29 вересня 2020 року справа № 200/5552/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю представника позивача Климової М.О., представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року (повний текст складено 07 липня 2020 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 200/5552/20-а (суддя в 1 інстанції - Голубова Л.Б.) за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 09.04.2020 року № Ю-2997-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску,-
Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 09.04.2020 року № Ю-2997-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в частині суми 452962,57 гривень.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що структурним підрозділом позивача - Селидівським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» 16 квітня 2020 року була отримана вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 5841774,78 гривень, нарахованої станом на 31 березня 2020 року.
Не погодившись із вказаної вимогою, позивач оскаржив її в адміністративному порядку до ДПС України, проте рішенням ДПС України від 29 травня 2020 року вимогу залишено без змін.
Позивач зазначав, що відповідач без законних підстав виніс оскаржувану вимогу. Вважає, що на нього розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014р. по теперішній час.
Місто Селидове, де було взято на облік структурний підрозділ позивача як платника податків, місто Маріуполь, де зареєстрований позивач та місто Донецьк, де фактично знаходився апарат управління підприємства позивача входять до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція відповідно до розпорядження КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р.
Структурним підрозділом позивача до податкового органу було направлено заяву від 05 листопада 2014 року № 08-1731 щодо звільнення від обов'язків платника єдиного внеску.
Крім того, 25 листопада 2014 року підприємство позивача відповідно до ст. 10 Закону України №1669-VII від 02.09.2014р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» отримало сертифікати Торгово-промислової палати № 1735 та 1195 про настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року без зазначення дати закінчення його дії при здійсненні господарської діяльності та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.
Виходячи з наведеного, комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» вважає, що довело наявність форс-мажорних обставин, що спричинило неможливість сплати підприємством ЄСВ, тому з зазначених підстав просили скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2997-25 від 09 квітня 2020 року в частині суми 452962,57 гривень, оскільки інші суми, що містяться у вказаній вимозі скасовані раніше судовими рішеннями.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі № 200/5552/20-а у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, проти чого заперечувала представник відповідача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 00191678, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк.справи 34-38), має структурний підрозділ - Селидівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з кодом 35580927, що доведено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Положенням № 27 (арк.справи 25-33, 39).
Структурний підрозділ позивача значиться на обліку у Покровсько-Добропільському управлінні ДПС у Донецькій області.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідач у даній справі є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» здійснює адміністрування зазначеного внеску з жовтня 2013 року.
Отже, безпосередньо, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) із змінами і доповненнями.
Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з п.2 та п.4 розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який діяв до 10.06.2016р., затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013р. № 765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014р. за № 217/24994, передбачено, що зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.
Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.
Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.
При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.
Згідно з п.1 підрозділу 1 розділу IV Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який діє з 10.06.2016р., затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. №422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016р. за №751/28881, передбачено, що первинні показники, що відображаються в підсистемі, яка забезпечує обробку податкової звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску, затверджених у встановленому порядку.
У відповідності до п.1 підрозділу 2 вказаного Порядку прийняття Звітного документа є обов'язком контролюючого органу.
Дані Звітних документів, поданих платниками на паперових носіях, переносяться до інформаційної системи органів ДФС у терміни, встановлені регламентом комп'ютерної обробки Звітних документів.
Після повного внесення даних Звітного документа такий документ отримує статус «Повністю введено».
Для звітних документів, поданих засобами електронного зв'язку в електронній формі, статус «Повністю введено» вважається присвоєним за умовчанням.
Таким чином, визначені платником суми єдиного внеску до сплати підлягають відображенню у відповідній картці платника ЄСВ.
09 квітня 2020 року Головне управління ДПС у Донецькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2997-25 щодо сплати позивачем недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 5841774,78 гривень (арк.справи 9). В спірній вимозі зазначено, що сформована вона станом на 31 березня 2020 року.
Згідно з п.1 та п.12 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Колегія суддів зазначає, що при формуванні вимоги контролюючий орган не визначає платнику суму єдиного внеску до сплати, оскільки такі суми попередньо визначаються на підставі відповідної звітності або рішень. Фактично, вимога формується внаслідок наявності в картці платника відомостей про нараховані суми єдиного внеску, у тому числі нараховані самим платником, але не сплачені у встановлений ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк.
Підставою виникнення зазначеного вище боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є самостійно задекларовані позивачем суми ЄСВ в сумі 5841774,78 гривень.
З інтегрованої картки структурного підрозділу Селидівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» з єдиного соціального внеску вбачається, що заборгованість з єдиного внеску станом на 31.03.2020 року складає 5841774,78 гривень (арк.справи 64).
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:
« 9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Донецьк, м. Селидове та м. Покровськ Донецької області.
Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р.
Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Вказаним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Донецьк, де до 31 березня 2016 року був зареєстрований позивач, м. Селидове, де зареєстрований структурний підрозділ позивача та м. Покровськ Донецької області, де він значиться на податковому обліку.
Тобто, у період невиконання обов'язків платника єдиного соціального внеску позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.
Статтею 10 Закону України № 1669-VII встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Позивачем надано у якості доказів настання форс-мажорних обставин сертифікати Торгово-промислової палати України від 29 жовтня та 25 листопада 2014 року №№ 1735, 1195 про настання обставин непереборної сили на підприємстві позивача по обов'язках зі сплати податків та обов'язкових платежів (арк.справи 15-18).
Крім того, Селидівським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» направлено на адресу Селидівського відділення Красноармійської ОДПІ заяву від 05.11.2014 року за № 08-1731 про звільнення від сплати єдиного соціального внеску (арк.справи 13-14).
Таким чином, позивач виконав вимоги Закону і є звільненим від сплати єдиного соціального внеску до закінчення проведення АТО.
Однак, пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464 з 13 лютого 2020 року втратив чинність, тому у відповідача з вказаної дати були всі законні підстави виносити спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2997-25 від 09 квітня 2020 року, оскільки в ІКП позивача з єдиного внеску на 31 березня 2020 року був наявний борг у сумі 5841774,78 гривень.
Судових рішень про коригування чи анулювання в ІКП вказаної заборгованості з ЄСВ позивачем не надано, як не надано доказів виконання рішень про визнання безнадійною та списання заборгованості (недоїмки) з ЄСВ, що виникла за період з 14 квітня 2014 року по 13 лютого 2020 року.
З огляду на наявність в ІКП позивача з єдиного внеску боргу в сумі 5841774,78 гривень станом на дату прийняття спірної вимоги - 09 квітня 2020 року та відсутність норми, яка звільняє позивача від своєчасної сплати позивача єдиного соціального внеску, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2997-25 від 09 квітня 2020 року в частині суми 452962,57 гривень не підлягають задоволенню.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі № 200/5552/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі № 200/5552/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова