору нараховану пеню в розмірі 977,01 грн., то суд першої інстанції правильно зазначив, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС згідно Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок).
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.
Відповідальні працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем органів ДФС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.
Підпунктом 129.2 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З урахуванням викладеного, правильним є висновок суду першої інстанції , що коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 можливе лише при визнанні протиправним і скасуванні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Тому вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а саме виключити з інтегрованої картки ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб нараховану пеню в розмірі 12 891,82 грн та з військового збору нараховану пеню в розмірі 977,01 грн також не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року по справі № 1.380.2019.001971- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.В. Ніколін
Т.І. Шинкар
повний текст складено 29.09.2020