Справа № 752/13636/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Т.М.
28 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі судового засідання Гужві К.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 10 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Київській області Миронюка Валерія Анатолійовича, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
До Голосіївського районного суду м.Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Київській області Миронюка Валерія Анатолійовича, Головного управління Держгеокадастру у Київській, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову № 258-ДК/0053По/08/01-19 від 25 червня 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ст.53-1 КУпАП.
Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки він не порушував земельного законодавства на земельній ділянці водного фонду та використовує лише водний об'єкт виключно в межах, визначених договором оренди від 20 лютого 2013 року.
Разом з цим, позивач зазначає, що він не користується вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення земельною ділянкою та не причетний до встановлення огорожі навколо останньої. Стверджує, що плодово-ягідний сад на території даної земельної ділянки відсутній, забудови, які знаходяться на її території були збудовані ще до взяття в оренду ним водного об'єкта та при цьому, не використовуються ним для тримання птиці, а птиця, яка нібито знаходилась в будівлях є дикими птахами, які живуть на водному об'єкті та відповідно йому не належать.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, а встановлений законодавством строк притягнення його до адміністративної відповідальності станом на час прийняття оскаржуваної постанови, а саме 25 червня 2019 року, вже сплив з урахуванням того, що зазначене правопорушення було виявлено ще 28 лютого 2019 року
З огляду на зазначене, позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 10 червня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 10 червня 2020 року та прийняти нове - яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги, обґрунтовані зокрема, тим, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області не було повідомлено про дату та час розгляду справи, а також не отримувало ухвалу про відкриття провадження у даній справі разом з копією позовної заяви та доданими до позову матеріалами. Стверджує, що вказані обставини позбавили його права прийняти участь у судовому засіданні та/або надати відзив на позовну заяву та/або пояснення по суті спору, що мало наслідком прийняття судом першої інстанції необґрунтованого рішення.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Учасники судового процесу явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили та будь-яких заяв або клопотань до суду не надали. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином та у передбачений законом строк.
З урахуванням викладеного та керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України та ч. 2 ст. 313 КАС України колегією суддів ухвалено рішення про здійснення апеляційного розгляду даної справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є орендарем водного об'єкту загальнодержавного значення площею водного дзеркала 2,4982 гектара з метою риборозведення, вирощення та вилову риби, що розташований на землях Шупиківської сільської ради Богуславського району, на підставі договору оренди водного об'єкту від 20 лютого 2013 року укладеного ним з Богуславською РДА.
Судом також встановлено, що 17 травня 2019 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Білоцерківському, Богуславському, Володарському, Кагарлицькому, Миронівському, Рокитнянському, Сквирському, Ставищанському, Таращанському, Тетіївському, Фастівському районах та м. Білій Церкві Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 6, 10 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та звернення голови Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області № 193 від 03 травня 2019 року була проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства на території Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області, що використовується гр. ОСОБА_1 .
Результати вказаної перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки оформлено Актом від 17 травня 2019 року №258-ДК/204/АП/09/01/-19.
Так, зі змісту вказаного Акта вбачається, що у результаті перевірки було встановлено, що станом на 16 травня 2019 року, земельна ділянка водного фонду загальною площею 4,8972 га з кадастровим номером 32206880000:01:002:0088, що знаходиться на території Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області, використовується ОСОБА_1 Розпорядженням Богуславської РДА у Київській області надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою, щодо відведення в оренду земельної ділянки загальною площею 4,9 га для водного господарства (під існуючим водним об'єктом). Відповідно до даного розпорядження в п. 4 зазначено, що підготовка проекту землеустрою не дає права на використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує права на неї та державної реєстрації такого права. Разом з цим, перевіркою встановлено, що відповідна документація не затверджена у встановленому законодавством порядку.
За результатами обстеження даної земельної ділянки представниками Шупиківської сільської ради складено акт обстеження № 1 від 28 лютого 2019 року, в якому зазначено, що проїзди до водного об'єкта закриті огорожею. Водний об'єкт знаходиться в незадовільному стані, на пребрежно-захисній смузі розташовані забудови у яких тримають птицю, тимчасова забудова для охорони. На іншій частині земельної ділянки висаджений плодово-ягідний сад.
За результатами проведеної перевірки встановлено, що вищезазначена земельна ділянка водного фонду використовується гр. ОСОБА_1 без правовстановлюючих документів, державна реєстрація речового права на земельну ділянку відсутня.
Отже, на підставі встановлених перевіркою обставин, посадовою особою контролюючого органу зроблено висновок, що земельна ділянка водного фонду загальною площею 4,8972 га використовується гр. ОСОБА_1 всупереч ст. 125 та 126 Земельного кодексу України, відповідальність за вказане порушення передбачено п. б ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 КУпАП.
Зі змісту вказаного Акта перевірки судом встановлено, що перевірка була проведена у присутності представника ОСОБА_1 за довіреностю ОСОБА_3 .
З огляду на встановлені перевіркою порушення позивачем вимог ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 КУпАП державним інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення № 258-ДК/0045П/07/01-19 від 17 травня 2019 року.
25 червня 2019 року розглянувши зазначений протокол державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Білоцерківському, Богуславському, Володарському, Кагарлицькому, Миронівському, Рокитнянському, Сквирському, Ставищанському, Таращанському, Тетіївському, Фастівському районах та м. Білій Церкві Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Миронюком В.А. було встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 53-1 КУпАП, а саме самовільне зайняття земельної ділянки ст. 211 Земельного кодексу України та прийнято постанову № 258-ДК/0053По/08/01/-19, якою визнано гр. ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим контролюючим органом рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності, вважаючи його незаконним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що інспектором в акті обстеження не встановлено особи, яка здійснила вказане правопорушення. Інших доказів самовільного користування позивачем даною земельною ділянкою, окрім протоколу про адміністративне правопорушення №258-ДК/0045П/07/01/-19, відповідачем суду не надано. Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що у постанові № 258-ДК/0053По/08/01/-19 від 25 червня 2019 року відповідачем всупереч вимогам ст. 283 КУпАП не зазначено: дату вчинення правопорушення, що виключає можливість встановити дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності; а також яким способом вчинено самовільне зайняття земельної ділянки, з огляду на те, що таке передбачає активні дії суб'єкта.
З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції погодився з доводами ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, у вигляді самовільного заняття земельної ділянки, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.53-1 КУпАП та дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 314-ДК/0177По/05/01/-19 від 04 вересня 2019 року.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року було відкрито провадження в у даній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29 жовтня 2019 року.
Крім того, у вказаній ухвалі судом роз'яснено, що відповідач має право подати суду письмові пояснення щодо позову (відзив) та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідачів, а також докази скерування відзиву позивачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів про отримання сторонами ухвали від 08 липня 2019 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2019 року судовий розгляд справи було відкладено на 21 лютого 2020 року.
Відповідна судова повістка про виклик до суду була отримана відповідачем 31 січня 2020 року, що підтверджується даним наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, та не заперечується і самим апелянтом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2020 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання Головного управління Держгеокадастру у Київській області про відкладення розгляду справи призначеного на 21 лютого 2020 року на іншу дату та час та направлення йому ухвали про відкриття провадження у справі, а також позовної заяви з додатками. У вказаному клопотанні відповідач також просив суд встановити йому строк для подачі відзиву у порядку визначеному КАС України. Вимоги вказаного клопотання обґрунтовані тим, що вказані документи не надходили до відповідача.
21 лютого 2020 року у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи було відкладено на 10 червня 2020 року.
10 червня 2020 року Голосіївським районним судом м. Києва було ухвалено оскаржуване рішення.
Водночас, судовою колегією встановлено, що клопотання відповідача (вх. № 9408 від 13.02.2020) не було розглянуто судом першої інстанції, а матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Київській області про дату, час та місце розгляду справи, що відбулось 10 червня 2020 року.
Таким чином, на підставі викладеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи не відповідають обставинам справи та не підтверджуються жодними доказами.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апелянта, що справу було розглянуто за відсутності належного повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Київській області про дату, час та місце розгляду справи. Також, суд апеляційної інстанції зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції, що відповідачами не було надано відзиву на апеляційну скаргу, а також доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про отримання відповідачами копій ухвали про відкриття провадження у справі, адміністративного позову, ухвали про відкладення судового розгляду справи, а також судових повісток про виклик до суду, зокрема, на 10 червня 2020 року.
Відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, то таке порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
Отже, за встановлених судом під час апеляційного розгляду обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Київській області є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 10 червня 2020 року скасуванню.
Перевіряючи правомірність та обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення по суті спору, колегія суддів зазначає про таке.
Як було встановлено судом, оскаржуваною постановою від 25 червня 2019 року № 258-ДК/0053По/08/01/-19 гр. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП, а саме самовільне зайняття земельної ділянки.
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 211 КАС України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, б) самовільне зайняття земельних ділянок.
За приписами ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Отже, з аналізу наведеної норми вбачається, що використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів є ознакою самовільного зайняття вказаної земельної ділянки.
Вищевказані норми узгоджуються з положеннями ст. 125 та ст.126 Земельного кодексу України, якими передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Разом з цим, у протоколі про адміністративне правопорушення від 17 травня 2019 року № 258-ДК/0045П/07/01/-19 контролюючим органом зазначено, що станом на 17 травня 2019 року земельна ділянка водного фонду, загальною площею 4,8972 га, з кадастровим номером 3220688000:01:002:0088, що знаходиться на території Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області, використовується ОСОБА_1 всупереч статті 125 та 126 Земельного кодексу України.
З метою з'ясування всіх обставин у справі судом було витребувано у апелянта докази на підтвердження правомірності прийнятого відповідачем рішення, у тому числі заперечення заперечення ОСОБА_3 , що вказані в додатках до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 17 травня 2019 року № 258-ДК/204/АП/09/01/-19.
Так, з долучених апелянтом 28 вересня 2020 року апелянтом до матеріалів справи пояснень ОСОБА_3 від 17 травня 2019 року вбачається, що представником позивача не заперечується факт використання зазначеної земельної ділянки, проте, останній стверджує, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в користування на умовах оренди ОСОБА_1 розроблений та є у наявності. Крім того, у вказаних поясненнях представник позивача зазначає, що з їх сторони зроблено та підготовлено все для укладення договору оренди.
При цьому, як вбачається зі змісту розпорядження Богуславської РДА Київської області від 18 травня 2013 року № 134 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» ОСОБА_1 розроблений проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки погоджується у визначеному законодавством порядку (пункт 2). Підготовка проекту землеустрою не дає права на використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації такого права.
Водночас, судовою колегією встановлено, що позивачем на підтвердження зазначених у поясненнях обставин, а також на спростування доводів відповідача, викладених, зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення від 17 травня 2019 року № 258-ДК/0045П/07/01/-19 не надано суду доказів державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки за ОСОБА_1 .
Натомість, факт використання земельної ділянки водного фонду, загальною площею 4,8972 га, з кадастровим номером 3220688000:01:002:0088, що знаходиться на території Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області ОСОБА_1 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:
- актом обстеження земельної ділянки (водного об'єкта) від 18 лютого 2019 року № 1, що був складений сільським головою, депутатом сільської ради та спеціалістом ІІ категорії Шупиківської сільської ради. Як вбачається зі змісту вказаного Акта, під час обстеження земельної ділянки, загальною площею 4,8972 га, з кадастровим номером 3220688000:01:002:0088, що знаходиться на території Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області (у зв'язку з незаконним використанням водного об'єкту та прибрежно-захисної смуги без правовстановлюючих документів) та використовується ОСОБА_1 було встановлено, що документи, які підтверджують право власності чи право постійного користування або права оренди земельної ділянки відсутні. Проте, у ході вказаного обстеження було встановлено, що проїзди водного об'єкту закриті огорожею та замкнені замком. На в'їздах висить табличка «Приватна власність. В'їзд та ловити рибу заборонено». Водний об'єкт знаходиться у задовільному стані. Прибрежно-захисна смуга зайнята самовільними забудовами - 5 шт., які використовуються для утримання гусей та коз, підсобні приміщення та як будинок охорони. На одній стороні прибрежно-захисної смуги влаштований плодово-ягідний сад. До вказаного акта додано план-схему земельної ділянки;
- атом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 17 травня 2019 року № 258-ДК/204/АП/09/01/-19, в якому чітко вказується, що перевіркою встановлено, що зазначена земельна ділянка використовується ОСОБА_1 ;
- даними протоколу про адміністративне правопорушення від 17 травня 2019 року № 258-ДК/0045П/07/01/-19.
Також, на підтвердження викладених у вказаних Актах обставин відповідачем було долучено до матеріалів справи фотокопії земельної ділянки. При цьому, колегія суддів враховує, що позивачем не було надано суду апеляційної інстанції жодних доказів на спростування встановлених перевіркою обставин.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того, положеннями ч. 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 вказаної норми передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Разом з цим, позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про необґрунтованість висновків суб'єкта владних повноважень та протиправність прийнятих ним рішень.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та дійшов помилкового висновку, що відповідачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами причетності позивача до самовільного використання земельної ділянки.
Крім того, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а відповідні доводи позовної заяви необґрунтованими.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення позивачем триваючого правопорушення було зафіксовано відповідачем під час проведення перевірки з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки на території Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області 17 травня 2019 року, а тому встановлений ч. 1 ст. 38 КУпАП строк для притягнення позивача до адміністративної відповідальності закінчується 17 липня 2019 року та не був пропущений відповідачем.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави вважати, що законодавством регламентовано чіткий і послідовний порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності який, окрім іншого, передбачає обов'язок контролюючого органу забезпечити повне і всебічне дотримання процесуальних прав підконтрольного суб'єкта, зокрема право бути завчасно повідомленим про дату, час та місце розгляду його справи, бути присутнім під час її розгляду, надавати пояснення, докази, користуватися правовою допомогою тощо.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення від 17 травня 2019 року № 258-ДК/0045П/07/01/-19, який було вручено представнику позивача за довіреністю - ОСОБА_3 , контролюючим органом було роз'яснено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 28 травня 2019 року об 11 год. 00 хв. за вказаною у протоколі адресою.
Тобто, з наведеного слідує, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду його справи про вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, як стверджує позивач, 24 травня 2019 року ним було подано до контролюючого органу клопотання про відкладення розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а також письмові пояснення по зазначеній справі про вчинення адміністративного правопорушення, у той час як постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було винесено відповідачем 25 червня 2019 року.
Тобто, з наведеного слідує, що позивач не був позбавлений прав, визначений ч. 1 ст. 268 КУпАП.
В той же час, колегія суддів враховує, що позивач скористався своєю можливістю висловити незгоду з встановленим відповідачем порушенням під час розгляду справи в суді першої інстанції та заперечувати проти доводів апеляційної скарги під час апеляційного розгляду даної справи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що принцип змагальності сторін був забезпечений позивачу у належному обсязі, а відтак відповідні доводи позивача про порушення відповідачем процедури притягнення його до адміністративної відповідальності не можуть слугувати самостійною підставою для задоволення позову в умовах встановлення факту порушення позивачем вимог законодавства.
Отже, з огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини справи у їх сукупності та взаємозв'язку, колегією суддів зазначає, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції щодо протиправності прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також повністю спростовуються наявними у справі доказами та доводами апеляційної скарги.
Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Частиною 1 ст. 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що є підставами для його скасування, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 272, 286, 308, 311, 313, 315, 317, 321-322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 10 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до приписів ст. 272 КАС України оскаржено до суду касаційної інстанції не підлягає.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович