29 вересня 2020 року справа №200/4345/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 р. (повний текст ухвали складено та підписано 17 липня 2020 року у м. Слов'янськ) у справі № 200/4345/20-а (головуючий І інстанції суддя Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнати протиправним та скасувати рішення,
28.04.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 784/Н-08-01-04 від 11.09.2018 року про відмову в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати відповідача зарахувати пільговий стаж роботи позивача на посаді плавильника в плавильному цеху Артемівського заводу з обробки кольорових металів у період з 26.08.1987 року по 01.07.1991 року та на посаді обрубувача, в ливарному цеху Артемівського заводу «Доріндустрія» у період з 10.07.1991 року по 07.12.1994 року; зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до п. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.07.2018 року (а.с. 1-4).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 р. клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 784/Н-08-01-04 від 11 вересня 2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 на посаді плавильника в плавильному цеху Артемівського заводу з обробки кольорових металів у період з 26.08.1987 року по 01.07.1991 року та на посаді обрубувача в ливарному цеху Артемівського заводу "Доріндустрія" у період з 10.07.1991 року по 07.12.1994 року, зобов'язання Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до п. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 24.07.2018 року - залишено без розгляду (а.с. 119-121).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 13 липня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року суд встановив, що недоліки позовної заяви усунуті позивачем у встановлений ухвалою суду строк і позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та її належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України, немає.
Разом з тим, після задоволення судом клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання позовної заяви такою, що відповідає вимогам статті 160, 161, 172 КАС України, ухвалою суду було залишено без розгляду позовну заяву. Таким чином, апелянт вважає оскаржувану ухвалу непослідовною та необґрунтованою, винесеною з порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Сторони в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином (а.с. 181-182).
Згідно ст. 311 КАС України страву розглянуто в порядку письмового провадження.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 784/Н-08-01-04 від 11.09.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Приписами частини першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
З урахуванням позовних вимог позивача про скасування рішення від 11.09.2018 року, судом першої інстанції ухвалою від 30 квітня 2020 р. позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання суду клопотання про поновлення строків звернення до суду з даним адміністративним позовом, відповідно до якого обгрунтування підстав, які були перешкодою для своєчасного звернення позивача до суду та надати докази, які підтверджують обставини викладені у клопотанні (а.с. 30-31).
За унормуванням вимог чч. 1 - 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
12.05.2020 року до суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків адміністративного позову, в якій останній просить поновити йому строк звернення до суду із адміністративним позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнати протиправним та скасувати рішення. В обгрунтування своєї заяви позивач зазначає, що предметом позову у даній справі є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що пов'язані із виплатою соціальних виплат, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами. Дані правовідносини є триваючими. Вважає, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, на яку особа мала право, але не отримувала у зв'язку з відмовою у призначенні пенсії з вини суб'єкта владних повноважень, немає.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 44-45).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 56-57).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 р. клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 784/Н-08-01-04 від 11 вересня 2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 на посаді плавильника в плавильному цеху Артемівського заводу з обробки кольорових металів у період з 26.08.1987 року по 01.07.1991 року та на посаді обрубувача в ливарному цеху Артемівського заводу "Доріндустрія" у період з 10.07.1991 року по 07.12.1994 року, зобов'язання Бахмутсько - Лиманське об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до п. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 24.07.2018 року залишено без розгляду (а.с. 119-121).
Приписами ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За визначенням ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України).
Таким чином, у разі неподання позивачем заяви з обґрунтованими підставами поновлення строку або, якщо зазначені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними, суд повертає заяву.
Частиною ч. 3 ст. 169 КАС України встановлено: якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Як зазначалось вище, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. В ухвалі зазначено, що недоліки позовної заяви усунуті, вона відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України (а.с. 44-45).
Таким чином, в даному випадку залишати позовну заяву без розгляду з підстав пропущення строку звернення до суду з позовними вимогами, суд не мав правових підстав.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Правилами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" окреслено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Для встановлення конкретних ознак (критеріїв) мотивованості судового рішення можна врахувати практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Наприклад, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).
У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ.
Так, в пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункту 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
Предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права.
Право особи як учасника правовідносин, що врегульовані законодавством у сфері соціального захисту, на звернення до адміністративного суду з метою встановлення статусу (визнання певного права) та, відповідно, отримання виплати певних сум, пов'язаних з цим статусом, як правило, не обмежено певним строком. Разом з тим, право на стягнення відповідних сум обмежено періодом звернення особи до суб'єкта владних повноважень, який уповноважений надавати такий статус та здійснювати відповідні виплати.
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду, за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, ст. 46, а право на судовий захист, зокрема, ст. ст. 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи незадоволення таких вимог, а також періоду, протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції взагалі не звернув уваги і не надав належної оцінки тому, що позивач серед іншого ставив питання про зарахування до його стажу певного періоду роботи, а такі позовні вимоги строком взагалі не обмежені.
У разі порушення органом пенсійного фонду або іншим суб'єктом владних повноважень законодавства у сфері соціального захисту застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізації особою права на отримання належних їй сум виплат без обмеження будь-яким строком за минулий час з відповідною компенсацією, що гарантовано, зокрема, положеннями ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. ст. 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». У зв'язку з цим, право особи ініціювати судовий контроль за правомірністю відмови в реалізації права на первинне призначення пенсії або правомірності призначення пенсії, за загальним правилом, не може безпосередньо ставитися в залежність від строку, який минув з моменту відмови уповноваженого суб'єкта владних повноважень у реалізації особою конституційного права на соціальний захист у формі забезпечення у старості або з моменту допущеної помилки.
Така правова позиція вивловлена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі 646/6250/17.
Статтею 320 КАС України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема,:
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням зазначених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 292, 293, 311, 320, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 р. - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 р. у справі № 200/4345/20-а - скасувати.
Справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнати протиправним та скасувати рішення направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2020 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв