29 вересня 2020 року справа №200/3856/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року (повний текст складено 09 червня 2020 року в м. Слов'янськ) у справі № 200/3856/20-а (суддя І інстанції - Смагар С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування висновку,-
09 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління МВС України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування висновку відповідача про призначення позивачу, як пенсіонеру міліції, у зв'язку із встановленням 70% втрати працездатності під час проходження служби, одноразової грошової допомоги в сумі 38220 грн.
Позивач у позовній заяві зазначив, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707, в 2015 році позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в сумі 38220 грн. у зв'язку із втратою 70 відсотків працездатності згідно вищезазначеної довідки. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року по справі № 235/6323/17 було визнано незаконною та скасовано довідку серії 10 ААА № 014561 від 14 жовтня 2014 року згідно якої було встановлено 70 відсотків втрати працездатності. Згідно листа Головного управління МВС України в Донецькій області, відповідачем було складено висновок про призначення мені, як пенсіонеру міліції, у зв'язку із встановленням 70 відсотків втрати працездатності під час проходження служби, одноразової грошової допомоги. Даний висновок позивач вважає незаконним, так як він був складений на підставі довідки МСЕК серії 10 ААА № 014561 від 14 жовтня 2014 року, яка на даний час є скасованою за рішення суду. Згідно відповіді з МВС України, позивачу було відмовлено у скасуванні даного висновку, так як жодним рішенням суду не зобов'язано відповідні органи даний висновок скасувати.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № 200/3856/20-а позов задоволено частково, внаслідок чого скасовано висновок Головного управління МВС України в Донецькій області від 30 вересня 2015 року про призначення ОСОБА_1 грошової допомоги пенсіонеру міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України «Про міліції» від 20 грудня 1990 року № 565. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що довідкою серії 10 ААА № 014561, виданої 14 жовтня 2014 року Донецькою обласною медико-соціальною експертною комісією №2, ОСОБА_1 встановлено 70% втрати працездатності. На підставі даної довідки та інших документів позивача, які надійшли 17 квітня 2014 року до УФЗБО ГУМВС України в Донецькій області, керівництвом МВС України 30 вересня 2015 року було прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі встановлення 70% втрати професійної працездатності та видано наказ про виплату даної допомоги. Відповідно до платіжного доручення від 30 жовтня 2015 року № 1716 ОСОБА_1 було сплачено вищезазначену грошову допомогу у розмірі 38220 грн. Також зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером по інвалідності 2 групи, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 1 листопада 2018 року.
30 вересня 2015 року було затверджено заступником начальника ДФЗБО МВС України висновок про призначення грошової допомоги пенсіонеру міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України «Про міліції» від 20 грудня 1990 року № 565, яким відповідно до пункту 1.2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707, має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з подією, що сталася у період проходження служби. Призначена одноразова грошова допомога складає 38220 грн.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року у справі № 235/6323/17, з урахування ухвали від 14 лютого 2019 року про виправлення описки в судовому рішенні, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 про визнання незаконною та скасування довідки. Цим рішенням визнано незаконною і скасовано довідку серії 10 ААА № 014561 від 14 жовтня 2014 року, яка була видана 14 жовтня 2014 року Донецької обласною медико-соціальною експертною комісією № 2, згідно якої ОСОБА_1 була встановлено 70 відсотків втрати працездатності. Вказане рішення суду набрало законної сили 30 серпня 2018 року, про що свідчить відповідна довідка на цьому рішенні.
Судовим рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року у справі № 235/6323/17 було встановлено, що відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Враховуючи, що довідка серії 10 ААА № 014561, згідно якої позивачу встановлено 70 % втрати професійної працездатності, видана Донецької обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 в місті Донецьку 14 жовтня 2014 року, то вона є недійсною і не створює правових наслідків.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2019 року № 200/9618/19-а позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій незаконними і зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю, визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо не надання ОСОБА_1 реквізитів для повернення коштів, які йому були виплачені як одноразова грошова допомога в сумі 38220 (тридцять вісім тисяч двісті двадцять) гривень 00 копійок, зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 2 квітня 2019 року, з урахуванням висновків суду.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2019 року залишено без змін.
Рішенням від 5 вересня 2019 року № 200/9618/19-а було встановлено, що з листа ГУМВС від 24 квітня 2019 року № Ж-61лк випливає, що на урядову гарячу лінію надійшло звернення позивача (від 02.04.2019 № ЖА-9214751) про надання реквізитів банківського рахунку для повернення сплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі скасуванням рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області довідки медико-соціальної експертної комісії. ГУМВС проінформувало ОСОБА_1 про те, що 30 вересня 2015 року було прийнято рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги в разі встановлення 70 % втрати професійної працездатності на підставі довідки серії 10 ААА № 014561, виданої 14 жовтня 2014 року Донецькою обласною медико-соціальною експертною комісією № 2, про що видано відповідний наказ. Згідно з платіжним дорученням від 30.10.2015 № 1716 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 38220 грн. Відповідач зазначив, що судом не було прийнято рішення щодо повернення позивачем отриманої одноразової грошової допомоги. ГУМВС повідомило позивача, що відсутні підстави для повернення раніше виплаченої одноразової грошової допомоги.
Судом у даній справі встановлено, що 15 листопада 2019 року позивач звернувся на Урядовий контактний центр із заявою про скасування наказу ГУМВС України в Донецькій області про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності розглянуто Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Донецькій області.
Листом від 16 грудня 2019 року № 445/лк відповідач повідомив позивача, що 17 квітня 2015 року до УФЗБО ГУМВС України в Донецькій області надійшли матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 70% втрати професійної працездатності на підставі довідки серії 10 ААА № 014561, виданої 14 жовтня 2014 року Донецькою обласною медико-соціальною експертною комісією № 2. Відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі-Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 № 707 (чинною на день встановлення втрати працездатності), було складено висновок про призначення Вам, як пенсіонеру міліції, у зв'язку з встановленням 70 відсотків втрати працездатності під час проходження служби, одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), який для погодження направлено до МВС України. 30 вересня 2019 року керівництвом МВС України затверджено висновок про призначення ОГД у сумі 38220 грн. та направлено його до ГУМВС України в Донецькій області для проведення виплати. Після надходження відповідного фінансування, 30 жовтня 2015 року, на підставі даного висновку, на особистий рахунок позивача було перераховано грошові кошти у сумі 38220 грн. Оскільки складання наказу про виплату одноразової грошової допомоги не передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», наказ ГУМВС України в Донецькій області про призначення одноразової грошової допомоги відсутній.
Крім того, Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України листом від 22 січня 2020 року № Ж-590/15 на лист позивача від 28 грудня 2019 року, стосовно скасування висновку ГУМВС України в Донецькій області про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням 2-ї групи інвалідності на підставі рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, повідомив, що питання призначення одноразової грошової допомоги працівникам міліції на момент встановлення інвалідності було визначено Законом України «Про міліцію» (втратив чинність 07.11.2015) та постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707, якою було затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги (далі - Порядок). Цим Порядком передбачалось, що для отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності працівник міліції мав подати за місцем служби заяву та документи, перелік яких визначався цим Порядком. Рішення про призначення виплати МВС України приймало на підставі висновку та відповідних документів, які готувалися та перевірялися органом, у якому працівник міліції проходив службу. Згідно з даними обліку МВС України одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням 2-ї групи інвалідності була виплачена у 2015 році в сумі 38220 грн. Разом з цим, резолютивною частиною вищезазначеного рішення суду жодних зобов'язань щодо вчинення або утримання від вчинених певних дій на Міністерство внутрішніх справ України судом не покладено.
Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» (у редакції станом на час встановлення позивачу 2 групи інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12 травня 2007 року затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №707).
В подальшому, відповідно до статті 23 Закону № 565-XII постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - постанова КМУ № 850) затверджено Порядок № 850.
Пунктом 2 постанови КМУ № 850 установлено, що особам, які до набрання чинності (12 березня 2015 року) Законом № 208-VIII мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку № 707.
Порядок № 850 набрав чинності 31 жовтня 2015 року. До цього часу діяв Порядок № 707, посилання на який є у зазначеному пункті урядової постанови від 21 жовтня 2015 року № 850.
Згідно з пунктом 1 Порядку №707, одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.
Отже, у період з 12 березня 2015 року (дата набрання чинності Закону № 280-VIII) до 31 жовтня 2015 року (дата набрання чинності Порядку № 850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону № 565-ХІІ визначав Порядок № 707.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пунктом 8 Порядку № 850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Тобто, обов'язок подання висновку до МВС України щодо виплати грошової допомоги Порядком № 850 покладається саме на керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Суд погоджується з доводами відповідача, що з аналізу норм Порядку № 707 вбачається неможливості скасування висновку про призначення одноразової грошової допомоги у разі поранення або встановлення інвалідності. Проте, як вже було встановлено судом вище, рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року у справі № 235/6323/17 визнано незаконною та скасовано довідку серії 10 ААА № 014561 від 14 жовтня 2014 року, яка була видана 14 жовтня 2014 року Донецької обласною медико-соціальною експертною комісією № 2, згідно якої позивачу була встановлено 70 відсотків втрати працездатності та з урахуванням якої був складений оскаржуваний висновок.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на даний час, з моменту набрання законної сили рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року у справі № 235/6323/17, оскаржуваний висновок не може нести жодних правових наслідків для позивача.
Крім того, суд зазначає, що позивач має намір повернути сплачені йому кошти у сумі 38220 грн., виплачені на підставі оскаржуваного висновку, оскільки, як зазначає сам позивач у позові, що співробітники прокуратури неодноразово попереджали, що якщо позивач не поверне вищезазначені грошові кошти, відносно нього буде порушено кримінальне провадження та вказані грошові кошти будуть стягнуті в судовому порядку, які позивач не може повернути через відмову відповідача у скасуванні висновку. Отже, позовні вимоги в частині скасування висновку відповідача підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
На підстави зазначеного, враховуючи досліджені матеріали справи та зроблені судом висновки позов підлягає задоволенню частково.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № 200/3856/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № 200/3856/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В.Сіваченко