Справа № 640/6678/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
22 вересня 2020 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Укренергопром" до Головного управління ДПС у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Укренергопром" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2020, -
Товариство з додатковою відповідальністю «Укренергопром» подало до суду позовну заяву, в якій просить визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення №0378780410 від 10.12.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про безпідставність та необґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення оскільки ТДВ «Укренергопром» не є платником земельного податку та не зобов'язаний подавати звітну податкову декларацію з плати за землю за 2019 р., а тому застосування ГУ ДПС у м. Києві до Товариства штрафних санкцій на суму 170,00 грн., що визначена в оскаржуваному ППР, за неподання такої декларації - є безпідставним.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та задовольнити позов у повному обсязі.
До суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу.
В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача просив залишити без змін рішення суду.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ТДВ «Укренергопром», яке є правонаступником ВАТ «Укренергопром», зареєстроване 03.01.1995 р. Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією та з 15.02.1995 р. перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДПС у м. Києві.
На підставі пп.191.1.2 п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 та відповідно до ст.76, п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України, 12.09.2019 ГУ ДПС у м. Києві була проведена камеральна перевірка ВАТ «Укренергопром» щодо своєчасності подання податкової декларації з плати за землю за 2019 р., за результатами якої складений акт №000154/26-15-04-10/19119658 від 12.09.2019.
Відповідно до висновку виявлено порушення вимог законодавства, зокрема, п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України у зв'язку із несвоєчасним поданням платником податкової звітності до контролюючого органу - не подано звітної податкової декларації з плати за землю за 2019 р.
10.12.2019 на підставі Акта перевірки №000154 ГУ ДПС у м. Києві прийняте ППР за формою «ПС» №0378780410, яким застосовано до ТДВ «Укренергопром» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. за платежем: орендна плата з юридичних осіб.
За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України №6492/6/99-00-08-05-06-06 від 20.02.2020 «Про результати розгляду скарги» прийняте ГУ ДПС у м. Києві ППР №0378780410 було залишене без змін, а скарга Товариства за вих. №02-651 від 27.12.2019 - без задоволення.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, ТДВ «Укренергопром» звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції прийшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв згідно приписів частини другої статті 2 КАС України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
В статті 75 ПК України визначені види перевірок.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
У п.49.1 та п.49.2 ст.49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
При цьому п.120.1 ст.120 ПК України передбачає, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п.49.2 ст.49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом пунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до ст.269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно з пункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Порядок обчислення плати за землю встановлюється у ст.286 ПК України, у п.286.1 якої зазначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п.286.3 ст.286 ПК України).
У п.287.1 ст.287 ПК України зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до п.287.6 ст.287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (п.287.7 ст.287 ПК України).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
У випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Водночас за змістом ст.377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2004 р./надалі - ЦК України) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Враховуючи п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Як встановлено, 02.06.1997 р. між Київською міською державною адміністрацією (КМДА) та ВАТ «Укренергопром» (Землекористувач) був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 02.06.1997 р. за №90-5-00023 (надалі - Договір оренди землі). Відповідно до предмету даного Договору КМДА на підставі розпорядження від 20.03.1997 р. №331 надає, а ВАТ «Укренергопром» приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 18558 кв.м, у т.ч. промислової забудови: капітальної одноповерхової - 1200 кв.м, допоміжної та прилеглої території - 17358 кв.м. Земельна ділянка надається у тимчасове довгострокове користування строком на 49 років для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул . Промисловій, 4 у Харківському районі м. Києва.
Пунктом 2.1 Договору оренди землі передбачається, що плата за землю вноситься землекористувачем згідно із Законом України «Про плату за землю» у вигляді орендної плати у розмірі одного земельного податку.
Отже, ВАТ «Укренергопром» з 02.06.1997 набуло право користування земельною ділянкою загальною площею 18558 кв.м по вул. Промисловій, 4 у Харківському районі м. Києва, у зв'язку із чим з дня виникнення у Товариства як землекористувача такого права одночасно виник обов'язок справляти земельний податок, сума якого обчислюється платником податку самостійно щороку, а також обов'язок подавати не пізніше 20 лютого поточного року відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.
21.11.2001 р. між ВАТ «Укренергопром» (Продавець) та «Київський еко-технократичний благодійний фонд «ДІМАЙ» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, відокремлена частина якого знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4 (надалі - Договір купівлі-продажу).
За умовами п.2 вказаного Договору майновий комплекс являє собою нежилі будівлі: виробничий корпус (вишукувальна база) (літ.А) пл. - 1538,20 кв.м, балансовою вартістю 722 634,23 грн.; виробниче приміщення «Модуль» (літ.Б) пл. - 578,10 кв.м, балансовою вартістю 2 497,50 грн.; навіс геологічного обладнання (літ.В) пл. - 235,60 кв.м, балансовою вартістю 46 806,72 грн.; секційний бокс (літ.Г) пл. - 327,10 кв.м, балансовою вартістю 2 497,50 грн. Загальна площа відчужуваних приміщень становить 2679 кв.м, вартістю 774 435,95 грн.
У п.6 та 7 Договору купівлі-продажу зазначається, що за домовленістю сторін, майновий комплекс продано за 316 818,00 грн. Цю суму Покупець зобов'язується сплатити у безготівковій формі в такі строки: 50% - до 30.11.2001 р., а другі 50% - не пізніше 25.12.2001 шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця. Факт розрахунку за цим Договором підтверджується документом відділення банку про надходження коштів на рахунок Продавця. Який є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.8 Договору купівлі-продажу право власності на придбаний майновий комплекс виникає у Покупця з дня повного розрахунку за цим Договором.
Оскільки Договором купівлі-продажу розмір земельної ділянки не визначений, за загальним правилом одночасно із набуттям права власності на майновий комплекс у Покупця виникло, а у Продавця припинилось право користування лише тією частиною земельної ділянки, на якій він та/або відокремлена його частина розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для його обслуговування, на встановлених для попереднього землекористувача - Продавця умовах.
При переході права власності на майновий комплекс також у Покупця виник, а у Продавця припинився обов'язок сплати на загальних підставах земельного податку виключно за ту частину земельної ділянки, на якій розташований такий майновий комплекс (його відокремлена частина), з урахуванням прибудинкової території.
Отже, внаслідок відчуження ВАТ «Укренергопром» майнового комплексу, відокремлена частина якого знаходиться на орендованій останнім земельній ділянці, право користування земельною ділянкою пропорційно до частки права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна перейшло до «Київський еко-технократичний благодійний фонд «ДІМАЙ», та Товариство не зобов'язано сплачувати орендну плату та справляти земельний податок за ту частину земельної ділянки, користування якою припинено.
Разом з тим, позивач має право користуватися іншою частиною орендованої за Договором оренди землі земельної ділянки та не звільняє його як землекористувача від обов'язку щороку справляти земельний податок, самостійно обчислювати суму земельного податку і не пізніше 20 лютого поточного року подавати контролюючому органу декларацію на поточний рік.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства та застосування ГУ ДПС у м. Києві до ТДВ «Укренергопром» штрафних санкцій на суму 170,00 грн. є вважає правомірним.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності та в межах апеляційної скарги, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з'ясувавши обставини справи.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Укренергопром" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Укренергопром" до Головного управління ДПС у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2020 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 28.09.2020