Справа № 826/11927/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
29 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження № 958 від 14.06.2018,-
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС») звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 958 від 14 червня 2018 року «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що справа про правопорушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, яка була порушена актом Нацкомфінпослуг № 399/13-4/15 від 21.05.2018, наслідком чого стало прийняття спірного розпорядження, не могла бути порушена з огляду на приписи п. 4.4 Положення № 2319, а в разі порушення підлягала обов'язковому закриттю, що не було враховано відповідачем.
Також позивач зазначає, що станом на момент прийняття спірного рішення, в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа, предметом якої було здійснення страхового відшкодування по дорожньо-транспортній пригоді, у зв'язку з чим у позивача були відсутні підстави для прийняття рішення в порядку п. 36.2 ст. 36 Закон № 1961-IV щодо можливого здійснення страхового відшкодування.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано п. 1 розпорядження Нацкомфінпослуг від 14.06.2018 № 958 «Про застосування заходів впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що приписи п. 4.4 Положення № 2319 підлягають застосуванню лише у випадку вчинення разового порушення, в той час, як вчинене позивачем правопорушення є триваючим та не було ним усунуто станом на момент прийняття спірного розпорядження. Також апелянт вказує, що рішення Ленінського районного суду м. Харкова в цивільній справи № 642/35118-16-ц не мають преюдиційного значення для цієї справи, оскільки потерпіла особа не позбавлена права шукати захисту як в суді, так і шляхом подання скарги до Комісії. При цьому, предмет розгляду цивільної справи та справи про правопорушення у сфері надання фінансових послуг відрізняються предметно, у зв'язку чим суд першої інстанції дійшов хибного висновку про необхідність врахування Нацкомфінпослуг висновків суду у справі № 642/35118-16-ц.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що між АТ «СК «АХА Страхування» та МПП «Азія» 21.02.2011 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА 2653522), яким було застраховано автомобіль Iveco МП 440 Е 42 д.н. НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою відділу Державтоінспекції з обслуговування міста Харкова та АТІ без зазначення дати та номера 18.11.2011 о 21:45 в м. Харкові на перехресті вулиць Полтавський шлях - Червоноармійська внаслідок ДТП автомобіль Ford Fiesta д.н. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження: передньої та задньої дверцяти, передньо-заднього крила, передньо-заднього бамперу, задньої лівої блок фари, диска з правої сторони.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 25.01.2012 водія ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340 грн. Як вбачається з зазначеної постанови суду, 18.11.2011 приблизно о 21:45 ОСОБА_1 керуючі автомобілем Iveco д.н. НОМЕР_1 рухаючись по вул. Червоноармійська на перехресті з вул. Полтавський шлях у в м. Харкові при зміні напрямку руху в порушення п.10.1 ПДР України не впевнився в безпеці маневру, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Ford Fiesta д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого РЕВ МВ №1 ДАЇ ГУМВСУ в Х/О від 07.10.2006, власником автомобіля Ford Fiesta д.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .
28.03.2012 ОСОБА_3 звернувся до АТ «СК «АХА Страхування» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку по договору ОСЦПВВНТЗ про настання події ДТП 18.11.2011.
26.09.2012 АТ «СК «АХА Страхування» скеровано ОСОБА_3 лист № 6510/26 ЦВ, в якому повідомлено про розгляд звіту автотоварознавця № 77 від 17.02.2011, складеного філією ЗАТ Український центр післяаварійного захисту «Експертсервіс» стосовно визначення вартості матеріального збитку власнику автомобіля Ford Fiesta д.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП, яка сталася 18.11.2011 за участю автомобіля Iveco д.н. НОМЕР_1 .
При цьому зазначено, що цивільно-правова відповідальність водія, який під час ДТП керував автомобілем Iveco д.н. НОМЕР_1 , застрахована в АТ «СК «АХА Страхування» згідно полісу № АА/2653522 від 21.02.2011 відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Для підтвердження розміру збитків власнику автомобіля Ford Fiesta д.н. НОМЕР_2 було надано звіт № 77 від 17.02.2011, за яким вартість матеріального збитку склала 58 671, 05 грн, який не був прийнятий для визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля та розрахунку суми страхового відшкодування.
24.10.2012 АТ «СК «АХА Страхування» направлено ОСОБА_3 лист № 7152/26 ЦВ, в якому додатково зазначено, що відповідно до рецензії ХНІДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса № 9146 від 04.10.2012 згідно національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт № 77 від 17.02.2011 не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний.
19.08.2013 АТ «СК «АХА Страхування» направлено ОСОБА_3 лист № 4558/26 ЦВ, в якому по зверненню ОСОБА_3 від 22.07.2017 та матеріалів справи стосовно пошкодження автомобіля Ford Fiesta д.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП від 18.11.2011 (забезпечений транспортний засіб Iveco д.н. НОМЕР_1 , Поліс № АА/2653522 від 21.02.2011, Страхувальник МПП «Азія») повідомлено про необхідність надати страховику відновлений ТЗ на огляд та документи, що підтверджують оплату послуг СТО та розмір завданого збитку (у випадку здійснення відновлювальних робіт), однак пошкоджений транспортний засіб не надавався до Страхової компанії.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17.10.2018 в справі № 642/3518/16-ц, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01.02.2019, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення страхового відшкодування.
02.04.2018 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надійшло звернення ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , щодо невиконання АТ «СК «АХА Страхування» зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21.02.2011 № АА/2653522 та порушення вимог законодавства про фінансові послуги щодо вищевикладеної страхової події.
Зокрема, у скарзі зазначено про те, що після отримання заяви ОСОБА_3 від 28.03.2011 про виплату страхового відшкодування страхувальником протягом двох днів не розпочато розслідування страхової події на порушення ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тоді як страхувальник лише 14.06.2012 листом № 4200/12/цв звернувся до ОСОБА_3 стосовно огляду транспортного засобу. При цьому мотивованого рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування не прийнято.
Листом від 19.04.2018 № 3665/18цв АТ «СК «АХА Страхування» надано пояснення та документи на запит, в яких зазначено, що АТ «СК «АХА Страхування» вживаються заходи для врегулювання заявленого ОСОБА_3 випадку.
З урахуванням викладеного Нацкомфінпослуг 21.05.2018 складено акт № 399/13-4/15 про правопорушення, вчинені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на ринку страхових послуг, згідно з яким встановлено наступні порушення:
- п. 34.1 ст. 34 Закону № 1961-IV (початок розслідування страхового випадку протягом двох робочих днів);
- п. 34.2 ст. 34 Закону № 1961-IV (направлення свого представника на місце настання страхового випадку протягом 10 робочих днів);
- абз. 1-3 п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV (прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування).
14.06.2018 позивачем подані заперечення на акт від 21.05.2018 № 399/13-4/15, в яких зокрема, зазначено, що листом від 12.06.2018 № 5200/12цв представника ОСОБА_5 повідомлено про прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
14.06.2018 Нацкомфінпослуг прийнято розпорядження № 958 «Про застосування заходів впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», згідно з пунктом 1 якого, зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страховання» усунути порушення законодавства про фінансові послуги, а саме абз. 1-3 п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV, та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 06.07.2018.
Пунктом 2 спірного розпорядження справу про правопорушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг в частині порушення п. 34.1 та 34.2 ст. 34 Закону № 1961-IV закрито у зв'язку з тим, що з дня вчинення порушення минуло три роки.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, оскільки станом на червень 2018 року трирічний термін з дня вчинення порушення минув, що є підставою згідно з п. 4.4 р. IV Положення № 2319 для закриття провадження у справі. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що у вказаній частині оскаржуване розпорядження прав та інтересів позивача не порушує.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III (далі - Закон № 2664-III) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
Згідно з положеннями статті 39 вказаного Закону у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Відповідно до пунктів 1, 10 частини першої статті 28, статей 39 - 42 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», підпунктів 4, 40 пункту 4, пункту 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг затвердила Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (далі - Положення № 2319)
Пунктом 1.1 Положення № 2319 визначено, що це Положення розроблене з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг.
Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.
Відповідно до пункту 2.1 Положення № 2319 Нацкомфінпослуг може застосовувати заходи впливу, зокрема, зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
За змістом п. 36.2 ст. 36 цього Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до розпорядження, що оскаржується, порушення позивача полягало у невиконанні положень п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV, яке виразилось у неприйнятті у визначений строк вмотивованого рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.
З огляду на обставини справи та доводи сторін, визначальним для вирішення спору є визначення вчиненого позивачем правопорушення як триваючого чи разового.
Як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Крім того, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01 грудня 2003 року № 22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.
Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад правопорушення, вчиненого позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV містить чітко визначений термін для вчинення дій, то склад такого правопорушення є завершеним в момент закінчення цього терміну, що в свою чергу є підставою для притягнення винної особи до відповідальності.
Враховуючи, що таке правопорушення не має триваючого характеру й закінчується зі спливом строку на вчинення конкретних дій, колегія суддів вважає хибними твердження відповідача про віднесення порушення п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV до триваючих правопорушень.
Згідно п. 4.1. Положення № 2319 провадження у справі про правопорушення є обов'язковою передумовою застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення.
Відповідно до п. 4.4. Положення № 2319 справу про правопорушення не може бути порушено, а наявна в провадженні справа про правопорушення підлягає закриттю в разі, якщо з дня вчинення порушення минуло три роки.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених п. 4.4 Положення № 2319 для закриття провадження у справі у зв'язку зі спливом трирічного терміну з дня вчинення порушення, оскільки ОСОБА_5 подано документи для здійснення страхової виплати 28.03.2012, а максимальний 90-денний термін, передбачений для прийняття рішення про виплату, завершився 26.06.2012.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про відсутність преюдиції між справою про порушення у сфері фінансових послуг та судовими рішеннями в цивільній справі № 642/3518/16-ц, в межах якої розглядались вимоги про стягнення страхового відшкодування.
Так, згідно висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 03 лютого 2016 року в справі № 3-1289гс15, за наявності спору щодо здійснення страхових виплат, який розглядається в судовому порядку, акт Нацкомфінпослуг про правопорушення, вчинене страховою компанією на ринку фінансових послуг, не може бути безумовною підставою для стягнення страхового відшкодування.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова