ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 вересня 2020 року м. Київ № 640/4579/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді - Добрівської Н.А.
розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.11.2019 пенсії із розрахунку 90 % грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, за посадою командувача Сухопутних військ Збройних Сил України згідно довідки командування в/ч НОМЕР_1 від 21.10.2019 року № 116/19;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.11.2019 пенсію із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмежень максимального розміру, за посадою командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, згідно довідки командування в/ч НОМЕР_1 від 21.11.2019 року № 116/19, виготовленої на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» від 19.10.2016 № 718, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 121 від 28.02.2018 та постановою Кабінет Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році» від 06.02.2019 № 102 з усіма видами надбавок, доплат та проведених виплат.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у відмові у перерахуванні та виплаті пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві у відзиві на позовну заяву вказано про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії.
Також матеріали справи містять заяви позивача про пришвидшення розгляду справу у зв'язку з її великим значенням для нього.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, судом встановлені такі обставини справи.
06.05.2006 позивач Указом Президента України №353/2006 був звільнений з посади командувача Сухопутних військ Збройних Сил України у зв'язку з обранням народним депутатом України.
Наказом Міністра оборони України № 195 від 06.05.2006 позивач був прикомандировании до Верховної Ради України у зв'язку з виконанням обов'язків народного депутата України.
23.05.2006 позивач наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №95 був виключений зі списків особового складу.
Згідно наказу Міністра оборони України №686 від 13.07.2007 він повернувся для подальшого проходження військової служби до Міністерства оборони України та був зарахований у розпорядження Міністра оборони України.
29.01.2008 позивач наказом Міністра оборони України №50 звільнений з військової служби за станом здоров'я з вислугою військової служби більше 41 року.
З 2008 по 2019 роки позивач знаходився на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Солом'янського району м. Києва і одержував пенсію як народний депутат України згідно Закону України «Про державну службу» із розрахунку пенсії за вислугу років 90%, що не заперечується відповідачем.
22.10.2019 відповідно до поданої позивачем заяви про перехід з пенсії державного службовця на військову пенсію, Київський міський військовий комісаріат подав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідні документи та довідки про розмір грошового забезпечення за посадою командувача Сухопутних військ ЗС України, яку позивач займав до звільнення з військової служби, для перерахунку йому пенсії як військовому пенсіонеру за вислугу років:
- станом на 01.05.2016 з посадовим окладом 11200,00 грн (згідно постанови КМУ №718 від 19.10.2016);
- станом на 07.03.2018 року з посадовим окладом 15800,00 грн (згідно постанови КМУ №718 від 19.10.2016 із змінами внесеними постановою КМУ № 121 від 28.02.2018);
- станом на 01.10.2019 року з посадовим окладом 21990,00 грн (згідно постанови КМУ №102 від 06.02.2019).
Пенсія ОСОБА_1 була перерахована з 01.11.2019, як колишньому військовослужбовцю за посадою командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, із розрахунку 80% вислуги за 41 рік військової служби за наступними показниками:
- посадовий оклад (ПО) - 11200,00 грн;
- оклад за військове звання (ОВЗ) - 150,00 грн;
- процентна надбавка за вислугу років (40% від ПО + ОВЗ) - 4540,00 грн;
- середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у т.ч.(надбавка держ. експерта з питань таємниць 20% від ПО, робота з таємними виробами, носіями, документами 20% від ПО, надбавка за інтенсивність служби 100% від ПО, премія 1% від ПО) - 20658,22 грн.
Всього 36548,22 грн, в т.ч. сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 36548,22 грн.
Основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 41) у розмірі 25583,75 грн.
Вид підвищення або надбавки до пенсії: учасник бойових дій (миротворча місія за рішенням держ. органу ст.6) - 391,00 грн, учасник бойових дій - 40,00 грн, особливі заслуги (38%) - 594,32 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії - 15640,00 грн, а з 01.12.2019 - 16380,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 була перерахована пенсія з 01.11.2019 як колишньому військовослужбовцю, в той час коли з 01.01.2019 року розмір посадового окладу за посадою командувача Сухопутних військ ЗС України становить 21990,00 грн, оклад за військове звання «генерал-полковник» становить 1690,00 грн; надбавка за вислугу років 50% становить 11840,00 грн, премія становить не менше 10% від посадового окладу - 2199,00 грн.
Але, позивачу була нарахована пенсія згідно постанови КМУ №718 від 19.10.2016, станом на 01.05.2016: з посадовим окладом в 11200,00 грн, а не 21990,00 грн, окладом за військове звання «генерал-полковник» - 150,00 грн, а не 1690,00 грн; надбавкою за вислугу років 40%, а не 50%; премією 1% від посадового окладу, а не 10%.
З таким перерахунком пенсії ОСОБА_1 не згоден і вважає що пенсія йому нарахована, як військовому пенсіонеру, з порушенням норм чинного законодавства, оскільки показники грошового забезпечення для перерахунку пенсії були застосовані станом на 01.05.2016, а не на момент подання заяви про перехід з пенсії народного депутата на військову пенсію, тобто з 01.11.2019.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 21.10.2019 №116/19 про розмір грошового забезпечення за штатною посадою командувача Сухопутних військ Збройних Сил України станом на 01.10.2019 становить: посадовий оклад (ПО) - 21 990,00 грн; оклад за військовим званням (ОВЗ) - 1 690,00 грн; надбавка за вислугу років (НВР) 50% від ПО, ОВЗ - 11 840,00 грн; надбавка за інтенсивність служби 53% (постанова КМУ від 19.10.2016 №718) від ПО - 11 654.70 грн; премія 10% (постанова КМУ від 19.10.2016 №718) ПО - 2 199,00 грн; надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 20% від ПО (постанова КМУ №414) 4 398,00 грн; надбавка за Держексперта 20% від ПО - 4 398,00 грн. Всього розмір грошового забезпечення на місяць 58 169,70 грн.
03.01.2020 позивач звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії, зокрема, на підставі направленої ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві довідки від 21.10.2019 №116/19 про розмір грошового забезпечення.
23.01.2020 позивач одержав відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій було зазначено, що він перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Листом від 23.01.2020 №8077/02/П-115 відповідач повідомив позивача про те, що останній перебуваєте на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Порядок проведення перерахунку пенсії регулюється ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 13.02.2008 №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС. Однак, будь-які повідомлення від Мінсоцполітики про підстави проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку відповідно до постанови Кабін Міністрів України від 28.02.2018 №121 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718», до Голови управління не надходили. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №121 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України 19.10.2016 № 718» не визначено умов проведення перерахунку.
Крім того, відповідачем зазначено, що ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що загальний (з 29.04.2006 - максимальний) розмір пенсії за вислугу років, обчислено відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати певних сум.
Стосовно обмеження максимального розміру пенсії відповідач повідомив, ще відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-УІ (в редакції Закону України № 911-VIII від 24.12.2015) максимальний розмір пенсій (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), зокрема, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві незаконними та такими, що порушують його права, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (ч.2 ст.46 Конституції України).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.8, ч.2 ст.19 Конституції України).
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Конституційний Суд України у Рішенні від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (справа про ветеранів органів внутрішніх справ), прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.
Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту пенсіонерів органів внутрішніх справ України, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано право, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011, від 20.12.2016 №7-рп/2016).
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Законом України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», (який набув чинності 01.01.2017) у ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».
Рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, а саме: - ч.7 ст.43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень; - перше речення ч.1 ст.54, відповідно до яких тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; - положення ч.7 ст.43, першого речення ч.1 ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до положень ст.152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, не більше 10 740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016.
Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01.01.2016), ч.5 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень».
Після чого, Законом України від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01.01.2017), у ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».
Разом з тим, п.2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Отже, вищевказані положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ щодо обмеження максимальним розміром пенсії не може застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено у 2008 році.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність (зміни щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 03.10.2018 у справі № 753/12169/17 та від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17.
Щодо позовних вимог з приводу зобов'язання відповідача обчислити пенсію позивачу у розмірі 90% від його грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (в редакції Закону що діяла на час призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, пенсія за вислугу років призначена позивачу у розмірі 90 % грошового забезпечення з 2008 року.
Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (надалі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011, та п.23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01.05.2014, до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.
При цьому, ч.1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом №3668-VI та Законом №1166-VII зміни до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому, відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати положення ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція в частині щодо застосування відсотка від розміру грошового забезпечення при здійсненні перерахунку вже призначеної пенсії висловлена й Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №686/12623/17.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до наказу генерал-полковника ОСОБА_1 , народного депутата України, звільненого Указом Президента України від 21.01.2008 №41/2008 з військової служби у запас за станом здоров'я з правом косіння військової форми одягу, оголошено звільненим з військової служби відповідно до Положення про проходження військової служби Особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України у запас за п.63 п.п. «в» (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу. Вислуга років у ЗС: календарна - 40 років 04 місяці, пільгова - 41 рік 07 місяців.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» від 19.10.2019 №718, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №121 (в редакції на час здійснення перерахунку пенсії позивачу) (надалі - Постанова №718), посадові оклади за посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, встановлюються у розмірах, зазначених у схемі посадових окладів на посадах державної служби, за групами оплати праці у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, відповідно до співвідношення, затвердженого цією постановою.
Пунктом 2 Постанови №718 встановлено, що військовослужбовцям та особам начальницького складу, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, виплачується: надбавка за інтенсивність служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу; премія відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів, передбачених у кошторисі на преміювання військовослужбовців та осіб начальницького складу відповідного органу; грошова допомога на оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.
Згідно п.3 Постанови №718, грошове забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу, зазначених у пункті 1 цієї постанови, складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим (спеціальним) званням і надбавки за вислугу років, установлених у розмірі та порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців.
Пунктом 5 Постанови №718 визначено, що рішення про виплату та конкретний розмір надбавки за інтенсивність служби, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення приймається в порядку, установленому керівником відповідного органу, в межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Рішення про виплату та конкретний розмір надбавки за інтенсивність служби, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовцям та особам начальницького складу, що є керівниками центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів, їх заступникам приймаються міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади; керівникам органів військового управління та їх заступникам - міністром, якому підпорядковуються військові формування та правоохоронні органи.
Відповідно до п.7 Постанови №718 умови грошового забезпечення, визначені цією постановою, застосовуються з 01.05.2016.
З огляду на наведене та виходячи з приписів ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ позивач має право на перерахунок призначеної йому пенсії.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.11.2019 пенсії із розрахунку 90 % грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, за посадою командувача Сухопутних військ Збройних Сил України згідно довідки командування в/ч НОМЕР_1 від 21.10.2019 року № 116/19, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.11.2019 пенсії із розрахунку 90 % грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, за посадою командувача Сухопутних військ Збройних Сил України згідно довідки командування в/ч НОМЕР_1 від 21.10.2019 №116/19.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.11.2019 пенсії із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмежень максимального розміру, за посадою командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, згідно довідки командування в/ч НОМЕР_1 від 21.11.2019 року № 116/19, виготовленої на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» від 19.10.2016 №718, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №121 від 28.02.2018 та постановою Кабінет Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році» від 06.02.2019 №102 з усіма видами надбавок, доплат та проведених виплат.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя Н.А. Добрівська