Справа № 640/24841/19 Головуючий у І інстанції - Аверкова В.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
28 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 вересня 2019 року № 0717031213, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Сервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2019 року № 0717031213.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що Головне управління ДПС у м. Києві неправомірно та передчасно застосувало штрафні санкції та винесло податкове повідомлення-рішення, оскільки на день його прийняття грошові зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 203468,80 грн. не були узгодженими та граничні строки сплати даних зобов'язань ще не почали обліковуватись, а грошові зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1207,70 грн. були сплачені з дотриманням строків, визначених пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, тобто факт порушення строків сплати грошового зобов'язання взагалі відсутній.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 04 вересня 2019 року № 0717031213.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при проведенні камеральної перевірки дотримання податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість, було встановлено факти порушення Позивачем граничних строків сплати узгоджених сум грошового зобов'язання по податковим повідомлення-рішенням форми «Н» № 781151207, № 177351207, № 25181401, що призвело до виникнення автоматично розрахованих штрафних санкцій у сумі 41242,47 грн.
На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, в якому Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 серпня 2019 року Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Е.К. «Сервіс», за результатами якої складено акт № 20580/26-15-12-13-20.
Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Е.К. «Сервіс» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість передбачених пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, а саме:
- податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року № 0781151207, сума штрафної санкції 120,77 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2019 року № 0177351207, сума штрафної санкції 40693,76 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2019 року № 0025181401, сума штрафної санкції 427,94 грн.
За результатами розгляду заперечення позивача на вказаний акт перевірки, Відповідачем прийнято рішення від 29 серпня 2019 року № 164502/10/26-15-12-13-18, акт перевірки від 14 серпня 2019 року залишено без змін
На підставі вказаного акта перевірки Відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2019 року № 0717021213, яким до Позивача застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 120,77 грн. та податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2019 року № 0717031213, яким до Позивача застосовано штраф розмірі 20 % у 205 608,50 грн.
За результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2019 року № 0717021213 Державною податковою службою України 15 листопада 2019 року прийнято рішення № 962416/99-00-08-0505, яким залишено без змін вказане рішення, а скаргу Позивача без задоволення.
Позивач не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 04 вересня 2019 року № 0717031213, вважаючи його таким що прийнято з порушенням вимог Податкового кодексу України, звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2019 року № 0717031213 прийнято Відповідачем всупереч норм діючого законодавства, оскільки на час проведення перевірки сума штрафу у розмірі 40693,76 грн. за несвоєчасну сплату, визначену згідно податкового повідомлення- рішення від 28 лютого 2019 року № 0177351207, не була узгоджена, оскільки тривала процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення, а грошові зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 16 травня 2019 року № 0025181401 були сплаченні Позивачем з дотриманням строків визначених пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, тому застосування до нього штрафу у розмірі 427,94 грн. є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 111.2 статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
В підпункті 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття пені як суми коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Порядок нарахування штрафу регулюється положеннями статті 126 Податкового кодексу України.
Зокрема, встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, підставою для нарахування штрафу відповідно до статті 126 Податкового кодексу України за несплату грошового зобов'язання є узгодженість вказаного грошового зобов'язання.
При цьому за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Щодо штрафу у розмірі 40693,76 грн. за несвоєчасну сплату, визначену згідно податкового повідомлення- рішення від 28 лютого 2019 року № 0177351207, колегія суддів зазначає наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Позивачем було оскаржено до суду податкове повідомлення-рішення Відповідача від 28 лютого 2019 року № 0177351207 в адміністративній справі № 640/5087/19.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Е.К. «Сервіс» до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2019 року № 0177351207 відмовлено повністю (а.с. 18-21).
Не погоджуючись із вказаним рішенням Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду від 27 травня 2019 року у справі № 640/5087/19, за результатами розгляду якої постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Е.К. «Сервіс» залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року без змін (а.с. 22-27).
Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року набрало законної сили 07 листопада 2019 року.
Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у справі № 640/5087/19 штраф у розмірі 203468,80 грн. по податковому повідомленню-рішенню від 28 лютого 2019 року № 0177351207 вважається узгодженим.
Проте, колегія суддів зазначає, що 14 серпня 2019 року Відповідачем було складено акт перевірки, яким встановлено порушення ТОВ «Е.К. «Сервіс» граничного строку сплати грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 203 468,80 грн. (ППР від 28 лютого 2019 року № 0177351207).
Колегія суддів зазначає, що на час проведення перевірки вказана сума не була узгоджена, оскільки тривала процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2019 року № 0177351207.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення включає штраф за несвоєчасну сплату, визначену згідно податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2019 року № 0177351207, а тому підлягає скасуванню у розмірі штрафу - 40693,76 грн.
Щодо сплати податкових зобов'язань, згідно податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2019 року № 0025181401, а саме штрафу у розмірі 427,94 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акта перевірки від 22 квітня 2019 року № 255/26-15-14-01-05/34486072, відповідно якого до Позивача застосовано штраф у розмірі 2139,72 грн.
Позивач отримав податкове повідомлення-рішення № 0025181401 16 травня 2019 року, що підтверджується відміткою про отримання на вказаному рішенні.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач платіжним дорученням від 22 травня 2019 року № 166 сплатив штраф у сумі 2139,72 грн. (призначення платежу *;131;сплата грошових зобов'язань по акту перевірки від 22 квітня 2019 року № 255/26-15-14-01-05/34486072 (а.с. 13 (б)).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем були сплаченні грошові зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 16 травня 2019 року № 0025181401 з дотриманням строків визначених пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, тобто в протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, тому застосування до Позивача штрафу у розмірі 427,94 грн. є неправомірним.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки рішення суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко