29 вересня 2020 року справа №200/2262/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
Сіваченка І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Чекменьов Г.А.) від 15 червня 2020 року (повне судове рішення складено 15 червня 2020 року) у справі № 200/2262/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання наказу незаконним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу №7196-СГ від 25.12.2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» та зобов'язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосилківської селищної ради Великоновосилківського району Донецької області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 23 грудня 2019 року № 7093-СГ. Жодного доказу на підтвердження цих обставин відповідачем не надано.
Позивачем на адресу суду апеляційної інстанції надіслано заяву про розгляд справи за його відстуністю.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач 26.11.2019 року звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства (а.с.19). До зазначеного клопотання було долучено викопіювання з проекту реформування КСП «Родина» (а.с.20).
За наслідками розгляду вказаного клопотання, відповідачем прийнятий наказ від 25 грудня 2019 року № 7196-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» у зв'язку з тим, що зазначена позивачем земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 23 грудня 2019 року № 7093-СГ (а.с.21).
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За приписами пункту "в" частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 ЗК, згідно з положеннями частини шостої якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно частини 7 статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною першою статті 136 ЗК України визначено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Відповідно до частини другої вказаної статті добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
У відповідності до частини третьої статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, приписи статті 136 Земельного кодексу України свідчать про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це також є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
В той же час, абзацом 2 частини 1 статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що у переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, окремими лотами зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Порядок ведення Державного земельного кадастру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, за приписами пункту 30 якого кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.
Отже, до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку у відповідності до статті 79-1 Земельного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок був викладений Верховним судом у постановах від 19 лютого 2019 року у справі №815/905/17, від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 23 грудня 2019 року № 7093-СГ «Про визначення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги» до Переліку включено: за №10 земельна ділянка Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області площею 10,0000 без кадастрового номеру; за №11 земельна ділянка Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області площею 73,4912 кадастровий номер 1421255100:01:001:0514.
У спірному рішенні відповідачем взагалі не визначено до масиву якої із вказаних двох земельних ділянок входить земельна ділянку, на яку позивач просив надати дозвіл.
Доказів на підтвердження тих обставин, що спірна земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, та ця земельна ділянка є сформованою у відповідності до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України, відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність спірного рішення, а тому судом першої інстанції помилково відмовлено у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
За приписами ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі № 200/2262/20-а - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №200/2262/20-а - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу №7196-СГ від 25.12.2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» та зобов'язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосилківської селищної ради Великоновосилківського району Донецької області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №7196-СГ від 25.12.2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосилківської селищної ради Великоновосилківського району Донецької області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні) грн. 00 коп.
Повне судове рішення складено та підписано 29 вересня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 29 вересня року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко