29 вересня 2020 року справа №200/11246/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Сіваченка І.В., Ястребової Л.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі №200/11246/19-а (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням остаточно уточнених позовних вимог (а.с.188-190 том 1), просив:
- визнати право на призначення та отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення до якого включені: допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових проблем, премії, винагорода за безпосередню участь в АТО, грошова компенсація за невикористані дні відпустки, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області після отримання від Адміністрації Державної прикордонної служби України довідки про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби, призначити та виплачувати позивачу пенсію в розмірі який обчислений з грошового забезпечення до складу якого включені грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії, винагорода за безпосередню участь в АТО, грошова компенсація за невикористані дні відпустки, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та здійснити перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення перерахунку пенсії позивачу за вислугу років та зобов'язати вчинити дії щодо перерахунку пенсії та виплати пенсії за вислугу років у зв'язку із зміною грошового забезпечення, а саме: підвищення посадового окладу для військовослужбовців та із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: 4487,35 грн. допомога на оздоровлення за 2013 рік, 4487, 35 грн. допомога на оздоровлення за 2014 рік, 7763, 18 грн. допомога на оздоровлення за 2015 рік; 1180 грн. матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових проблем за 2013 рік, 1180 грн. матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових проблем за 2014 рік, 1185 грн. - матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових проблем за 2015 рік; 1600 грн. премія в травні 2014 року, 9000 грн. премія в листопаді 2014 року, 7400 грн. премія в грудні 2014 року; 4487,35 грн. винагорода за безпосередню участь в АТО липень 2014 року, 4487,35 грн. - винагорода за безпосередню участь в АТО серпень 2014 року, 4487,35 грн. - винагорода за безпосередню участь в АТО вересень 2014 року, 7141,90 грн. - винагорода за безпосередню участь в АТО жовтень 2014 року, 3000 грн. - винагорода за безпосередню участь в АТО грудень 2014 року, 6201 грн. - винагорода за безпосередню участь в АТО лютий 2015 року; 14341 грн. грошова компенсація за невикористані дні відпустки лютий 2015 року; 86048,16 грн. одноразова допомога при звільненні з військової служби березень 2015 рік;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити різницю між фактично отриманими коштами та перерахованим розміром пенсії з часу її призначення (обчислення), а саме з 1 лютого 2015 року по теперішній час;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення розміру та виплати йому пенсії з грошового забезпечення без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за АТО, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, які він отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протиправними та такими, що порушують його права як людини передбачені ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку та виплати пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових проблем, премії, винагорода за безпосередню участь в АТО, грошова компенсація за невикористані дні відпустки, індексації та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати протягом місяця, з дня набрання судового рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення;
- стягнути моральну шкоду в сумі 80000 грн. з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.
Позивач також просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати протягом місяця, з дня набрання судового рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову зазначив, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії, винагороди за безпосередню участь в АТО, грошова компенсація за невикористані дні відпустки, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, належать до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, проте такі складові не включені у розрахунок розміру пенсії позивача.
Позивач звернувся до відповідачів з вимогою здійснити перерахунок пенсії за вислугою років із включенням до розміру грошового забезпечення отриманих сум, проте у перерахунку пенсії було відмовлено з посиланням на відсутність правових підстав. Позивач вважає відмову у здійсненні перерахунку пенсії протиправною.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не внесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення, індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області довідку про суму індексації грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_1 протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільненням, з відомостями про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
При призначенні пенсії станом на 2015 рік відповідач здійснив помилку та не врахував додаткові види грошового забезпечення, а саме: матеріальну допомогу на оздоровлення, а також для вирішення соціально-побутових проблем, винагороди за безпосередню участь в АТО. Суд першої інстанції не врахував правові позиції з цього питання, викладені Верховним Судом в постанові від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17.
Суд безпідставно відмовив у стягненні моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги позивача в частині відмови в задоволенні позовних вимог, не надаючи оцінку судовому рішенню в частині задоволених позовних вимог.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 проходив службу в Державній прикордонній службі України, має статус учасника бойових дій.
Наказом т.в.о начальника Донецького прикордонного загону від 31 січня 2015 року № 18-ос вирішено припинити контракт та виключити із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 31 січня 2015 року - підполковника ОСОБА_1 , начальника відділу оборонної, мобілізаційної роботи та організації антитерористичних заходів штабу, звільненого у запас за статтею 26 частиною 8 пункту 1 підпункту «б» (за станом здоров'я). При цьому вказано, що вислуга років станом на 31 січня 2015 року складає: календарна 24 р 04 м 04 д, пільгова 06 р 00 м 00 д, всього 30 р 04 м 04 д.(а.с.81 том 1)
Згідно грошового атестату №12 від 31 січня 2015 року, виданого військовою частиною НОМЕР_1 , грошове забезпечення ОСОБА_1 включало такі складові: посадовий оклад - 1185 грн., оклад за військовим званням - 130 грн., надбавка за вислугу років 35% - 460,25 грн., премія 270% - 3199,50 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 177,75 грн., надбавка за кваліфікацію «майстер» - 65,18 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 100% - 1775,25 грн., надбавка за особливі умови служби (ОУС), пов'язані з підвищеним ризиком для життя 15% - 177,75 грн.(а.с.82-85 том 1)
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 01 лютого 2015 року отримує пенсію за вислугу років, що призначена згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Згідно витягу з електронної пенсійної справи (№0510013476) від 1 лютого 2015 року, при призначенні пенсії ОСОБА_1 враховано: посадовий оклад 1185 грн., підвищення посадового окладу 177,75 грн., оклад за військове звання 130 грн., процентна надбавка за вислугу років 35% - 522,46 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці 3066,16 грн., в т.ч.: надбавка за кваліфікацію, в/сл., клас майстер 5,5 %,; особи, які працюють в умовах режимних обмежень - 15%, надбавка за особливі завдання %, премія 33,3%, в т.ч. сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 5081,37 грн. Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 30) при призначенні становив: 3556,96 грн., загальний розмір пенсії щомісячно становив 4505,96 грн.(том 1 а.с. 18).
Згідно протоколу про перерахунок пенсії від 23 липня 2015 року, пенсія за вислугу років ОСОБА_1 з 1 серпня 2015 року включає підвищення та надбавки до пенсії: учасник АТО 237,25 грн., учасник бойових дій 40 грн., непрацездатна дитина віком до 18 років 474,50 грн., непрацездатна дитина віком до 18 років 474,50 грн. Розмір пенсії з надбавками становив 4783,21грн.(том 1 а.с. 135).
26 квітня 2018 року позивач звернувся до начальника Донецького прикордонного загону із заявою про надання копій документів, що були ураховані при призначенні пенсії. Позивач вдруге звернувся до відділу пенсійного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою про перерахунок пенсії ( том 1, а.с. 19, 24).
Листом від 2 серпня 2019 року №11-Г-9985 Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила про відсутність підстав для підготовки та надіслання до Головного управління Пенсійного фонду України нової довідки для обчислення пенсії та подальшого перерахунку (том 1 а.с. 25).
Також ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, в обґрунтування якої зазначив, що при розрахунку пенсії не було враховано допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових проблем, премії, винагороду за безпосередню участь в АТО, грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, а тому із врахуванням зазначених виплат просив здійснити відповідний перерахунок. (том 1 а.с.74).
Листом від 22 липня 2019 року №3982-Г-01 пенсійний орган відмовив позивачу в перерахунку пенсії, оскільки розрахунок суми грошового забезпечення належить до компетенції органу, який видає довідку (грошовий атестат) про його розмір, та вказав, що при призначенні пенсії враховані всі складові грошового атестату №12 від 31 січня 2015 року та додатку нього, наданого Адміністрацією Державної прикордонної служби України. (том 1 а.с. 75).
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових проблем, винагорода за безпосередню участю в АТО, інші одноразові додаткові види грошового забезпечення не враховуються до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до ч.3 ст.43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відмовляючи в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями.
Оцінка суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Аналіз вищезазначених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
На підставі частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Отже, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, який є вичерпним.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, висновок якого суд першої інстанції правильно врахував при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Таким чином, ураховуючи, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні, компенсація за невикористані дні відпустки, одноразова премія, отримані позивачем, не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" переліку видів грошового забезпечення, відсутні підстави для включення зазначених додаткових виплат до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислюється пенсія.
Стосовно винагороди за участь в антитерористичній операції, суд зазначає, що її виплата визначена постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та прийнятим на її виконання Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України №49.
Аналіз наведених нормативно-правових актів свідчить про те, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.
За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв'язку з чим така винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 18 квітня 2019 року (справа № 431/703/17), від 12 вересня 2019 року ( справа №235/6160/16-а).
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Верховним судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17 зазначено, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
В постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17 викладена правова позиція, згідно якої виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Проте, позивачем не доведено, в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди, а тому судом першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Є неприйнятними посилання позивача на правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17, оскільки висновок Верховного Суду в цій справі повністю співпадає з висновками суду першої інстанції, що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
При цьому Верховним Судом в зазначеній справі також визначено, що неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції, який дійшов висновку про включення до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, отриманих ним матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної= допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошових премій, виплата яких здійснювалася не щомісячно тощо.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено п. 3, п. 8, ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі №200/11246/19-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі №200/11246/19-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 29 вересня 2020 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2020 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді І.В. Сіваченко
Л.В. Ястребова