28 вересня 2020 року Чернігів Справа № 620/1331/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.
за участі секретаря Федорок К.М.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду заяву про ухвалення додаткового рішення суду у справі за позовом Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 позов Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.
При цьому 15.09.2020 від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу.
Сторони в судове засідання не з'явились, а тому фіксування судового засідання технічними засобами в силу положень ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд враховує таке.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) суд, що ухвалив судове рішення, може, в тому числі, за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч.3 ст.252 КАСУ).
Так, право на правову допомогу гарантовано ст.ст.8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом ст.134 КАСУ, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.7 та ч.9 ст.139 КАСУ розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч.1 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Також, за змістом ч.9 ст.139 КАСУ, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
Як вбачається з рішення суду від 07.09.2020 (повний текст складено 16.09.2020), судом не вирішувалось питання відшкодування витрат позивача на правничу допомогу, оскільки матеріали справи не містили доказів понесених витрат. В той же час, такі докази були надано суду разом із заявою 15.09.2020, в порядку п.9 ст.139 КАСУ (протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду про що, до закінчення розгляду справи, сторона зробила про це відповідну заяву).
З заяви адвоката Сидоренко О.О. вбачається, що позивачем укладено з Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ІГЛЗ» договір про надання правничої правової допомоги від 31.07.2020 №182. Відповідно до п.2.1 цього Договору вартість правничої (правової) допомоги встановлена у фіксованому розмірі 20 000 грн. Також, позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано: акт приймання-передачі наданих послуг від 08.09.2020 №1 до договору про надання правової допомоги від 31.07.2020 №182 на суму 20 000 грн.
Разом з тим, ані договір про надання правової допомоги, ані акт виконаних робіт до вказаного договору не містить розрахунку вартості наданої правової допомоги.
Відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 (адміністративне провадження N К/9901/52416/18) суд на підставі аналізу змісту ст.134 КАС України зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Такий розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на надання кожного виду послуги.
За змістом ч.3 ст.30 Закону України від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховується, серед іншого, складність справи, а гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).
А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» ( заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 у справі №821/1594/17.
Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у справі №803/1032/18 (касаційне провадження №К/9901/69188/18) підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
В даній справі розмір фактичних витрат 23 973,50 грн, де 20 000,00 грн - правова допомога, а 3 973,50 грн - фактичні витрати пов'язані з наданням правової допомоги, а саме витрати на пальне та пересилання кореспонденції.
Суд зазначає, що докази, які б підтверджували понесення адвокатом зазначених фактичних витрат пов'язаних з наданням правової допомоги, а саме витрат на пальне та пересилання кореспонденції у розмірі 3 973,50 грн відсутні та суду не надані.
При цьому, як вбачається з Акта приймання-передачі наданих послуг №1 від 08.09.2020 до договору про надання правової допомоги від 31.07.2020 №182, надана правова допомога складається з:
- ознайомлення з матеріалами справи;
- аналіз судової практики у подібних спорах;
- побудова стратегії захисту клієнта;
- підготовка свідків до допиту;
- аналіз документації клієнта, пов'язаної з даною справою;
- збір доказів, підготовка, пересилання позивачеві та подача процесуальних документів, підготовка свідків до допиту;
- представництво інтересів клієнта в судових засіданнях.
Як зазначалось вище, акт виконаних робіт до вказаного договору, як і сам договір, не містить розрахунку вартості наданої правової допомоги та витраченого представником позивача часу на надання правової допомоги.
Суд вважає зазначений розмір (20 000 грн) витрат на правову допомогу не співмірним, з огляду на те, що безпосередню участь у розгляді справи представник позивача приймав вже на стадії розгляду справи по суті та остання склала згідно протоколу судового засідання від 11.08.2020 з 13:40:41 до13:49:09, згідно протоколу судового засідання від 01.09.2020 з 13:45:24 по 14:43:32 та згідно протоколу від 07.09.2020 з 15:35:43 16:13:29, що складає менше двох годин участі у судовому засіданні. Крім того, жодних документів на спростування позиції відповідача до суду не подавав, як і доказів протиправності оскаржуваних рішень. Матеріали справи не містять і доказів пересилання позивачеві та подачі процесуальних документів, окрім заяви про ознайомлення з матеріалами справи та заяви про відшкодування судових витрат. В своїх міркуваннях стосовно предмету спору посилався виключно на позицію, викладену позивачем у позовній заяві та у відповіді на відзив, які були подані суду до вступу адвокату до участі у справі. Також, не зрозумілим є питання надання правової допомоги у вигляді підготовки свідків до допиту, а отже є необґрунтованою.
З огляду на вказане, участь адвоката у розгляді справи за наявними у справі доказами полягає у ознайомленні з матеріалами справи та представництвом інтересів клієнта в судових засіданнях протягом 2-х годин.
Враховуючи наведене, визначаючись із обґрунтованістю заявлених витрат на правничу допомогу, суд уважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмету спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 4 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 229, 241-243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти додаткове рішення суду у справі за позовом Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство» 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень) витрат на правничу (правову) допомогу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу“Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Л.О. Житняк
28.09.2020