Справа № 161/14983/20
Провадження № 1-кс/161/6849/20
28 вересня 2020 року місто Луцьк
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2
слідчого ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
володільця майна ОСОБА_5
представника володільця майна - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку клопотання старшого слідчого СВ Луцького РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно , -
Слідчий клопотання мотивує тим, що 03.07.2020 року директор ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, всупереч вимогам Статуту товариства, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, усвідомлюючи суспільну небезпеку та протиправний характер своїх дій, шляхом укладення двох трьохсторонніх договорів між ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ», ТОВ «ГЕРМІОНА» та державним підприємством «Експериментально-дослідне господарство «Еліта» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, на виконання яких безпідставно, за відсутності будь-яких попередніх фінансово-господарських відносин між ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» та ТОВ «ГЕРМІОНА», на безоплатній основі від ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» до ТОВ «ГЕРМІОНА» було передано право вимоги від ДП «ЕДГ «Еліта» заборгованості в сумі 3 873 287, 03 грн., а також коштів в сумі 1 445 000 грн. попередньо сплачених авансових платежів, при чому фактичне відступлення права вимоги пройшло шляхом бартеру у вигляді посівів жита та пшениці, які зберігаються на складах ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» у селах Промінь та Мстишин Луцького району, чим вчинив розтрату майна ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» в особливо великих розмірах.
Даний факт внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030130000790 від 11.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України
Слідчий вказує, що вході досудового розслідування встановлено, що 16 серпня 2019 року між ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» та ДП «Експериментально - дослідне господарство «Еліта» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України було укладено договір №18 на надання послуг. Згідно акту звірки станом на 03.07.2020 р. заборгованість ДП «Еліта» перед ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» становило 3 873 287,03 грн.. Зазначений акт звірки засвідчений підписами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Того ж дня було укладено і договір контрактації сільськогосподарської продукції №19 на виконання якого ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» перерахувало на розрахунковий рахунок ДП «Еліта» авансовий платіж в розмірі 1 445 000 грн.
Крім цього, 03 липня 2020 року колишній директор ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» використовуючи службове становище уклав два трьохсторонніх договори з ТОВ «ГЕРМІОНА» (ЄДРПОУ 35041758) та ДП «Експериментально - дослідне господарство «Еліта» - про відступлення права вимоги:
• на виконання 1-го договору, укладеним ОСОБА_8 , ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» безоплатно передало право вимоги ТОВ «ГЕРМІОНА'до дослідного господарства «Еліта» на суму 3 873 287,03 грн.
• на виконання 2-го договору, укладеним ОСОБА_8 , ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» безоплатно передало право вимоги ТОВ «ГЕРМІОНА» до дослідного господарства «Еліта» на суму 1 445 000 грн. попередньо зроблених ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» авансових платежів.
При цьому фактичне виконання по вказаних вище договорах відступлення права вимоги пройшло не в готівковій чи безготівковій формі, а шляхом бартеру у вигляді зібраного врожаю жита та пшениці, що зберігається на складах ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» в селах Промінь та Мстишин. Так, згідно накладних ДП ЕДГ «Еліта» передано на ТОВ «АКТИВ УНІВЕРСУМ» в якості погашення боргу майно, а саме: жито 536,954 тони (вся залікова вага) та пшениці 835,205 тон залікової ваги. Загальна вага зерна, яке є власністю ДП ЕДГ «Еліта» та залишилась на зберіганні ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» 782,691 тону залікової ваги пшениці, оскільки на зберігання було передано 1617,896 тон залікової ваги пшениці всього.
11.09.2020 року на територіях зернотоків в с. Мстишин (вул. Центральна, 1б) та с. Промінь (вул.. Перемоги, 24), за попереднім письмовим погодженням представників ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» та ТОВ «АКТИВ УНІВЕРСУМ» - було проведено огляд місця події в ході якого зафіксовано наявність зерна на вказаних територіях. В ході ОМП було зафіксовано обставини, що становлять інтерес та мають значення для подальшого досудового розслідування кримінального провадження, встановлення об'єктивної істини та прийняття законного процесуального рішення. Проведеним оглядом виявлено та вилучено зерно пшениці та жита врожаю 2020 року у тому числі:
1) зерно пшениці виявлене у приміщеннях №1, №2, КЗС, що в с. Промінь, 24 (у відповідності до протоколу ОМП від 11.09.2020 року) - в загальній кількості - 970,5 тон (врожай 2020 року);
2) зерно жита виявлене на території зернотоку, що в АДРЕСА_1 , в кількості - 538,030 тон (врожай 2020 року).
Таким чином, є всі підстави вважати, що виявлене та вилучене зерно пшениці та жита врожаю 2020 року являється предметом розслідування злочину та має значення речових доказів. Тому 11.09.2020 року у відповідності до постанови, вилучене в ході огляду зерно пшениці та жита врожаю 2020 року, а саме: зерно пшениці виявлене у приміщеннях №1, №2, КЗС, що в с. Промінь, 24 (у відповідності до протоколу ОМП від 11.09.2020 року) - в загальній кількості - 970,5 тон (врожай 2020 року); зерно жита виявлене на території зернотоку, що в АДРЕСА_1 , в кількості - 538,030 тон (врожай 2020 року) - визнане речовим доказом.
Враховуючи, що встановлені у кримінальному провадженні обставини є спірними, попередньо встановлені збитки - значні, з метою забезпечення виконання заявленого в майбутньому цивільного позову, а також з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх переховування, пошкодження, зникнення, знищення, пересування, передачі, відчуження - є необхідність у накладені арешту на вище вказане майно - зерно жита та пшениці врожаю 2020 року, а саме: зерно пшениці виявлене у приміщеннях №1, №2, №3, КЗС, що в с. Промінь, 24 (у відповідності до протоколу ОМП від 11.09.2020 року) - в загальній кількості - 970,5 тон (врожай 2020 року); зерно жита виявлене на території зернотоку, що в с. Мстишин по вул. Центральна 1б, в кількості - 538,030 тон (врожай 2020 року), яке ДП ЕДГ «Еліта» було передано на ТОВ «АКТИВ УНІВЕРСУМ» на виконання угоди про відступлення права вимоги боргів ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ».
Покликаючись на викладені обставини, просить суд клопотання задовольнити.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали із вказаних підстав. Просили клопотання задовольнити.
Представник володільця майна ТзОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» - ОСОБА_5 проти задоволення клопотання не заперечив.
Представник володільця майна ТОВ «АКТИВ УНІВЕРСУМ» - адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечила із підстав викладених у письмовому запереченні на клопотання про арешт майна.
Вивчивши надані матеріали, заслухавши думку слідчого та прокурора, представників володільців майна, приходжу до висновку, що клопотання до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно вимог КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Відповідно до ч.1,2 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зі змісту ч.3 ст.170 КПК України слідує, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до вимог ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати (частина 1). До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання (частина 2).
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу(ч.1ст.173 КПК України).
Крім того, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя за приписами ст.ст.94,132,173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки за статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (також рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року та «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).
Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ та Льоннрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до норм глав 10 та 17 КПК України правові підстави, з яких вноситься клопотання про накладення арешту, та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Проте у даному випадку слідчий не довів слідчому судді належними та допустимими доказами те, що вказане зерно дійсно може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, що існує об'єктивна необхідність в арешті спірного урожаю зерна пшениці для реалізації завдань саме кримінального, а не господарського чи цивільного судочинства.
Звертаючись з даним клопотанням слідчий у якості мети накладення арешту зазначив збереження речових доказів, проте не обґрунтував як ця мета співвідноситься з матеріалами справи, отже на час розгляду клопотання слідчого відсутні правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно.
Зважаючи на те, що органом досудового розслідування не доведено необхідності такого арешту та наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, також суду не надано достатніх доказів про те, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки повідомлення про підозру у вказаному провадженні будь-якому із зазначених в клопотанні особам не вручено, цивільних позовів по провадженню не заявлялось, а тому приходжу до висновку, що в задоволенні даного клопотання, слід відмовити.
Крім того, слідчий суддя при вирішення клопотання враховує вимоги ч.4 ст. 173 КПК України, якою передбачено, що слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Керуючись ст.159-166, 167 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Луцького РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження №12020030130000790 - відмовити
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1