Справа № 640/16651/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.
22 вересня 2020 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України у якому просив визнати протиправними, нечинними та скасувати Наказ Міністерства освіти і науки України від 05.03.2019 №308 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присвоєння вчених звань і присудження наукових ступенів від 5 березня 2019 року» та Рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України щодо присвоєння вчених звань і присудження наукових ступенів від 5 березня 2019 року в частині додатку 4 щодо затвердження рішення Спеціалізованої вченої ради Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України Д 35.222.01 про присудження наукового ступені доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.05 «етнологія» ОСОБА_2 .
Також просив зобов'язати Міністерство освіти і науки України скасувати рішення Спеціалізованої вченої ради Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України Д 35.222.01 про присудження наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.05 «етнологія» ОСОБА_2 та видачу ОСОБА_2 відповідного диплома доктора історичних наук.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи.
В судове засідання з'явився апелянт та представник апелянта, підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити та рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача та представник третьої особи в судовому засіданні просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство освіти і науки України наказом від 05.03.2019 №308 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присвоєння вчених звань і присудження наукових ступенів від 5 березня 2019 року» затвердило рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукового ступеня доктора наук з галузей науки та за науковими спеціальностями і видачу дипломів доктора наук здобувачам наукового ступеня відповідно до списку.
Наказом від 05.03.2019 №308 затверджено рішення Спеціалізованої вченої ради Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України Д 35.222.01 про присудження наукового ступені доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.05 «Етнологія» ОСОБА_2 .
На переконання позивача, вказані наказ Міністерства освіти і науки України, рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України щодо присвоєння вчених звань і присудження наукових ступенів від 5 березня 2019 року та рішення Спеціалізованої вченої ради Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України Д 35.222.01 в частині присудження наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.05 «Етнологія» ОСОБА_2 прийняті з порушенням норм законів.
Не погоджуючись з такими рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду оскаржуючи їх.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд дійшов висновку що Міністерство освіти і науки України прийняло рішення відповідно до своїх повноважень, визначених Порядком присудження наукових ступенів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №567.
Надаючи правову оцінку обставинам справи судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про вищу освіту» атестація - це встановлення відповідності засвоєних здобувачами вищої освіти рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти.
Атестація здійснюється відкрито і гласно. Здобувачі вищої освіти та інші особи, присутні на атестації, у тому числі під час захисту дисертації, можуть вільно здійснювати аудіо- та/або відеофіксацію процесу атестації.
Атестація осіб, які здобувають ступінь доктора наук, здійснюється постійно діючою спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу чи наукової установи, акредитованою Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, на підставі публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Дисертації осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, та дисертації (або наукові доповіді у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях) осіб, які здобувають ступінь доктора наук, а також відгуки опонентів оприлюднюються на офіційних веб-сайтах відповідних вищих навчальних закладів (наукових установ) відповідно до законодавства (частина п'ята статті).
Згідно з частиною шостою вказаної статті до захисту допускаються дисертації (наукові доповіді), виконані здобувачем наукового ступеня самостійно. Виявлення в поданій до захисту дисертації (науковій доповіді) академічного плагіату є підставою для відмови у присудженні відповідного наукового ступеня.
Виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а вищий навчальний заклад (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а вищий навчальний заклад (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік.
Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства.
Відповідно до пп.7 п.2 розділу ХV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року №1556-VII підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється закладами вищої освіти та науковими установами і започаткована до 1 вересня 2016 року, продовжується в межах передбаченого строку підготовки відповідно до законодавства, чинного на момент набрання чинності цим Законом. За результатами захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та наукового ступеня доктора наук у спеціалізованих вчених радах, утворених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, здобувачам наукових ступенів присуджується науковий ступінь кандидата або доктора наук відповідно до законодавства, чинного до набрання чинності цим Законом, та видається диплом кандидата або доктора наук центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки до 31 грудня 2020 року. Цей строк може бути подовжено на час академічної або соціальної відпустки, військової служби або тривалої хвороби.
Питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук регулює Порядок присудження наукових ступенів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року №567.
Пунктом 3 Порядку № 567 встановлено, що розгляд і вирішення питань атестації наукових кадрів здійснює МОН за участю атестаційної колегії, яка діє відповідно до затвердженого ним положення.
Пунктом 6 Порядку №567 передбачено, що наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій. МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.
Відповідно до пункту 7 Порядку №567 спеціалізована вчена рада несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту. У разі порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук МОН вживає відповідних заходів аж до скасування рішення ради.
Пунктом 9 вказаного Порядку визначено, що дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку.
Відповідно до пункту 10 Порядку докторська дисертація:
-може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії;
-повинна містити наукові положення та науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, що розв'язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб'єктом авторського права.
Згідно пункту 22 Порядку №567 прилюдний захист дисертації проводиться на засіданні спеціалізованої вченої ради, яке вважається правоможним у разі, коли в його проведенні взяло участь не менш як дві третини складу, а також не менш як чотири доктори наук з кожної спеціальності докторської і не менш як три доктори наук із спеціальності кандидатської дисертації. Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня вважається позитивним, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті членів ради, які брали участь у засіданні.
Пунктом 24 Порядку №567 передбачено, що спеціалізована вчена рада у місячний строк після захисту дисертації надсилає: адміністратору (розпоряднику) Єдиної державної електронної бази з питань освіти електронний примірник заповненої облікової картки дисертації за встановленою формою та електронний примірник дисертації; МОН паперовий примірник дисертації разом з атестаційною справою здобувача наукового ступеня, що оформляється згідно з вимогами, встановленими МОН. Другий примірник атестаційної справи здобувача наукового ступеня зберігається у спеціалізованій вченій раді протягом десяти років.
Пунктом 30 Порядку № 567 передбачено, що рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради та видачу відповідного диплома на підставі рішення атестаційної колегії.
Положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затверджено Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року № 1059.
Пунктом 1 вказаного вище Положення закріплено, що атестаційна колегія міністерства є дорадчим органом МОНмолодьспорт, що утворюється з метою виконання повноважень щодо підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, покладених на МОНмолодьспорт.
Підпунктом 2 п.4 Положення № 1059 визначено, що атестаційна колегія відповідно до покладених на неї завдань бере участь у затвердженні рішень спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів.
Пунктом 10 Положення закріплено, що рішення атестаційної колегії затверджується наказом МОНмолодьспорту України.
Атестаційна колегія МОН здійснює саме владні повноваження і затвердження рішень спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів.
Відповідно до пункту 16 Положення про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 №1058 атестаційні висновки експертної ради приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів. За пропозицією хоча б одного з членів експертної ради проводиться таємне голосування.
Відповідно до п.27 Порядку №567 контроль за науковим рівнем дисертацій, роботою спеціалізованих вчених рад МОН здійснює за участю експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій. Порядок утворення, функціонування та діяльності експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій визначається положенням про експертну раду, яке затверджує МОН. Експертні ради з питань проведення експертизи дисертацій проводять експертизу захищених дисертацій, розглядають питання, що належать до їх компетенції, готують експертні висновки про відповідність встановленим вимогам і відповідають за якість та об'єктивність підготовлених ними висновків. У разі потреби МОН запрошує на засідання експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій здобувача, наукового керівника, керівника спеціалізованої вченої ради, де проводився захист дисертації.
Як встановлено, 25.06.2018 ОСОБА_2 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України публічно захищена дисертація « ІНФОРМАЦІЯ_1 початку XXI століття» за спеціальністю 07.00.05 - етнологія.
Під час доповіді, позивач разом з членами спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виступили з негативною оцінкою щодо дисертації ОСОБА_2 .
За результатами таємного голосування членів спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України м. Львів, із 17 членів спеціалізованої вченої ради, які взяли участь у голосуванні (копія реєстраційної картки присутності членів спеціалізованої ради Д 35.222.01 від 05.06.2018, в якій проставлено 17 підписів), з них 5 докторів наук за профілем дисертації, проголосували за присудження наукового ступеня доктора історичних наук ОСОБА_2 : «за» - 13, «проти» - 3, недійсних бюлетенів - 1.
В подальшому дисертацію ОСОБА_2 розглянуто експертною радою 10.09.2018 за участю здобувачки та з урахуванням викладених звернень позивача від 25.06.2018 №158/20 від 21.08.2018 №158/59 в яких ОСОБА_1 просив врахувати інформацію щодо самоплагіату, тобто оприлюднення ОСОБА_2 повністю власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результаті, що є одним із проявів академічної недоброчесності під час прийняття рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України щодо дисертації ОСОБА_2 .
Згідно з витягом із протоколу №4/2018 засідання експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій робіт з історичних наук від 10.09.2018 експертна рада вирішила: за результатами розгляду дисертації ОСОБА_2 пропонувати МОН України направити дисертацію на додаткове колективне рецензування до спеціалізованої вченої ради Д 20.051.51 у Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника та до спеціалізованої вченої ради Д 26.227.01 Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України.
Для додаткового розгляду (колективного рецензування) дисертацію ОСОБА_2 направлено до спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка.
За результатами отриманих позитивних висновків вищевказаних вчених рад, дисертацію ОСОБА_2 «Еволюція традицій використання глиняного посуду в народній культурі харчування Наддніпрянщини другої половини XIX - початку XXI століття» за спеціальністю 07.00.05 - етнологія, 11.02.2019 повторно розглянуто експертною радою з питань проведення експертизи дисертаційних робіт з історичних наук. На засіданні прийнято рішення (Протокол №1/2019 від 11.02.2019), яким вирішено за результатами розгляду дисертації ОСОБА_2 пропонувати МОН підтримати рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня доктора історичних наук ОСОБА_2 .
За результатами голосування позитивний висновок щодо колективного рецензування дисертації ОСОБА_2 «Еволюція традицій використання глиняного посуду в народній культурі харчування Наддніпрянщини другої половини XIX - початку XXI століття» за спеціальністю 07.00.05 - етнологія, підтримали 15 членів спеціалізованої вченої ради з 15 присутніх членів спеціалізованої вченої ради.
Міністерство освіти і науки України наказом від 05.03.2019 №308 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присвоєння вчених звань і присудження наукових ступенів від 5 березня 2019 року» затвердило рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукового ступеня доктора наук з галузей науки та за науковими спеціальностями і видачу дипломів доктора наук здобувачам наукового ступеня відповідно до списку.
Наказом від 05.03.2019 №308 затверджено рішення Спеціалізованої вченої ради Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України Д 35.222.01 про присудження наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.05 «етнологія» ОСОБА_2 .
Оскільки дисертація захищалась із спеціальності 07.00.05 «Етнологія», то до складу комісії ради з попереднього розгляду включено трьох членів ради, які мають ступінь доктора наук зі спеціальності 07.00.05. «Етнологія», що відповідає пункту 3.1 Положення про спеціалізовану вчену раду.
Висновки додаткових розглядів (колективного рецензування) спеціалізованої вченої ради Д 20.051.51 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, спеціалізованої вченої ради Д 26.227.01 Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України та спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка містять зауваження щодо оформлення дисертації ОСОБА_2 , однак, ця обставина не може бути підставою для скасування рішення ради.
Усі офіційні опоненти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 мають науковий ступінь доктора історичних наук зі спеціальності 07.00.05 «Етнологія» і є компетентними вченими зі спеціальності, за якою подано дисертацію.
Колегія також зазначає що пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У межах спірних правовідносин позивачем не доведено факту порушення оскаржуваними діями відповідача та самою видачею наказу МОН від 05.03.2019 №308 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присвоєння вчених звань і присудження наукових ступенів від 5 березня 2019 року» індивідуально виражених прав чи інтересів ОСОБА_1 .
Оскаржуваний наказ містить усталені словосполучення, не надає додаткових прав чи привілеїв закладам вищої освіти (науковим установам), рішення спеціалізованих вчених рад яких затверджено. Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України 05.03.2019 щодо наукових робіт позивача рішення не приймала , у зв'язку з чим дія Наказу на позивача не поширюється.
Оскаржувані наказ та рішення прийняті компетентним на те органом у порядок та спосіб, що установлені чинним законодавством України, а позивачем будь-яких процедурних порушень при прийнятті наказу і рішення не зазначено.
Більш того, позивач оскаржує наказ та рішення в частині, які є актами індивідуальної дії та прав чи інтересів останнього не стосуються/не порушують.
Щодо тверджень позивача, що оскаржуване незаконне рішення Міністерства освіти і науки України порушує його права інтелектуальної власності, завдає шкоди його фаховій репутації як ученого, фальсифікує чинне законодавство, вводить в оману наукове співтовариство, легалізує плагіат з використанням його наукових результатів, заохочує поширення в Україні псевдонауки, дискредитує українську етнологію та керамологію, суд зазначає, що останній не позбавлений права на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права чи інтересу в порядку цивільного судочинства.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 28.09.2020