29 вересня 2020 року Чернігів Справа № 620/3969/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.,
за участі секретаря Федорок К.М.,
представника позивача Тарабанька Д.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №62883913 від 04.09.2020, прийняту старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Семиразумом Євгенієм Володимировичем.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при виконанні рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не було здійснено розрахунок «середньомісячного заробітку» та «основного розміру пенсії від середнього заробітку», а як свідчить наданий ним розрахунок встановлено лише «доплату до мінімальної пенсійної виплати», а отже, не було зроблено перерахунок з урахуванням відповідних складових. Як свідчить поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області «Перерахунок пенсії» надані позивачем при зверненні довідки не були взяті до уваги. При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області «Перерахунком пенсії» підтверджено наявність у ОСОБА_1 більше 20 років стажу роботи на посадах «Держслужбовців» (відповідно до ст.25 Закону України №3723-ХІІ), однак одночасно вказано, що «середньомісячний заробіток» - 0,0000.
Позивач вважає, що фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом з боку боржника не відбулося, що свідчить про передчасність висновків державного виконавця про необхідність застосування п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», а відповідно і про незаконність оскаржуваної постанови.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та встановлено відповідачу 2-денний термін, з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Розгляд справи просив провести без його участі. Через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Жодних порушень норм чинного законодавства державним виконавцем не допущено, а тому підстави для скасування постанови відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
На виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 62883913 з виконання виконавчого листа №620/777/20 виданого 18.08.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом про: зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 27.01.2020.
25.08.2020 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №62883913, в якій зазначено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Копії постанови про відкриття направлено сторонам виконавчого провадження до відома та виконання.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження боржник листом від 31.08.2020 №2500-0339-8/32245, який міститься в матеріалах виконавчого провадження, повідомив про те, що судове рішення боржником виконано, а саме: ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 27.01.2020.
Вважаючи, що судове рішення було виконано боржником в повному обсязі, про що 04.09.2020 державним виконавцем було складено акт державного виконавця, останній 04.09.2020 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач, вважаючи оскаржувану постанову протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404).
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
Відповідно до ст.1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія (судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових-осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 та ч.5 ст.26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.
Згідно положень ч.2 ст.18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.
Згідно ч.1 ст.63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Частиною 3 ст.39 Закону №1404 встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Статтею 41 Закону №1404 встановлено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Так, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 у справі №620/777/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 27.01.2020.
Отже, предметом позову у справі №620/777/20 є, зокрема, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, його фактично переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», що також підтверджується листом від 31.08.2020 №2500-0339-8/32245, який міститься в матеріалах виконавчого провадження, та яким повідомлено про те, що судове рішення боржником виконано, а саме: ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 27.01.2020.
Тобто, підстави вважати, що рішення суду боржником не виконано, об'єктивно відсутні, що дає підстави для висновку, про правомірність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №62883913 від 04.09.2020.
При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що звертаючись із даним позовом, ОСОБА_1 не погоджується з перерахунком пенсії, проведеним Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області при виконанні цього рішення щодо переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
На думку суду, позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки рішення суду, яке підлягало виконанню, не містить вказівок щодо проведення перерахунку в тому чи іншому розмірі. А протиправні, на думку позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення перерахунку з використанням розрахункової величини «середньомісячний заробіток», мають розглядатися в порядку позовного провадження, тобто позивач має можливість застосування загального судового порядку захисту своїх прав та інтересів шляхом подання позову.
Так, згідно ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду складено 29.09.2020.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 );
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43316700).
Суддя Л.О. Житняк