Справа № 169/738/20
Провадження № 1-кп/169/146/20
29 вересня 2020 року смт Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Торчин Луцького району Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя: АДРЕСА_2 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого (здійснюючого догляд за інвалідом І групи), одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України, з угодою про примирення, -
24 липня 2020 року приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_5 шляхом вільного доступу з корисливих мотивів умисно таємно викрав із належного ОСОБА_4 автомобіля марки «Opel Vectra», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який зберігався у дворі багатоквартирного будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , автозапчастини, а саме: передні праві двері, ринковою вартістю 71 гривня 05 копійок, радіатор, ринковою вартістю 79 гривень 55 копійок, передню праву стійку в зборі з ступецею, гальмівним супортом, приводом переднього колеса, гальмівним диском та диском правого колеса, ринковою вартістю 148 гривень 05 копійок, чим завдав потерпілому майнову шкоду на загальну суму 298 гривень 65 копійок.
Такі дії ОСОБА_5 органами досудового розслідування кваліфіковані за частиною першою статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що 21 серпня 2020 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України.
Слідчим 04 вересня 2020 року складено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 , який тоді ж затверджено прокурором та надіслано до суду.
31 серпня 2020 року між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні на підставі статей 468, 469, 471 КПК України укладено угоду про примирення, за змістом якої підозрюваний ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України, визнає повністю і щиро розкаюється у вчиненому; завдана потерпілому кримінальним правопорушенням майнова шкода повністю відшкодована; сторони узгодили, що покарання підозрюваному ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України, призначається у виді обмеження волі строком на один рік зі звільненням його на підставі статті 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених статтею 76 КК України; підозрюваний ОСОБА_5 погоджується з такими видом і мірою покарання. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_4 просили затвердити укладену між ними угоду про примирення.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечувала проти затвердження укладеної між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 угоди про примирення.
Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону, суд дійшов висновку, що угода може бути затверджена з таких мотивів.
Згідно із пунктом першим частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Частиною п'ятою статті 469 КПК України передбачено, що укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відповідно до частини другої статті 12 КК України є кримінальним проступком, правову кваліфікацію кримінального правопорушення органами досудового розслідування здійснено правильно, угоду про примирення укладено після повідомлення ОСОБА_5 про підозру, завдану кримінальним правопорушенням потерпілому майнову шкоду повністю відшкодовано і будь-яких претензій майнового чи морального характеру потерпілий до обвинуваченого немає, узгоджена сторонами міра покарання у виді обмеження волі на строк один рік передбачена санкцією частини першої статті 185 КК України, відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням цілком узгоджується з положеннями статті 75 КК України, зміст угоди про примирення відповідає вимогам статті 471 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону й інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Також судом з'ясовано, що ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені пунктом першим частини п'ятої статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені частиною першою статті 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Під час судового засідання з'ясовано у потерпілого ОСОБА_4 , що він цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені частиною першою статті 473 КПК України.
Обґрунтованих і достатніх підстав вважати, що укладення угоди між сторонами не було добровільним, тобто є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а також, що ОСОБА_5 не має можливості виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, судом встановлено не було, що не заперечували у судовому засіданні і сторони угоди.
Умови вказаної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, правова кваліфікація вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення є правильною і підпадає під категорію кримінальних правопорушень, щодо яких передбачена можливість укладення угоди про примирення.
З огляду на вказане суд дійшов висновку про наявність в цьому випадку передбачених законом підстав для затвердження угоди і призначення узгодженого сторонами покарання.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до статті 100 КПК України.
Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судової автотоварознавчої експертизи, становлять 1 307 гривень 60 копійок і вони підлягають стягненню із ОСОБА_5 на користь держави.
Керуючись статтями 314, 370, 374, 468, 469, 471, 473-475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про примирення, укладену 31 серпня 2020 року між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України.
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України.
Призначити ОСОБА_5 узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені статтею 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Речові докази, а саме передні праві двері, радіатор, передню праву стійку в зборі з ступецею, гальмівним супортом, приводом переднього колеса, гальмівним диском та диском правого колеса автомобіля, які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 , - залишити в його користуванні.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 1 307 (одна тисяча триста сім) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий