ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 вересня 2020 року м. Київ № 640/14742/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в рамках загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»
доОфісу великих платників податків Державної податкової служби
про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Приватне акціонерне товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вул. Сабурова, 76, код ЄДР: 00178353) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2018 № 0003094613 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 3 525 512,54 грн.
Позиція позивача.
В обґрунтування позову зазначається, що за результатами перевірки податковим органом складено Акт перевірки від 16.03.2016 р. № 101/28-10-46-13-00178353 (далі - Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення:
п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого встановлено факт несвоєчасної сплати до бюджету узгоджених грошових зобов'язав з податку на прибуток згідно податкових повідомлень-рішень на загальну суму 101 429 662,83 грн., а саме за податковими повідомленнями-рішеннями:
від 08.02.2017 № 0000574613 у розмірі 3 587 476,0 грн. із затримкою на 65 календарні дні;
від 13.05.2017 № 0003314613 у розмірі 21 578 102, 93 та від 13.05.2017 № 0003304613 у розмірі 3 757 845,8 грн. із затримкою на 31 календарні дні,
від 14.07.2017 р. № 0005404613 у розмірі 35 255 125, 4 грн. із затримкою на 8 календарних днів,
від 14.07.2017 р. № 0005534613 у розмірі 37 251 112,7 із затримкою на 6 календарних днів.
На підставі висновків Акту перевірки 11. 04.2018 р. податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення (надалі - ППР), а саме:
№ 0003084613, яким встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 31 календарний день та застосовано штрафні санкції у сумі 5 784 684,95 грн.
№ 0003094613, яким встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 8 та 6 календарних днів та застосовано штрафні санкції у сумі 7 250 623,81 грн.
Позивач не погоджується з винесенням ППР від 11.04.2018 року № 0003094613, в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 3 725 111,27 грн. та вважає його необґрунтованим.
На підтвердження правової позиції щодо необґрунтованості застосування штрафних санкцій в розмірі 3 725 111,27 грн. позивач пояснює наступне.
Так, відповідач, як зазначено у позові, виносив спірні податкові повідомлення-рішення з огляду на те, що за результатами камеральної перевірки дійшов висновку про те, що камеральною перевіркою встановлено порушення:
п. 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, відповідно до якого встановлено факт несвоєчасної сплати до бюджету узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток, згідно податкових повідомлень рішень, на загальну суму 101 429 662,83 грн.
У той же час позивач не згоден з наведеним висновком.
Зазначає, що 27 грудня 2017 р. позивачем із ГУ Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької облдержадміністратції, департаментом житлово-комунального господарства Донецької облдержадміністрації, Комунальним підприємством «Вода Донбасу», Державним підприємством «Енергоринок», ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» та ПАТ «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», укладено договори № 971/2, № 971/3, № 971/5 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 06.12.2017 р. № 971.
Предметом зазначених договорів - є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевому бюджету, передбаченого ст. 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», відповідно до порядку та умов надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 р. № 971.
Організація взаєморозрахунків передбачена у розділі Договорів «Порядок проведення розрахунків» та стосується сум бюджетних коштів у розмірі 216 000 000,00 грн., 232 233 893,74 грн., 171 739 095,45 грн., всього - 619 972 989,19 грн.
Взаєморозрахунок відповідно до укладеного договору підтверджено платіжними дорученнями.
Вказана відповідачем в акті перевірки сума бюджетних коштів у розмірі 101 429 662,83 грн. на яку нараховано штрафи відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є складовою частиною 619 972 989,19 грн.
Тобто, як зазначає позивач, штрафні санкції нараховано відповідачем на субвенції з державного бюджету місцевому бюджету.
З огляду на наведене, як вважає позивач, погашення податкового боргу здійснено за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 971.
А тому, на думку позивача, погашення позивачем податкового боргу за рахунок субвенцій з державного бюджету України на підставі укладених договорів про організацію взаєморозрахунків, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, обумовлює відсутність вини позивача та підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтями 57, 126 Податкового кодексу України.
Додатково позивач розкриває це твердження у клопотанні від 05.02.2020 (т.1, а.с. 200), зазначаючи, що підстав позову належить протиправне нарахування штрафних санкцій, шляхом винесення ППР, на державні субвенції, надані за постановою КМ України № 971 КП «Вода Донбасу» для погашення боргу перед підприємствами енергетичного сектору економіки, з огляду на обізнаність податкового органу у намірі позивача погасити борги саме за рахунок вказаних коштів (шляхом укладання договорів про організацію взаєморозрахунків) та ненаданні податковим органом позивачу можливості погасити борги за рахунок відстрочення чи розстрочення при наявності таких заяв позивача.
Наведений висновок, на думку позивача, підтверджено і судовою практикою Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 31.05.2019 р. у справі № 820/4728/17).
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою суду від 28.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 07.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою від 06.02.2020 здійснено заміну відповідача Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДР: 39440996) на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДР 43141471; 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г).
У судовому засіданні 06.02.2020 ухвалено про продовження розгляду справи у судовому засіданні.
Позиція відповідача.
У відзиві на позов від 19.09.2019 (т.1, а.с. 75-77), останній просить відмовити у позові наполягаючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Одночасно, у клопотанні від 19.09.2019 (т.1, а.с. 82 - 83), Офіс ВПП просить закрити провадження у справі. До нього надано доповнення від 03.10.2019 (т.1, а.с. 106).
Зазначає відповідач, що предметом позову є вищезазначене ППР у вищезгаданій частині, підставою для прийняття якого є акт камеральної перевірки № 101/28-10-46-13/00178353 від 16.03.2018.
Водночас, як зазначає відповідач, наявна справа № 0440/5458/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Офісу великих платників податків ДФС про скасування ППР: від 11.04.2018 року № 0003084613, винесене Офісом великих платників податків ДФС, в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 5 067 189,75 грн.; від 11.04.2018 року № 0003094613, винесене Офісом великих платників податків ДФС, в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 3 525 512,54 грн.
Зазначається, що відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 у справі № 0440/5458/18, з урахуванням ухвали від 08.05.2019, яке набрало законної сили 31.07.2019:
позов ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» задоволено частково;
скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.04.2018 року № 0003084613 винесене Офісом великих платників податків ДФС в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 5 067 189,75 грн.
в задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2018 року № 0003094613 винесене Офісом великих платників податків ДФС в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 3 525 512,54 грн. - відмовлено.
На думку відповідача позовна заява у справі № 640/14742/19 та у справі № 0440/5458/18 за своєю суттю є тотожними, подані до одного й того самого відповідача відносно того самого предмету спору та з тих самих підстав.
Однією відмінністю, як зазначає відповідач, є те, що позивач у позові у справі № 640/1472/18 одразу посилається на договори № 971/2, 971/3, 971/5 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ № 971 . Однак, дана обставина відома позивачу ще 27.12.2017. Вказана обставина, як зазначає відповідач, озвучена в апеляційній інстанції під час розгляду справи № 0440/5458/18.
Відтак, відповідач вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Позивач просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача (т.1, а.с. 125-127), зазначаючи, що підстави позовів у справах № 0440/5458/18 та № 640/1472/18 є різними.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.
Так, з позову від 17.07.2018 по справі № 0440/5458/18, а також з уточнення до нього від 05.11.2018 вбачається, що позивач оскаржував вищезгадане ППР від 11.04.2018 року № 0003094613 к частині штрафних санкцій у розмірі 3 525 512,24 грн., яке є предметом оскарження і у даній справі, з тих підстав, що він оскаржував ППР, сплату за якими перевіряв Офіс за Актом перевірки, в адміністративному та судовому порядку (справи: № 804/3001/17 щодо ППР від 08.02.2017 № 0000574613; № 804/5094/17 щодо ППР від 13.05.2017 № 0003314613 № 0003304613; у справі № 804/6783/17 - ППР від 14.07.2017 р. № 0005404613; № 804/6782/17 - ППР від 14.07.2017 р. № 0005534613).
Протягом строку оскарження порушення за грошовими зобов'язаннями визначеними в ППР є неузгодженими, що виключає відповідальність платника податків, а отже ставить під сумнів необхідність здійснення подальших дій щодо сплати штрафних санкцій.
Позивач зазначав про необхідність застосування, відносно сплати за ППР від 13.05.2017, штрафу у розмірі 10%, а не у розмірі 20%. Підстави позову - податковим органом неправильно прораховано дати набрання чинності ухвал та постанов суду, відповідно до яких повинна відбутися сплата штрафів, а тому строк сплати штрафу станом на 27.12.2017 не настав, з огляду на що нарахування штрафі неправомірне.
У справі ж № 640/14742/19 підставою позову є посилання позивача на те, що сплата 27.12.2017 штрафних санкцій відбулась за рахунок субвенцій з державного бюджету на підставі укладених на виконання постанови КМУ, а відтак відсутня вина позивача та підстави для притягнення до відповідальності.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позов складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
При цьому, слід звернути на особливості адміністративного судочинства, яке не вимагає обов'язкового посилання у позові на правові підстави звернення до суду (норми матеріального права).
Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У даному випадку, проаналізувавши вищевикладене у сукупності, суд не вбачає підстав для висновку про закриття провадження у справі, оскільки підстави позову у вищезгаданих справах № 640/14742/19 та № 0440/5458/18 є вочевидь різними.
Слід зазначити, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. У даному випадку судом не вбачається також і підстав для висновку про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Відносно доводів відповідача щодо того, що у справі № 0440/5458/18 судом апеляційної інстанції досліджувались обставини укладання/виконання/реалізації вищезгаданих договорів відносно проведення взаєморозрахунків, слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Тобто, посилання на такі обставини у суді апеляційної інстанції не змінює підстав позову, які заявлені у суді першої інстанції та в межах яких переглядає справу суд апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції нормативно позбавлений права розглядати спір з підстав, які не були заявлені у суді першої інстанції. Відтак, думка відповідача з цього приводу є помилковою.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 4, 160, 238, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДПС (про закриття провадження у справі.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Кармазін