ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 вересня 2020 року м. Київ № 640/6133/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІНАЛЬДІ ПРОДАКТ»
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РІНАЛЬДІ ПРОДАКТ» з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018р. № 0943701206 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 3 277 888, 00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 819 472, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки щодо заниження позивачем нарахувань з ПДВ за вересень 2018р. на суму 3 277 888, 00 грн. є помилковими, оскільки вказана сума включена до складу податкового кредиту на підставі зареєстрованих у встановленому законом порядку податкових накладних виписаних ТОВ «САЛАРЕС», а допущена технічна описка в декларації з ПДВ за вересень 2018р. в частині невірно зазначеного податкового номеру були самостійно виправлені платником податків шляхом подання уточнюючого розрахунку. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018р. № 0943701206 винесене на підставі таких висновків, підлягає скасуванню.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування такого рішення та задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Головим управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку позивача за результатом якої складено акт від 21.11.2018р. № 19413/26-15-12-06-14 камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «РІНАЛЬДІ ПРОДАКТ» за вересень 2018р. у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження нарахувань з ПДВ за вересень 2018р. на суму 3 277 888, 00 грн. Штрафна санкція розрахована відповідно до п. 123.1 ст. 123 розділу V ПК України.
На підставі висновків вищезазначеного акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018р. № 0943701206, яким згідно з п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 та п. п. 123.1 ст. 123 ПК України та акта перевірки від 21.11.2018р. № 19413/26-15-12-06-14 встановлено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 та п. 201.1, п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 4 097 360, 00 грн. (за податковим зобов'язанням на суму 3 277 888, 00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 819 472, 00 грн.).
Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію зведених податкових накладних.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність.
Згідно з п.п. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення та запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Згідно з п. 76.1, п. 76.2 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 86.2 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.
Водночас, відповідно до абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Зазначена норма зобов'язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.
Пунктом 50.2 ст. 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Отже, п. 50.2 ст. 50 ПК України, встановлено обмеження щодо подачі уточнення показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки.
Відтак у випадку отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.
Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 03.09.2020р. у справі № 808/2156/17, адміністративне провадження № К/9901/53942/18.
З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2018р. позивачем подано до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві Декларацію з ПДВ за вересень 2018р. разом із додатком № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».
Так, при поданні вищезазначеної декларації позивачем включено до складу податкового кредиту ПДВ суму 3 277 888, 00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «САЛАРЕС», однак під час подання декларації допущено технічну помилку в Розділі ІІ «Податковий кредит» Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та невірно вказано ІПН підприємства постачальника, а саме вказано найменування постачальника ТОВ «САЛАРЕС», а ІПН ТОВ «РІАРТ».
З огляду на виявлення вказаної помилки та з метою їх усунення, позивачем подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок разом з Додатком № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в якому виправлено ІПН контрагента. Вказаний уточнюючий розрахунок отримано податковим органом 29.11.2018р. о 14 год. 26 хв., що підтверджується квитанцією № 2.
Форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.01.2015 № 13), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044 (далі - Порядок).
Пунктом 6 розділу І Порядку передбачено, що до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать:
податкова декларація з податку на додану вартість з додатками;
уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками;
розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
Порядок внесення змін до податкової декларації з ПДВ визначено у розділі IV Порядку.
Пунктом 1-3 розділу IV Порядку визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.
У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
Зміст наведених вимог чинного законодавства у взаємозв'язку з формою податкової декларації з ПДВ та додатків до неї дають підстави для висновку, що виправлення помилок, допущених у додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до декларації та які не вплинули на числові показники декларації, проводиться шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, до якого додається додаток 5 з відміткою «уточнюючий».
Так, суд зазначає, що для виправлення помилок у додатку 5, суть яких полягає у невірному зазначенні індивідуального податкового номера контрагента (покупця або постачальника) в уточнюючому додатку 5 необхідно:
1) повторюється помилковий запис ІПН, при цьому вартісні показники вказуються зі знаком «-» (тобто сторнується);
2) вказується правильний запис за операціями з контрагентом за звітний (податковий) період, за який виправляються помилки повністю (включаючи вартісні показники);
3) підсумковий рядок «Усього за звітний період» не заповнюється.
Таким чином, для коригування невірно зазначеного ІПН у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ у складі уточнюючого розрахунку подається додаток 5 з відміткою у рядку з кодом « 013», що відповідає значенню «уточнюючий», в якому помилковий запис сторнується (відображається зі знаком «мінус» по відношенню до вартісних показників) і зазначається правильний запис.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано вищевказані вимоги та такий уточнюючий розрахунок прийнято податковим органом 29.11.2018р. о 14 год. 26 хв., що підтверджується квитанцією № 2.
Більше того, відповідачем не спростовано, що платник податків з індивідуальним податковим номером 412056417169 податкових накладних на суму ПДВ у розмірі 3 277 888, 00 грн. на користь ТОВ «ОІНАЛЬДІФ ПРОДАКТ» не виписував, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РІНАЛЬДІ ПРОДАКТ» - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 24.06.2019р. № 0066705205, яким ТОВ «ДК «МІДАС» визначено штраф в розмірі 10 % за вересень 2018р. у розмірі 73 210, 37 грн.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІНАЛЬДІ ПРОДАКТ» судові витрати за сплату судового збору в розмірі 19 210, 00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська