Справа № 640/21046/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
29 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості
31.10.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" (далі - ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/000188/2 від 05.07.2019.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно, незважаючи на наявність усіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, прийняла рішення про витребування додаткових документів.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 р. позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/000188/2 від 05.07.2019.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Київська митниця Держмитслужби, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що документи, надані декларантом, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: в інвойсах від 25.06.2019 №1120036274 та №1120036278 не зазначено порядок оплати (розрахунків) за товари, тоді як пунктом 4.6 контракту від 29.01.2016 №16-ZUK-SP передбачено здійснення оплати кожної отриманої партії запчастин протягом 60 календарних днів після дати поставки запчастин за банківськими реквізитами продавця; в інвойсах від 25.06.2019 №1120036274 та №1120036278 зазначено, що на умовах поставки CIP-Kiev до ціни товарів включено service charge (плата за обслуговування), import charge (плата за митне очищення і та freight (перевезення), тоді як відповідно до умов поставки CIP-Kiev до ціни товарів також має бути включена вартість страхування; декларантом не подано всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - відповідно до інвойсів від 25.06.2019 №1120036274 та №1120036278 витрати на страхування не включено до ціни товарів; декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СІР витрат й ризиків, пов'язаних з страхуванням товару до місця призначення, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, Київською митницею Держмитслужби заявлене клопотання, в якому заявник просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858.
Відповідно до частини першої статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України № 858 від 02.10.2019 року «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено Київську митницю Держмитслужби, Київська міська митниця ДФС (відповідач) реорганізована шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Київської міської митниці ДФС на Київську митницю Держмитслужби.
Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримали висновки суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню заступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» є пов'язаною особою з Компанією «Zeppelin International» (Швейцарія).
Між ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» (покупцем) та Компанією «Zeppelin International» (продавцем) укладено договір купівлі-продажу запасних частин від 29.01.2016 № 16-ZUK-SP, за умовами якого продавець зобов'язується продавати та поставляти, а покупець - приймати та оплачувати запасні частини, мастила, оливи, технічні рідини, спеціальні інструменти, обладнання, технічну літературу, рекламні матеріали до екскаваторів, бульдозерів, грейдерів та іншої техніки виробництва Caterpillar та Caterpillar груп згідно кількості та цін, зазначених в інвойсах, які є додатком до цього контракту.
Разом з тим, цим договором сторони погодили здійснення поставки обладнання автомобільним або авіаційним транспортом на умовах СІР Київ, або ЕХ WORKS - Грімберген, Бельгія, (Інкотермс-2010), або ЕХ WORKS - склад уповноваженого дилера запасних частин, вказаних в п.1.1 цього Договору (Інкотермс-2010) поетапно, окремими партіями, у строки і обсягах, узгоджених Сторонами відповідно до умов цього Договору, з урахуванням навантаження та пакування (пункт 2.1. Договору).
Також Сторони домовилися, що ціни на запасні частини визначаються за кожною окремою позицією в дійсному інвойсі продавця і що оплата кожної отриманої партії повинна бути здійснена Покупцем в доларах США або в Євро протягом 60-ти календарних днів після дати поставки (пункти 4.3, 4.6. Договору).
У липні 2019 року на виконання умов даного договору позивачем здійснювалося імпортування відповідного товару, у зв'язку з чим для проходження процедури митних формальностей відповідачу було подано митну декларацію «ІМ 40 ДЕ» № UA100020/2019/372019 (електронне декларування), в якій митну вартість товару визначено за першим методом (за ціною договору).
До вказаної митної декларації позивачем було додано безпосередньо договір купівлі-продажу запасних частин з Компанією «Zeppelin International» (продавцем)від 29.01.2016 № 16-ZUK-SP, додаткову угоду до вказаного договору від 05.02.2018 та інвойси №№ 1120036274, 1120036278 від 25.06.2019.
Поставка товару здійснювалася на умовах Інкотермс-2010 СІР Київ на умовах сплати за товар, згідно з договором, протягом 60-ти календарних днів від дати поставки.
Митним органом було направлено позивачу повідомлення про необхідність подання додаткових документів.
На виконання вимог відповідача позивач надав контролюючому органу копії митних декларацій країни відправлення та повідомив про неможливість подання інших документів, з огляду на умови договору та поставки (Інкотермс-2010 СІР Київ, оплата протягом 60-ти днів після поставки товару).
За результатами розгляду поданих позивачем документів Київською міською митницею ДФС прийнято рішення № UA100000/2019/000188/2 від 05.07.2019 про коригування заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару за шостим (резервним методом), у зв'язку з чим належні до сплати позивачем митні платежі були збільшені на 66 168,57 грн. (53 443,85 грн. - ПДВ та 12724,72 грн. - ввізне мито).
Разом із зазначеним рішенням про коригування митної вартості товару відповідачем прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації UA100020/201 9/00128.
В порядку статті 55 Митного кодексу України позивачем після випуску товару у вільний обіг було подано контролюючому митному органу заяву № 7906/04/09 від 04.09.2019, до якої додано додатково витребувані відповідачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, шо декларується, а саме: СМК № 49920 від 25.06.2019; інвойси №№ 1120036274, 1120036278 від 25.06.2019; зовнішньоекономічний контракт № 16-ZUK-SP від 29.01.2016; додаткову угоду від 05.02.2018 до зовнішньоекономічного контракту №16-ZUK- 8Р від 29.01.2016; копії митних декларацій країни відправлення № 19ВЕЕ0000029825038 від 25.06.2019, 19ВЕЕ0000030095291 від 26.06.2019; лист «Страхове свідоцтво» від 13.02.2019; заяву від 05.07.2019; довідку з банку №МО/190821/2/БТ від 21.08.2019; звіт № 138 про оцінку вартості товару - запасні частини до дорожньо-будівельної техніки, згідно з Комерційними інвойсами №№ 1120036274, 1120036278 від 25.06.2019 до договору купівлі-продажу запасних частин № 16-ZUK-SP від 29.01.2016.
Листом № 8123/10/26-70-19-01 від 10.09.2019 відповідач відмовив позивачу в застосуванні митної вартості, заявленої декларантом та зазначив, що надані позивачем документи та наведені відомості щодо складових митної вартості товару не містять повної інформації для можливості проведення повної перевірки всіх її складових.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.
Колегія суддів відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судове рішення суду першої інстанції в даній справі в межах доводів апеляційної скарги позивача.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018-VI (далі - Конвенція), Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила № 598), Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом ДФС України від 11.09.2015 р. № 689 (далі - Методичні рекомендації).
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
У ч.ч. 1, 3, 4 ст. 368 МК України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Частинами 1, 2 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до Правил № 598 у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У п. 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Отже, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Згідно матеріалів справи, відповідач, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару, заявленій у спірному випадку до декларування, послався на те, що в інвойсах від 25.06.2019 №1120036274 та №1120036278 не зазначено порядок оплати (розрахунків) за товари, тоді як пунктом 4.6 контракту від 29.01.2016 №16-ZUK-SP передбачено здійснення оплати кожної отриманої партії запчастин протягом 60 календарних днів після дати поставки запчастин за банківськими реквізитами продавця; в інвойсах від 25.06.2019 №1120036274 та №1120036278 зазначено, що на умовах поставки CIP-Kiev до ціни товарів включено service charge (плата за обслуговування), import charge (плата за митне очищення і та freight (перевезення), тоді як відповідно до умов поставки CIP-Kiev до ціни товарів також має бути включена вартість страхування; декларантом не подано всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - відповідно до інвойсів від 25.06.2019 №1120036274 та №1120036278 витрати на страхування не включено до ціни товарів; декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СІР витрат й ризиків, пов'язаних з страхуванням товару до місця призначення, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак, колегія суддів вважає, що такі доводи відповідача жодним чином не обґрунтовують неможливості перевірки та/або визначення заявленої позивачем митної вартості за ціною договору (за першим методом) з огляду на наступне.
З приводу посилання відповідача, що в інвойсах від 25.06.2019 №1120036274 та №1120036278 не зазначено порядок оплати (розрахунків) за товари, колегія суддів зазначає, що пунктом 4.6 контракту від 29 січня 2016 року №16-ZUK-SP передбачено здійснення оплати кожної отриманої партії запчастин протягом 60 календарних днів після дати поставки запчастин за банківськими реквізитами продавця. При цьому, не зазначення в інвойсах порядку оплати (розрахунків) за товари не впливає на ціну товару, тому таке посилання є безпідставним.
Відносно посилань відповідача про необхідність надати страхові документи колегією суддів встановлено, що поставка товару відбувалась на умовах CIP-Київ. За умовами СІР на продавця покладається обов'язок по забезпеченню страхування від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення на користь покупця. Отже, продавець укладає договір страхування й оплачує страхові внески.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що погоджуючи саме обрані умови поставки СІР, сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, вартість страхування, тощо, з чим погоджується колегія суддів.
Відтак, додаткові витрати на транспортування та страхування товару позивач не поніс, а тому і не повинен декларувати.
Крім того, як вбачається з умов зовнішньоекономічного договору, постачальник не вимагав у покупця обов'язку відшкодування витрат по застосованим сторонами умовам поставки, зокрема, витрат на транпортування та страхування.
Отже, відсутність такої вимоги також свідчить про те, що відповідні витрати були враховані постачальником у ціні товару.
Крім того, Позивачем митному органу було надано страхове свідоцтво від 13.02.2019, що додатково підтверджує, що на всі категорії, які продає компанія «Цеппелін Інтернешнл АГ» (Zeppelin International AG) TOB з II «Цеппелін Україна TOB» на умовах СІР Київ, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, поширюється дія полісу страхування проти ризиків втрати або пошкодження товарів під час перевезення.
Таким чином, доводи апелянта про не подання декларантом достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні відповідно до умов поставки СІР-Київ, зокрема, витрат, пов'язаних з транспортуванням та страхуванням товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необгрунтованість доводів відповідача про наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом, проте у спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 809/4367/15 та відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України є обов'язковою для застосування судами.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/000188/2 від 05.07.2019.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Отже, враховуючи вищевикладені положення, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що усі наведені аргументи апелянта, є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.
Повний текст постанови виготовлено 29.09.2020 р.
Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 р. - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (правонаступник - Київська митниця Держмитслужби) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель