ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
29 вересня 2020 року м. Київ№ 640/13747/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Орільська»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Орільська» в якому просило:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Орільська» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 482 862, 00 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Орільська» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13 616, 84 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 10 робочих місць, згідно зі ст. 19 вищевказаного Закону, відповідачем не виконаний, у зв'язку з чим ТОВ «Агрофірма Орільська» зобов'язано сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.
Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов в якому зазначає, що ТОВ «Агрофірма Орільська» не порушені вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", оскільки на підприємстві створено робочі місця для інвалідів та протягом 2017 року регулярно направлялись звіти Форми 3-ПН про наявні вільні робочі місця, на яких може використовуватися праця інвалідів. Однак, інваліди для працевлаштування, державною службою зайнятості на підприємство не направлялися і самостійно не зверталися. Отже, непрацевлаштування інвалідів відбулось з незалежних від них причин, а відтак підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, з огляду на таке.
Так, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31.01.2007 року «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»» затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Із змісту п.2 даного Порядку видно, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
У ч. 1-3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Суд зазначає, що термін «суб'єкт владних повноважень» у КАС України вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадової чи службової особи, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
З викладеного вбачається, що на позивача поширюються вимоги встановлені ч. 2 ст. 122 КАС України щодо тримісячного строку звернення до суду, оскільки даний позов ним подано саме як суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України, при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, що затверджене наказом від 14.04.2011 року № 129 Міністерства соціальної політики України, фонд соціального захисту інвалідів є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України. Фонд як бюджетна установа є правонаступником Фонду як урядового органу. Фонд є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в державних банках та органах Казначейства.
Таким чином, позивач, як суб'єкт владних повноважень, має звернутись до адміністративного суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред'явлення визначених законом вимог.
У постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 року у справі №21-9а11 суд дійшов висновку, що за змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачується (нараховується, застосовується) підприємствами самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону. При цьому, Верховним Судом України зазначено, що саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. Крім того, на дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна звітність) «Звіт зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилаються рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.
Таким чином, річний звіт за формою № 10-ПІ щодо кількості працевлаштованих інвалідів за 2017 рік відповідач повинен був надати позивачу не пізніше 01 березня 2018 року та розрахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів - до 15 квітня 2018 року.
Отже, після вказаної дати у позивача виникли підстави для стягнення несплачених санкцій.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справ № 813/1897/17, від 08.08.2019р. у справі № 809/1931/16, від 05.07.2018р. у справі № 809/1933/16, від 08.08.2019р. у справі № 809/1931/16.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що тримісячний строк для звернення позивача до суду, обчислюється з дня, наступного за граничним днем для самостійної сплати штрафних санкцій за 2017 рік, а саме 16.04.2018 року, відповідно позивач мав право звернутись до суду з цим позовом до 16.07.2018 року.
Проте, позивач звернувся до суду лише 24.07.2019 року, без пояснення причин пропуску строку звернення до суду, оскільки не вважав його пропущеним. Відповідно, з клопотанням про поновлення строку не звертався.
При цьому, суд зауважує, що позивачем пропущено не лише тримісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений ч.2 ст.122 КАС України, а і загальний шестимісячний строк, встановлений цією ж статтею, який скінчився 16.10.2018р.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Посилання Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у позові на те, що строк не пропущено, оскільки лише 06.06.2019р. ним отримано корегований звіт від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Орільська», а відтак сааме з цієї дати відраховується строк звернення до суду з вимогами про стягнення коштів, суд вважає помилковими, з огляду на таке.
Як вже було зазначено вище, відлік строку на звернення до суду для позивача, як суб'єкта владних повноважень, почався не з моменту, подання підприємством звіту чи коригування, а з дня, наступного за граничним днем для самостійної сплати позивачем штрафних санкцій за 2017 рік, а саме 16.04.2018 року.
Позивач звернувся до суду 24.07.2019 року без пояснення причин пропуску строку звернення до суду, оскільки не вважав його пропущеним. Відповідно, з клопотанням про поновлення строку не звертався.
У рішенні «Устименко проти України» (заява №32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, Європейський суд зазначив , що «національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції». (п. 53).
Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
Відповідно до ч. 3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною четвертою вказаної статті визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд звертає увагу, що позивач не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та не зазначав про поважні причини пропущення такого строку.
Із позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається обставин, які б непереборно перешкоджали позивачу вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, якщо позивач вважав їх порушеними, а тому суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи по суті, та вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
З урахуванням того, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовною заявою, доводи сторін щодо правомірності чи не правомірності нарахування позивачем стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені не впливають на вирішення справи по суті.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи, що позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів поданий після закінчення строку, встановленого абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та з огляду на відсутність клопотання про поновлення строку звернення до суду і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.
Керуючись п. 8 ч. 1 ст. 240, ст. 243, КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без розгляду.
2. Роз'яснити, що позивач після усунення підстав, з яких позов залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
3. Копію цієї ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 292-297 КАС України.
Суддя Я.І.Добрянська