Справа № 161/13174/17
Провадження № 2/161/317/20
22 вересня 2020 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі головуючого судді Івасюти Л.В.
з участю секретаря судового засідання Мельничук Т.Ю.
з участю представника позивача ОСОБА_2
представника Луцької міської ради - Андрусяка І.В.
представника Департаменту ЖКГ - Панасюк Н.М.
представника Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс» Дей А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, комунального підприємства "Луцькводоканал", Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс» про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом.
Згідно уточненої позовної заяви, позов мотивує тим, що у її власності перебуває автомобіль марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 . 09 червня 2016 року близько 16:00 год. ОСОБА_1 , рухаючись вищезгаданим автомобілем по вул. Восьмого Березня в м.Луцьку, у напрямку пр. Перемоги потрапила у потік води, який утворився внаслідок зливи. В результаті потрапляння води до двигуна, у салоні автомобіля, почалось задимлення і транспортний засіб перестав працювати. Під час цієї події разом з позивачем в салон авто знаходились ще двоє її малолітніх дітей, які пережили значний стрес.
Вважає, що водойма на місці цих подій утворилася внаслідок несправності чи засмічення системи водовідведення у мЛуцьку на вул. Восьмого Березня, оскільки відразу після затоплення автомобілів на цій ділянці автодороги проводилися ремонтні роботи.
працівниками відповідача-з Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс» (далі - ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс»), що підтверджується відповіддю на адвокатський запит № 22.03.2018-1 від 22.03.2018 року за № 1-1.8/321 від 02.04.2018 р., а також доданими до неї додатками, зокрема: рішенням Луцької міської ради від 28.02.2007р. за № 11/17, актом приймання-передачі основних засобів від 20.03.2007 р., розрахунком залишкової вартості зливової каналізації, які передаються з балансу управління житлово-комунального господарства департаменту житлово-комунального господарства і будівництва на баланс Луцького спеціального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс», Договором № 204 про закупівлю послуг за державні кошти від 25.03.2016 р., укладеним між Департаментом житлово-комунального господарства Луцької міської ради (як замовником) (далі Департамент ЖКГ Луцької міської ради) та Луцьким спеціальним комунальним автотранспортним підприємством «Луцькспецкомунтранс» щодо обслуговування каналізаційних мереж міста Луцька, графіком від 12.05.2016 р. щодо обслуговування мереж зливової каналізації по вулицях Огієнка та вул.Восьмого Березня, актом виконаних робіт за 2016 року, за яким 09.06.2016 р. на звернення служби оперативного реагування Луцької міської ради «15-80» працівниками ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» було додатково здійснено очищення дощоприймальних колодязів від сміття по вул.Восьмого Березня м.Луцька.
Факт несприятливих погодних умов на території Луцька протягом цієї доби підтверджується довідкою з Волинського обласного центру з гідрометеорології, в якій зазначено, що 9 червня 2016 року Волинь перетинав холодний атмосферний фронт, який спричинив в м.Луцьку сильну грозу, шквал 17 м/с, сильний зливовий дощ та град діаметром від 5 до 12 мм.
Затоплення її автомобіля було зафіксоване працівниками поліції, а саме: Луцького ВП ГУНП у Волинській області , що підтверджено відповідними матеріалами Висновку поліції від 20.06.2016р. з відповідними додатками.
10 червня 2016 року ОСОБА_1 було замовлено оцінку автомобіля марки
«Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 . Цю оцінку було проведено приватним підприємцем, спеціалістом- оцінювачем ОСОБА_3 . Відповідно до звіту № 344/16, складеного ОСОБА_3 за результатами оцінки автомобіля, матеріальний збиток, завданий власникові вищезгаданого автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП складає 140511,82 грн. Вартість послуг оцінювача складала 1000 грн.
Відповідно до п.2.1 Положення про безпечну та надійну експлуатацію зовнішніх мереж і споруд водопостачання й каналізації, затвердженого наказом Державного комітету будівництва , архітектури та житлової політики України 03.04.1998 року за №69, яке діяло на момент затоплення автомобіля, - мережі й споруди водопостачання і каналізації у процесі експлуатації, а також у період тимчасового припинення процесу їхньої експлуатації повинні перебувати під систематичним наглядом власника мережі або споруди водопостачання і каналізації. З метою своєчасного виявлення можливих пошкоджень і інших недоліків на мережах або спорудах водопостачання і каналізації їхнім власником повинні виконуватися технічні огляди.
Відповідно до ст.32 Закону України «Про автомобільні дороги» користувачі автомобільних доріг мають право на відшкодування збитків у порядку, визначеному законом.
За правилом ст.49 Закону України «Про автомобільні дороги» власники і користувачі автомобільних доріг, винні у порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, власником мереж та споруд водовідведення та каналізації, якими обладнані автомобільні дороги в м.Луцьку, в тому числі й ті, що розташовані в районі вулиці Восьмого Березня, є Луцька міська рада, ці об'єкти належать на праві комунальної власності, що визначає обов'язок власника забезпечити їх належне та безпечне функціонування та експлуатацію у спосіб, що унеможливить її негативний вплив на мешканців міста та пошкодження їх майна.
Власником мереж та споруд водовідведення та каналізації, якими обладнані автомобільні дороги в м.Луцьку, в тому числі й ті, що розташовані в районі вулиці Восьмого Березня, є Луцька міська рада, балансоутримувачем - Департамент ЖКГ Луцької міської ради, відповідно ці об'єкти належать на праві комунальної власності, що визначає обов'язок власника та балансоутримувача забезпечити їх належне та безпечне функціонування та експлуатацію у спосіб, що унеможливить її негативний вплив на мешканців міста та пошкодження їх майна. При цьому, факт перебування вказаних мереж та споруд на балансі інших організацій носить другорядний характер та не позбавляє власника обов'язку щодо забезпечення його належного функціонування, як це вбачається із вказаних норм закону.
Комунальне підприємство «Луцькводоканал», яке засноване територіальною громадою міста Луцька, в особі Луцької міської ради та діє на підставі статуту, затвердженого рішенням Луцької міської ради від 03 вересня 2008 року зобов'язане забезпечувати безперебійне та якісне надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Отже, КП «Луцькводоканал», поруч з безпосередньою обслуговуючою організацією -ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» також несе відповідальність за неналежний стан системи водовідведення у м.Луцьку, та зокрема на вул.Восьмого Березня, де трапилася ДТП.
Враховуючи те, що пошкодження автомобіля та приведення його в непридатний для подальшої експлуатації стан відбулося за умови відсутності з боку позивача будь-якої недбалості або недогляду, ОСОБА_1 було завдано також і моральну шкоду, яка полягає, у моральних переживаннях, у зв'язку з протиправним та недбалим ушкодженням майна, у порушенні її права власності, а також у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні описаних негативних наслідків.
Вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню становить 50000 грн., що відповідатиме тим моральним стражданням, що спричинені позивачу незаконними діями та бездіяльністю відповідачів.
Посилаючись на вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідачів Луцької міської ради та комунального підприємства «Луцькводоканал», Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс» , Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, на користь позивача - ОСОБА_1 в солідарному порядку відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 140511,82 гривень, завданих затопленням автомобіля та 1000,00 грн. витрат на послуги оцінювача, стягнути з відповідачів - Луцької міської ради та комунального підприємства «Луцькводоканал» на користь позивача - ОСОБА_1 в солідарному порядку відшкодування моральних збитків, завданих затопленням її автомобіля у розмірі 50000 гривень, та судові витрати стягнути з відповідачів на користь позивача.
Представник Луцької міської ради подав суду відзив (заперечення), згідно з яким вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення .
Відзив обґрунтовує тим, що у поясненнях від 09.06.2016 року позивач зазначає, що вона рухалася по вул.Восьмого Березня у м. Луцьку і при виявленні водної перешкоди не зупинилася, а продовжила рух свідомо намагаючись її подолати. При цьому позивач проявила недбалість та недогляд, які і призвели до пошкодження автомобіля. Адже кожен водій транспортного засобу зобов'язаний знати його технічні характеристики та правила експлуатації, бути уважним на дорозі та рухатися враховуючи дорожньо-транспортну обстановку. Недбалість та недогляд позивача проявилися в тому, що вона під'їхавши до водної перешкоди мала об'єктивно оцінити можливість її подолоння з огляду на кліренс (висоту підвіски) автомобіля, потужності двигуна, глибини водної перешкоди та стану дорожнього покриття. 3 огляду на те, що рівень води вищий за поріг припаркованих автомобілів, зокрема автомобіля марки ВМW, який видно на доданих до позовної заяви фото, та бордюрів доріг, ризик пошкодження автомобіля, кліренс якого є нижчим внаслідок потрапляння води в салон та потрапляння води у двигун дорівнював 100%. Саме тому, виходячи з норм Правил дорожнього руху та загальних правил розумності, водій повинен був зупинитися та здійснити об'їзд перешкоди іншими вільними від перешкоди дорогами. Луцька міська рада таку можливість забезпечила, адже попасти на пр-т Перемоги можна рухаючись, наприклад, по пр. Волі, звернувши на вул. Шопена, або по вул. Клима Савури звернувши на вул. Карпенка-Карого та ін.
Зазначає, що Луцька міська рада, згідно вимог ст. 19 Закону України «Про автомобільні дороги» забезпечила у несприятливі погодні умови шляхом надання альтернативних маршрутів проїзду до вул. Перемоги безперервні, безпечні, економічні та зручні умови руху транспортних засобів в м. Луцьку, вибір по яких дорогах рухатися водію, залишається за ним.
Отже, Луцька міська рада, як і позивач перебували під дією аномальних погодніх
умов , які при проектування не можливо було передбачити. Саме тому в такій ситуації кожен
повинен був діяти, виходячи з вимог розумності та добросовісності. Норми цивільного
законодавства передбачають, що кожна особа повинна діяти таким чином та вчинити всі можливі дії для запобігання негативних наслідків для іншої сторони, а при неможливості -
вчинити всі можливі дії для їх мінімізації.
Натомість позивач, усвідомлюючи невідворотність пошкодження автомобіля, маючи можливість скористатися альтернативними маршрутами (автодорогами) руху автомобілів, розуміючи аномальність погодних умов та проявивши недбалість, намагалась подолати водну перешкоду. З вищенаведеного випливає, що жодної вини Луцької міської ради у завданні шкоди автомобілю позивача не має, відсутні незаконні рішення, дії та бездіяльність, які б призвели до заподіяння шкоди позивачу, а тому посилання позивача на ст.ст. 1166, 1167, та ст.1173 ЦК України є необґрунтованими.
У зв'язку з відсутністю вини Луцької міської ради та завдання позивачу збитків через її ж недбалість, відповідач вважає необґрунтованою вимогу про стягнення моральної шкоди, вважає також безпідставним обґрунтування моральної шкоди, зокрема, щодо порушення нормальних життєвих зв'язків та неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми.
Представник «Луцькспецкомунтранс» надіслав суду відзив на позовну заяву, згідно з яким вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню .
Відзив мотивує тим, що вимагати відшкодування шкоди має право лише особа власник відповідного майна, або користувач цього майна. Позивачем на надано суду будь-яких доказів, що вона є власником або законним користувачем автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 . Крім того, позивач не надала суду доказів, що вона мала при собі свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу марки «Volkwagen-Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто позивач належними та допустимими доказами не довела суду, що вона є законним користувачем автомобіля відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Позивачем не надано також доказів про те, що автомобіль зареєстрований на неї, що він належить їй на праві власності, а тому ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі та не має права вимоги на отримання відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат.
З аналізу змісту положень ст.ст. 15, 16 ЦК випливає право на судовий захист виключно з порушенням суб'єктивного права позивача, а тому відсутність у позивача суб'єктивного права, за захистом якого вона звернулась в суд, є підставою для відмови в позові.
Крім того, у позовній заяві та в поясненнях від 09.06.2016 року позивач зазначає, що близько 16:00 год. 09 червня 2016 р. вона рухаючись автомобілем марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Восьмого Березня в м.Луцьку, в напрямку пр. Перемоги, виявивши водну перешкоду не зупинилась, а продовжила рух свідомо намагаючись переїхати вказану водойму, внаслідок чого до двигуна та салону вказаного автомобіля потрапила вода, почалось задимлення і транспортний засіб перестав працювати, що свідчить про, те що позивач порушила правила дорожнього руху та умисно вчинила дії, які привели до пошкодження автомобіля.
Виходячи з наведених норм Правил дорожнього руху та загальних правил розумності, позивач повинна була зупинитися та здійснити об'їзд перешкоди дорогами.
В даному випадку, в діях позивача вбачається саме її вина, яка проявляється в тому, що остання, виявивши та під'їхавши до водної перешкоди, знехтувала нормами правил дорожнього руху, продовжила рух автомобілем, свідомо намагаючись переїхати водойму, тим самим свідомо допускала настання шкідливого наслідку (пошкодження/затоплення автомобіля). У відповідності до ч. 1 ст. 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.
Позивачем не надано доказів про те, що перешкода утворилась внаслідок несправності чи засмічення системи водовідведення у м. Луцьку на вул. Восьмого Березня.
Водна перешкода утворилась через аномальні погодні умови, що підтверджується наданою позивачем Довідкою від 14.09.2016 р. №22/01-47/272, з якої випливає, що 09 червня 2016 року в м.Луцьку була сильна гроза, шквал 17м/с, сильний зливовий дощ та град діаметром від 5 до 12 мм.
На даний час відповідач не надала суду жодних доказів про те, що саме на ЛСКАП "Луцькспецкомунтранс" покладено обов'язок забезпечувати схоронність мереж зливової каналізації на вул.Восьмого Березня у м.Луцьку .
Згідно акту приймання-передачі основних засобів від 20.03.2007 року на виконання рішення Луцької міської ради №11/17 від 28.02.2007 р. управління житлово-комунального господарства департаменту житлово-комунального і будівництва передало на баланс частину мережі зливової каналізації м.Луцька, розрахунок якої наведений у додатку №1 до акту.
Як випливає з документів зливова каналізація на вул. Восьмого Березня у м.Луцьку на баланс ЛСКАП "Луцькспецкомунтранс" не передана, а тому ЛСКАП "Луцькспецкомунтранс" не є належним відповідачем у даній справі, просить відмовити в задоволенні позову.
Представник департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради (а.с.182) подав відзив на позовну заяву, згідно з яким вважає її безпідставною, необґрунтованою, і такою, що не підлягає до задоволення.
У відзиві зазначає, що жодну посадову особу Луцької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради чи/або інших дорожніх підприємств, які знаходяться в сфері управління міської ради не було притягнуто по даній ДТП до відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП - порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, і за ст.139КУпАП, тобто за пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів і технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів щодо їх усунення. Жодного з вищеперелічених та законодавчо встановлених письмових документів позивач до позовної заяви не надала.
Крім того, міські дороги , у м.Луцьку на балансі департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради не перебувають, вини останнього у заподіянні позивачу матеріальної і моральної шкоди немає, а тому просить в задоволенні позову відмовити
Представник комунального підприємства "Луцькводоканал" надіслав суду відзив (письмові пояснення) на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно з яким вважає позовні вимоги безпідставними, такими, що задоволенню не підлягають, оскільки інженерна система, яка складається з дощоприймальних колодязів, дощоприймачів, дощоприймальних жолобів, труб, пісковловлювачів, призначена для збору та відведення води від атмосферних опадів та інших стічних вод, називається дощовою (зливовою) каналізацією. Зливова каналізація облаштовується на проїзних частинах доріг, прибудинкових територіях.
Система зливової каналізації не перебуває на балансі комунального закладу «Луцькводоканал» та не обслуговується підприємством.
Комунальний заклад «Луцькводоканал» не є належним відповідачем по даній справі.
Одночасно зазначає , що будь-яких ремонтних робіт на ділянці автомобільної дороги та на мережі водопроводу і каналізації по вулиці 8 Березня- проспект Перемоги комунальне підприємство «Луцькводоканал» не проводило.
Рішеннями, діями чи бездіяльністю комунального закладу «Луцькводоканал» ОСОБА_1 не було завдано шкоди, внаслідок чого підприємство не повинно відшкодовувати її.
З врахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог до комунального закладу «Луцькводоканал».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, з підстав, наведених в уточненій позовній заяві.
Представники відповідачів - Луцької міської ради та департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради в судовому засіданні позову не визнали з підстав, наведених у відзивах. (а.с.53-54, а.с.182-185).
Представник комунального підприємства "Луцькводоканал" просив розгляд справи проводити за його відсутності, позову не визнає з мотивів, зазначених у письмових поясненнях (а.с.57).
Представник Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у письмових відзивах. (а.с.42).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, та подані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.
Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК).
Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , 09 червня 2016 року близько 16:00 год., перебуваючи за кермом автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , рухалась по вул. 8Березня в м.Луцьку, у напрямку пр. Перемоги, під час сильної зливи, потрапила у потік води, що утворився на дорозі, як зазначає у своїй позовній заяві позивач, що призвело до несправності вказаного автомобіля.
Як випливає з матеріалів справи, вищевказаний автомобіль, на момент зазначених подій перебував у власності ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Крім цього, судом встановлено, що автомобіль марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 09 червня 2016 року, на момент дорожньо-транспортної пригоди, не був застрахований.
Як випливає із змісту ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до загальних принципів юридичної відповідальності, підставами для відшкодування шкоди є: вина особа; діяння особи; наслідки і причинно-наслідковий зв'язок. між винними діяннями особами і наслідками.
Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вищезазначених норм матеріального права, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а не тоді коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2019 року було призначено судову автотоварознавчу експертизу.
Згідно з результатами висновку експерта проведеної судової автотоварознавчої експертизи від 14.02.2020р. № 8817, вартість матеріального збитку, завданого автомобілю , марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , внаслідок несправності чи засмічення двох дощоприймальних колодязів, які розташовані за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул.Восьмого Березня, 6 , станом на 09.06.2016р., виходячи з наданих судом матеріалів, становить 152037,57грн. Експертиза проводилась по наявних матеріалах цивільної справи.
Викликаний в судове засідання експерт Волинського відділення науково-дослідного інституту судових експертиз Кшановський С.І. , який проводив вищевказану експертизу, пояснив, що ним підготовлений висновок експерта № 8817 від 14.02.2020р. на підставі матеріалів цивільної справи№161/13174/17, автомобіль марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ним не оглядався, оскільки відремонтований.Причина виникнення пошкодження вказаного автомобіля ним не досліджувалась.
Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність доказів про те, що пошкодження автомобіля позивача утворилось саме внаслідок його затоплення 09.06.2016р.
Згідно Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України, затверджених наказом Укравтодору від 01.07.2009 №320, ДСТУ 3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», дорожньо- експлуатаційні організації зобов'язані відшкодовувати шкоду власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. Під незадовільним утриманням доріг розуміється порушення певних конкретних вимог Правил, ДБНів, відомчих будівельних норм при організації будівництва, реконструкції чи утриманні автомобільної дороги.
Згідно Довідки Волинського обласного центру з гідрометеорології від 03.07.2018 р. №21/01-49/199, 09.06.2016 року, в м. Луцьку Волинської області, пройшов холодний атмосферний фронт, який зумовив грозу, сильний дощ з кількістю до 22 мм, випадіння граду та шквалисте посилення вітру до 15-17м/с. Град місцями зберігався ще 2-3 год. Метеостанцією Луцьк було зафіксовано грозу, посилення вітру та дощ кількістю 6мм.
Позивачем вказано, що відповідно до п.2 ч.І. ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги « органи місцевого самоврядування відповідають за якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міста та інших населених пунктів.
Доказів неякісних робіт з проектування дороги та неправильної роботи системи водовідведення не встановлено, та відповідних доказів позивачем не надано.
Згідно з пунктом 2.3 Правил дорожнього руху України , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
На думку суду, обставини, які виникли у зв'язку зі зливою, відносяться до надзвичайної ситуації, тому позивач відповідно до 12.1.-12.3 ПДР повинен був врахувати дорожню обстановку, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій спроможний виявити, він повинен був вжити заходів для об'їзду перешкоди.
Отже, викладене в сукупності свідчить про недоведеність наявності прямого (безпосереднього) зв'язку між ДТП та збитками, на які вказує позивач.
Позивачем не надано допустимих та достатніх доказів неправомірних дій чи бездіяльності відповідачів, а отже відсутній причинний зв'язок між неправомірними діями та шкодою, за таких обставин, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, не підлягають до задоволення.
Відповідальність за завдання моральної шкоди наступає лише тоді, коли буде встановлено, що шкода є безпосереднім наслідком відповідної противоправної дії чи бездіяльність. Відсутність такого безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку означає відсутність відповідного зобов'язання.
Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов'язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). За загальним правилом, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Враховуючи вищевикладене, оскільки судом не встановлено факту порушення прав позивача винними діями та/або бездіяльністю відповідачів, відтак факт завдання позивачу моральної шкоди також відсутній, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є також безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Луцької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, комунального підприємства "Луцькводоканал", Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс» про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 2, 5, ч.3 ст.12, 81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 23, ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1167 ЦК України, суд. -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, комунального підприємства "Луцькводоканал", Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс» про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП невідомий ( АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Луцька міська рада, адреса: 43025, Волинська область, м.Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19.
Відповідач: Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради, адреса: 43025, Волинська область, м.Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 40-А.
Відповідач: комунальне підприємство "Луцькводоканал", адреса: 43010, м.Луцьк, вул.Дубнівська, 26.
Відповідач: Луцьке спеціальне комунальне автотранспортне підприємство "Луцькспецкомунтранс», ЄДРПОУ 30659101, адреса: 43010, Волинська область, м.Луцьк, вул.Дубнівська,64.
Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В.Івасюта