28 вересня 2020 року Чернігів Справа № 620/3244/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо неналежного виконання судового рішення у справі
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вчиненні на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2020 року по справі №620/3244/19 в частині перерахунку та виплати пенсії з 23.04.2019 року із застосування обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виконати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2020 року по справі №620/3244/19, а саме здійснити з 23.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії без застосування обмеження максимальним розміром;
- винести окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо невиконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2020 року по справі №620/3244/19.
- направити дану окрему ухвалу на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення суду від 10 липня 2020 року по справі №620/3244/19.
- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області строк у тридцять днів для надання відповіді до суду про виконання ним окремої ухвали.
Так, судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2020 скасовано рішення суду першої інстанції та позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 23 червня 2018 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування обмеження максимальним розміром.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку, що подана заява не відповідає приписам статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 статті 383 КАС України визначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
У свою чергу, частина 1 статті 373 КАС України передбачає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Зі змісту поданої заяви судом встановлено, що Чернігівським окружним адміністративним судом 14.09.2020 видано виконавчий лист у справі №620/3244/19.
Вказаний виконавчий лист Столярчуком О.А. до примусового виконання органам державної виконавчої служби не пред'являвся.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до подання вказаної заяви не вчинялося дій щодо пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання, а отже заява не відповідає вимогам ст. 383 КАС України, а саме пунктам 7, 8 ч. 2 ст. 383 КАС України, позаяк відсутня інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та хід виконавчого провадження.
За наведених обставин, суд робить висновок, що заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, установленим нормами чинного законодавства.
Приписами частини 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку, що дана заява підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо невиконання рішення суду та зобов'язання вчинити дії - повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів.
Повний текст ухвали складений 28 вересня 2020 року.
Суддя Ю.О. Скалозуб