ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 вересня 2020 року м. Київ № 640/21502/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у м. Києві
до Державного підприємства "Укроборонресурси"
простягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного підприємства "Укроборонресурси" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про стягнення коштів у сумі 1 152 806,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 1 152 806,78 гривень, який виник у зв'язку на підставі самостійно визначених сум у поданих податкових деклараціях з плати за землю, а також визначених податковим органом за податковим повідомленням-рішенням грошових зобов'язань зі сплати штрафних санкцій.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки позивачем порушено процедуру стягнення податкового боргу, обов'язковою умовою якої є направлення платнику податків податкової вимоги у встановленому законодавством порядку, тоді як позивачем не було направлено податкової вимоги.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до довідки Головного управління ДПС у м. Києві від 17.10.2019 № 2460/9/26-15-10-04-19 та розрахунку податкового боргу відповідач, станом на 17.10.2019, має заборгованість перед бюджетом з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 1152806,78 гривень.
Згідно з інтегрованою карткою платника податків з плати за землю, що додана до позовної заяви, податкова заборгованість виникла у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно визначених грошових зобов'язань відповідно до податкових декларацій з плати за землю за 2018 та 2019 роки та донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень від 29.08.2018 № 0570791212, від 29.08.2019 № 0000341212, копія яких додані до позовної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було скеровано податковим органом вимогу від 12.06.2013 №820-19, яка отримана представником відповідача 14.06.2013 року, про що свідчить підпис останнього на корінці вимоги.
У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену вимогу та не погасив заборгованість у повному обсязі, інші вимоги податковим органом не формувались.
Вважаючи, що з позивача належить стягнути податкову заборгованість, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За правилами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Частина друга пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що Податковий кодекс України не містить обов'язку контролюючого органу повторно вручати платнику податків податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною.
Відтак, контролюючий орган за встановлених обставин у цій справі не має повноважень надсилати платнику податків другу податкову вимогу, оскільки в інтегрованій картці платника податків рахується заборгованість з земельного податку, що не можна вважати перериванням податкового боргу, навіть за умов, що заборгованість, зазначена у податковій вимозі була сплачена, але поряд з цим виникає податковий борг за більш пізні періоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 818/1117/16.
Таким чином, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
Враховуючи викладене, суд відхиляє посилання відповідача на порушення контролюючим органом порядку стягнення податкового боргу, оскільки податкова вимога від 12.06.2013 № 820-19 не втратила своєї правової дії у зв'язку з тим, що податковий борг за період з 12.06.2013 не було погашено повністю, що обумовлює відсутність правових підстав у податкового органу для відкликання першої податкової вимоги та додаткового надсилання другої вимоги.
Щодо посилання відповідача на часткову сплату податкового боргу, суд зазначає, що останні не можуть бути взяті судом до уваги оскільки, з наданих документів неможливо встановити на який рахунок одержувача вказані кошти були перераховані та чи враховані вказані кошти саме на погашення податкового боргу за спірний період, оскільки при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Отже, встановлення вказаних обставин належить до повноважень податкового органу.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) до Державного підприємства "Укроборонресурси" (03039, м. Київ, Саперно-Слобідськицй проїзд, 3, код ЄДРПОУ 24967600) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Укроборонресурси" податковий борг в сумі 1152806 (один мільйон сто п'ятдесят дві тисячі вісімсот шість) гривен 78 копійок з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов