Справа № 760/4510/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнір С.І.
29 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 22 червня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Матвійчука Олексія Володимировича, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону №3 УПП у м. Києві ДПП Матвійчука О.В. серії ЕАВ № 554578 від 23.08.2018 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 червня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу.
Суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи невиконання умов ухвали про залишення позовної заяви без руху, позов підлягає поверненню на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що він не отримував ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху, тому відсутні підстави для повернення позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано адміністративний позов до інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Матвійчука Олексія Володимировича, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону №3 УПП у м. Києві ДПП Матвійчука О.В. серії ЕАВ № 554578 від 23.08.2018 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.02.2020 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ним копії ухвали.
Підставою для залишення позовної заяви без руху було те, що даний позов не відповідає вимогам ст. 160 КАС України, оскільки позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.
Так, у порушення вимог п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві не викладені обставини на обґрунтування позовної вимоги про скасування постанови.
Крім того, згідно з вимогами ч.ч. 1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Оскаржувана постанова серії ЕАВ № 554578, складена інспектором патрульної поліції роти №4 батальйону №3 УПП у м. Києві ДПП Матвійчуком О.В., - 23.08.2018, до суду позивач звернувся лише 17.02.2020 (більш ніж через рік), тобто з порушенням передбачених законодавством строків.
При цьому, в позовній заяви не зазначено поважність причин пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Копію ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 20.02.2020 було направлено позивачу за адресою: 03456, м. Київ, вул. Златопільська, 4к, кв.92.
Враховуючи, що недоліки вищевказаної ухвали не усунуто, позивач у встановлений судом строк не виконав перелічених в ухвалі вимог, ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 22 червня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Пунктом 1 ч. 4 наведеної статті встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про повернення позовної заяви виходив з того, що ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 20.02.2020 була отримана позивачем особисто 06.04.2020, що підтверджується повідомленням про вручення, яке міститься в матеріалах справи (а.с.10).
Натомість, станом на 22.06.2020 вимоги суду від 20.02.2020 позивачем не виконані.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.10), в ньому зазначено дату вручення 06.04.2020 та міститься напис «влож. п/я» разом із підписом працівника поштового зв'язку.
Тобто зазначене повідомлення не містить підпису позивача чи іншої довіреної особи, що підтвердило б отримання ним судового рішення.
При цьому, суд першої інстанції дій щодо повторного направлення такої ухвали враховуючи її неотримання позивачем не вчиняв.
Вказана ухвала позивачем отримана не була, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про завершення визначеного судом десятиденного строку з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Колегія суддів наголошує, що на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали у суду не було достатніх та необхідних доказів, які б підтверджували факти отримання позивачем копії ухвали про залишення його позову без руху та не виконання ним вимог суду у встановлений строк.
При цьому, порядок вручення судового рішення регулюється ст. 251 КАС України, яка визначає виключний перелік підстав, за наявності яких судове рішення вважається врученим (ч. 6).
Водночас, жодною нормою ані цієї, ані будь-якої іншої статті не передбачено такої підстави вважати врученим судове рішення, як повернення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою «влож. п/я» та підписом працівника поштового зв'язку, без відповідної відмітки з боку отримувача чи довіреної особи.
Крім того, судовою колегією також враховуються висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 31.01.2019 по справі № 803/1756/17, щодо необхідності дослідження причин повернення рекомендованого повідомлення про вручення судового рішення.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивач не мав практичної можливості усунути недоліки його позовної заяви у строки, встановлені судом першої інстанції, тобто протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позову без руху, оскільки копія такої ухвали не була ним отримана.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч.2 ст. КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Колегія суддів зазначає, що помилковий висновок суду першої інстанції про отримання позивачем копії ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 20.02.2020, який мав наслідком повернення позовної заяви на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України та прийняття оскаржуваного рішення, фактично перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена передчасно, тому наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Разом із тим, колегія суддів наголошує, що скасовуючи ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 22 червня 2020 року та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, дана справа повертається на стадію залишення позовної заяви без руху, оскільки судом апеляційної інстанції не було надано оцінки факту усунення чи неусунення недоліків зазначених в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 20.02.2020, а лише досліджувалось питання отримання відповідної ухвали. Тобто суд першої інстанції буде вирішувати питання наявності чи відсутності перешкод для відкриття провадження.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 22 червня 2020 року - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Матвійчука Олексія Володимировича, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови направити до Солом'янського районного суду м.Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 29.09.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна