ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 вересня 2020 року м. Київ № 640/25611/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати бездіяльність ГУ ПФУ щодо здійснення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 226-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІ), - протиправною та такою, що порушує конституційне право позивача на соціальний захист у законних розмірах;
- зобов'язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок пенсії, визначивши її у розмірі 82% від визначеного уповноваженим органом розміру грошового забезпечення (довідка від 22.03.2018 №40360) та виплачувати перераховану пенсію без обмеження її максимального розміру (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової домопоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), а також погасити відповідну заборгованість щодо пенсійного забезпечення, яка виникла з 01.01.2018 по дату здійснення перерахунку та в подальшому щомісячно виплачувати у законно визначених розмірах.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що невиплата пенсії в повному розмірі порушує його права на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за його позовом. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ вказує на необґрунтованість позовних вимог, з огляду на те, що при проведенні позивачу з 01.01.2018 перерахунку його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103) розмір пенсії за вислугу років обчислювався виходячи з 70 % сум грошового забезпечення за посадою відповідно до редакції Закону, чинної на дату, з якої проводився перерахунок пенсії. З урахуванням наведеного, представник відповідача просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення сторін, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
Позивач з 30.12.2007 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, як особа, яка перебувала на службі в органах внутрішніх справ.
Відповідно до розрахунку пенсії позивача станом на 30.12.2007, пенсію йому обраховано у розмірі 82 % грошового забезпечення (вислуга років 29).
Після проведення в березні 2018 року перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016, відсоткове значення розміру грошового забезпечення, який використовувався відповідачем для її розрахунку склав 70 % грошового забезпечення.
Такий перерахунок пенсії позивача проведений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та пункту 3 постанови № 103 із сум грошового забезпечення, вказаних у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), виданої 22.03.2018 № 40360 Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві.
27.11.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії у розмірі 82 % замість 70 %.
Листом від 11.12.2019 № 300806/02/л-14606 ГУ ПФУ відмовило позивачу у такому перерахунку, обґрунтувавши відмову тим, що обмеження максимального розміру грошового забезпечення з 82 % до 70 % проведено після настання обставин для перерахунку пенсій за вимогами підвищення основних сум грошового забезпечення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на дату призначення пенсії) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
08.07.2011 прийнято Закон України № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
27.03.2014 прийнято Закон України № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 01.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, а саме: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд зазначає, що стаття 13 Закону № 2262-ХІІ зі змінами, не повинна зменшувати гарантований розмір пенсійного забезпечення. Таким чином, з урахуванням положень статті 58 Конституції України, перерахунок пенсії після її призначення не може погіршувати становище особи.
Відповідно до статті 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Окрім того, питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави неодноразово розглядалися Конституційним Судом України.
Рішенням Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 до окремих категорій громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту, віднесено громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охороні державного кордону України, податковій міліції, Управлінні державної охорони України, державній пожежній охороні, Державному департаменті України з питань виконання покарань тощо.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
При цьому, суд зазначає, що статтею 13 Закону № 2262-ХІІ регулюється лише порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ ні Законом № 3668-VI, ні Законом № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
За вказаних обставин, суд зазначає, що відсотковий розмір від грошового забезпечення визначається на день призначення пенсії, у той же час він є сталим та не підлягає зміні при перерахунку. За таких обставин, зменшення відсоткового розміру пенсії позивачу до 70% грошового забезпечення є протиправним та порушує прямий припис статті 58 Конституції України стосовно незворотності нормативно-правових актів у часі.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 240/5401/18.
Таким чином, зважаючи на приписи частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач при зменшенні позивачеві відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку діяв поза межами повноважень, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За таких обставин, позовна вимога про визнання бездіяльності ГУ ПФУ щодо здійснення перерахунку позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 63 Закону №226-ХІІ протиправною та такою, що порушує конституційне право позивача на соціальний захист у законних розмірах підлягає задоволенню у спосіб визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо зменшення позивачеві розміру пенсії з 82 % на 70 % сум грошового забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, слід зобов'язати ГУ ПФУ здійснити з 01.01.2016 перерахунок пенсії позивача виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 82 % сум грошового забезпечення, визначеного уповноваженим органом згідно з довідкою від 22.03.2018 №40360, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Щодо вимоги погасити відповідну заборгованість щодо пенсійного забезпечення, яка виникла з 01.01.2018, по дату здійснення перерахунку, то спосіб виконання рішення про виплату коштів за рахунок Державного бюджету України визначається згідно з чинним бюджетним законодавством та особливостями фінансування відповідних видатків, і суд не вважає за можливе визначати спосіб виконання судового рішення в даному випадку.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ виплачувати позивачу перераховану пенсію без обмеження її максимального розміру (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), то така вимога не може бути задоволена з огляду на те, що захисту підлягають лише порушені права, а вказана вимога спрямована на майбутнє.
Також суд зазначає, що в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб'єкта владних повноважень у подальшому, оскільки на час розгляду справи таких не існує.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно з частиною четвертою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
В матеріалах справи наявна квитанція від 19.12.2019 №0.0.1559440135.1, яка підтверджує, що ОСОБА_1 під час звернення до суду з вказаними позовом сплатив судовий збір у розмірі 841, 00 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у сумі 420, 50 грн. Окрім того, 0, 20 грн є сумою сплаченою позивачем у більшому розмірі, ніж встановлено законом, та може бути повернуто ОСОБА_1 за його клопотанням.
На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії з 82 % на 70 % сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 01.01.2016.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.01.2016 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 82 % сум грошового забезпечення, визначеного уповноваженим органом розміру грошового забезпечення, довідка від 22.03.2018 №40360, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у розмірі 420, 50 грн (чотириста двадцять гривень п'ятдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42098368).
Суддя О.М. Чудак