29 вересня 2020 року Чернігів Справа № 620/2862/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також- ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування позивачу в період з 29.03.2016 по 01.03.2020 до загального страхового стажу період служби в органах внутрішніх справ з 17.11.2003 по 06.08.2009;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 29.03.2016 по 01.03.2020 з урахуванням страхового стажу в органах внутрішніх справ з 17.11.2003 по 06.08.2009.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач при призначенні пенсії позивачу у 2016 році протиправно не врахував позивачу до страхового стажу період служби в органах внутрішніх справ з 17.11.2003 по 06.08.2020, оскільки вказаний стаж підтверджений трудовою книжкою, яка була надана позивачем пенсійному органу при призначенні пенсії. Отже, за таких обставин вважає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, тому просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою суду від 03.08.2020 розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику)сторін.
Представник відповідача надав відзив, в якому позов не визнав і, посилаючись на положення статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказав, що на час призначення пенсії позивачу дані про сплату страхових внесків щодо позивача за період з 17.11.2003 по 06.08.2009 у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні, тому законних підстав для врахування спірного періоду у відповідача не було. Можливість зарахування до страхового стажу позивача періоду з 17.11.2003 по 06.08.2009 з'явилась лише після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності 11.10.2017 та застосовується з 01.10.2017. Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії 02.03.2020 та надав довідку про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, отже право на перерахунок пенсії у позивача за спірний період виникло з 01.03.2020.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій не погодився з аргументами відповідача та просив врахувати доводи, викладені у позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 у період з 17.11.2003 по 06.08.2009 проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.11-12).
З 29.03.2016 позивач перебуває на обліку в Головному управління ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи від загального захворювання.
02.01.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за результатами розгляду якої відповідачем проведений перерахунок, додатково зараховано позивачу 16 років і 9 місяців та загальний страховий стаж становить 40 років 2 місяці 4 дні.
27.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 17.11.2003 по 06.08.2009 під час проходження служби в органом внутрішніх справ (а.с.18).
Листом від 26.03.2020 № 762-729/С-02/8-2500/20 відповідач повідомив позивача, що перерахунок пенсії проведено з 01.03.2020 та виплачується відповідно до законодавства (а.с.19-20).
12.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати суми виплаченої пенсії з 29.03.2016 по 01.03.2020 з урахуванням стажу з 17.11.2003 по 06.08.2009 та виплатити різницю недоплаченої пенсії (а.с.21).
Листом від 16.07.2020 за № 2253-2218/Б-02/8-2500/20 відповідач повідомив позивача, що відповідно до положень статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005' № 22-1 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 № 1566/11846, у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до вказаного Закону, страховий стаж та заробітна плата (дохід) обчислюються на підставі довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески згідно з додатком 2 до цього Порядку. А також зазначив, що відповідно до статті 45 цього Закону перерахунок призначеної пенсії провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа (а.с.22).
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Дана норма Закону № 1788-XII кореспондується також з положенням пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, де, зокрема, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Із аналізу наведених положень вбачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Отже, аналіз наведених норм права свідчить, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи вищевикладене, судом не приймається посилання відповідача, як на підставу відмови на положення статті 24 Закону № 1058-IV - відсутність відомостей в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на час призначення пенсії, оскільки спірна ситуація стосується включення до стажу роботи певних періодів, що регулюється статтею 62 Закону №1788-XII.
Як видно з матеріалів справи, трудова книжка серії НОМЕР_1 містить записи про проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ України у період з 17.11.2003 по 06.08.2009 з посиланням на первинні документи.
Проте пенсійним органом не враховано, що спірний період підтверджується відомостями трудової книжки, яка, відповідно до законодавства, є основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, що не було взято до уваги відповідачем при надані відповіді від 16.07.2020 та який не був врахований відповідачем до стажу позивача при призначенні пенсії.
При цьому суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право та можливість вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Наведеними нормами передбачено право пенсійного органу вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб подання додаткових документів .
Однак ГУ ПФУ в Чернігівській області не скористалось своїми повноваженнями, передбаченими наведеними нормами та не зверталось до установи, в якій працював позивач для підтвердження відомостей щодо страхового стажу позивача у період служби в органах внутрішніх справ України.
Отже суд встановив, що відповідач при призначенні пенсії позивачу будь-яких додаткових документів від нього не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчинив.
Враховуючи вище викладене, а також те, що трудовою книжкою позивача підтверджено відповідний період служби позивача, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для не зарахування вказаного періоду роботи до загального трудового стажу позивача при призначенні пенсії з 29.03.2016, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 29.03.2016 по 01.03.2020 з урахуванням страхового стажу в органах внутрішніх справ з 17.11.2003 по 06.08.2009, суд враховує наступне.
Згідно з статтею 87 Закону№1788-XII, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Отже з аналізу наведеної норми слід зробити висновок, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не врахуванням відповідного періоду стажу з вини відповідного органу, немає.
Водночас Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.
Частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України"" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) нагадав, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
В даному випадку, задоволення позовної вимоги зобов'язального характеру, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Посилання відповідача, що позивачу має бути проведений відповідних перерахунок пенсії за спірний період з дня подання заяви, 01.03.2020, суд відхиляє, оскільки суд встановив протиправну бездіяльність відповідача щодо не врахування позивачу певного період стажу з дня призначення пенсії з 29.03.2016 року.
Згідно вимог частини другої статті 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.
Підстави для відшкодування судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неврахування ОСОБА_1 з 29.03.2016 по 01.03.2020 до загального страхового стажу період служби в органах внутрішніх справ України з 17.11.2003 по 06.08.2009.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 29.03.2016 по 01.03.2020 з урахуванням стажу в органах внутрішніх справ України з 17.11.2003 по 06.08.2009, та виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул.П'ятницька, 83-А,м.Чернігів,14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Повний текст рішення виготовлено 29 вересня 2020 року.
Суддя І.І. Соломко