Справа № 640/12097/19 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
28 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-134394-17 від 08 травня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона з 09.02.2011 отримує пенсію за віком, у зв'язку з чим у неї наявна пільга, передбачена ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI зі сплати за себе єдиного внеску.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено, при цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у ході розгляду справи не надав суду доказів, які б підтверджували підстави виникнення заборгованості, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності нарахування контролюючим органом недоїмки з єдиного внеску
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Свої доводи обґрунтовує тим, що заборгованість у позивачки виникла до набуття нею статусу пенсіонера за віком та обліковується в інформаційних системах фіскальних органів як така, що передана від органів Пенсійного фонду України після реформування системи адміністрування єдиного внеску.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування з 11.11.2002, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 598712 від 07.02.2012.
З 09.02.2011 позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням від 21.07.2011 серії НОМЕР_1 .
08 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-134394-17 на загальну суму 2 136, 06 грн.
ОСОБА_1 скористалась правом на адміністративне оскарження вказаної вимоги, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 20.06.2019 № 28305/6/99-99-11-05-02-25, скаргу залишено без задоволення, а податкову вимогу - без змін.
Вважаючи, що відповідачем прийнято вимогу без достатніх на те правових підстав, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Частина перша статті другої Закону № 2464-VI встановлює, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
У відповідності до частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з цим, в силу ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За встановленими обставинами справи в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка виникла до 01 жовтня 2013 року.
Так, з 12 серпня 2013 року вступив в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 04 липня 2013 року № 406-VІІ, згідно якого, функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на Міністерство доходів і зборів України з 01 жовтня 2013 року.
Таким чином, як стверджує відповідач, недоїмка позивачки виникла до набуття нею статусу пенсіонера за віком та передана від органів Пенсійного фонду України в 2013 році.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що він звертався із запитом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з метою отримання інформації щодо нарахування та сплати ЄСВ, втім матеріали справи не утримують ґрунтовних пояснень щодо підставності обліку за ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску.
З огляду на викладене, спірна вимога є передчасною, оскільки як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідач не надав доказів, які б підтверджували підстави виникнення заборгованості, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності нарахування контролюючим органом заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
А.Г. Степанюк