ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 вересня 2020 року м. Київ № 640/18144/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Консорціум «Військово-будівельна індустрія»
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Консорціум «Військово-будівельна індустрія» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати акт № 325/26-15-17-02-17 опису майна Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» від 22.10.2018р. складеного Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві;
- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві по реєстрації обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із актом № 325/26-15-17-02-17 опису майна Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» від 22.10.2018р. та зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві вчинити дії щодо скасування реєстрації обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із актом опису майна Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» від 22.10.2018р. № 325/26-15-17-02-17.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний акт опису майна позивача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки складений всупереч вимог законодавства чинного на момент його прийняття та без залучення позивача.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, з огляду на викладене вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва закрито провадження у справі № 640/18144/19 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акта № 325/26-15-17-02-17 опису майна Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» від 22.10.2018р. складеного Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.
З огляду на вищевикладене, адміністративна справа підлягає розгляду в межах позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві по реєстрації обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із актом № 325/26-15-17-02-17 опису майна Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» від 22.10.2018р. та зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві вчинити дії щодо скасування реєстрації обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із актом опису майна Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» від 22.10.2018р. № 325/26-15-17-02-17.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Так, 25.09.2018р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 629043-17, яким відповідно до ст. 89 розділу ІІ ПК України майно, яка перебуває у власності Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» вирішено описати у податкову заставу.
22.10.2018р. на підставі вищезазначеного рішення Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві винесено акт № 325/26-15-17-02-17 опису майна, яким майно позивача описано у податкову заставу.
Податкова застава згідно з актом опису майна від 22.10.2018р. № 325/26-15-17-02-17 зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Позивач вважаючи протиправним внесення до державних реєстрів відомостей щодо обтяження його майна на підставі акту опису майна від 22.10.2018р. № 325/26-15-17-02-17, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 ПК України).
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 ПК України).
Відповідно до п.89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає:
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Згідно з п. 89.2. ст. 89 ПК України, З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 89.3, 89.4 ст. 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.
Згідно з п. 89.6, 89.8 ст. 89 ПК України, якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.
Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Відповідно до ст. 90 ПК України, пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.
Водночас, умови припинення податкової застави визначені ст. 93 ПК України.
Відповідно до п. 93.1-93.3 ст. 93 ПК України, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
- визнання податкового боргу безнадійним;
- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
- отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, Порядок застосування податкової застави контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України 16.06.2017 № 586 (далі - Порядок № 586).
Згідно з п. 8 Розділу І Порядку №586, день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку № 586, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Пунктом 1 Розділу VI Порядку № 586 визначено, що у випадках, визначених п. 93.1 ст. 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення (додаток 7).
Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому п. 93.2 ст. 93 глави 9 розділу II Кодексу (пункт 2 Розділу VI Порядку № 586).
Відповідно до п. 3, 4 Розділу VI Порядку № 586, у випадках, передбачених пунктом 100.11 статті 100 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави за умови отримання контролюючим органом підтвердження надходження коштів до бюджету в рахунок погашення розстрочених (відстрочених) сум та плати за користування таким розстроченням (відстроченням) в повному обсязі.
У разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 глави 9 розділу II Кодексу таке майно звільняється з-під податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження надходження коштів до бюджету від такого продажу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що за позивачем обліковується податковий борг, що також не заперечується сторонами.
З огляду на наявність податкового боргу Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві винесено рішення від 25.09.2018р. про опис майна у податкову заставу № 629043-17, яким відповідно до ст. 89 розділу ІІ ПК України майно, яка перебуває у власності Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» вирішено описати у податкову заставу.
З аналізу вищевикладеного, суд зазначає, що рішення про опис майна у податкову заставу нерозривно пов'язано з наявністю податкового боргу та його розміром. При цьому, податковий борг - це не лише сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, це також і непогашена пеня, нарахована у порядку, визначеному цим Кодексом.
За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов'язку несе платник.
Так, суд повторно наголошує, що відповідно до пункту 93.1 статті 93 ПК України, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
За приписами пункту 93.2 ст. 93 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті
Таким чином, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.
При цьому, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави наслідком чого є виключення з відповідних державних реєстрів.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 13.02.2020р. у справі № 560/495/19.
Водночас, з вищевикладеного вбачається, що підставою для виключення податкової застави з відповідних державних реєстрів є наявність однієї з підстав для звільнення майна платника податків з-під податкової застави визначеної п. 93.1 ст. 93 ПК України.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту наявності підстав для звільнення майна позивача з податкової застави визначених п. 93.1 ст. 93 ПК України.
З вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві по реєстрації обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із актом № 325/26-15-17-02-17 опису майна Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» від 22.10.2018р. та зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві вчинити дії щодо скасування реєстрації обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із актом опису майна Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» від 22.10.2018р. № 325/26-15-17-02-17.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову Консорціуму «Військово-будівельна індустрія»- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська