29 вересня 2020 року справа № 580/2881/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа Управління Державної казначейської служби України в м. Черкаси про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
29 липня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:
1) визнати протиправною відмову, викладену в листі від 22.07.2020 №2300-0502-8/35237;
2) зобов'язати відповідача звернутись з поданням, передбаченим п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, до третьої особи про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого позивачем в сумі 15934 грн. 00 коп. при укладанні договору купівлі-продажу від 26.06.2020, оскільки придбане житло вперше і в розумінні п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" не є платником даного збору.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 26.06.2020 уклала договір купівлі-продажу частини будинку, при цьому сплатила 15934 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% вартості об'єкта купівлі-продажу. Оскільки придбала житло вперше, 09.07.2020 звернулась до відповідача із заявою про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 15934,00 грн. Проте відповідач листом №2300-0502-8/35237 від 22.07.2020 відмовив позивачу в поверненні коштів. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує її права.
Відповідач проти позову заперечив. 20.08.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації, чи вперше особа придбала нерухомість, немає єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно заповнюється за заявочним принципом та містить відомості лише про зареєстровані з 01.01.2013 права, суб'єктів та об'єкти нерухомого майна. Враховуючи факт неповноти відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, можливість позитивно вирішити питання щодо повернення сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування як особі, що придбала нерухоме майно вперше, відсутня.
З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області надало пояснення щодо позову, в яких зазначила, що для повернення надміру (помилково) сплачених коштів в якості збору на обов'язкове пенсійне страхування при придбанні житла вперше платнику потрібно надати подання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області разом із заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа, який підтверджує перерахування коштів до бюджету до Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області.
Ухвалою суду від 03.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами, встановлено відповідачу строк тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву та доказів.
Розглянувши доводи сторін, викладених у заявах по суті, дослідивши наявні у суду матеріали, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (Покупець) 26.06.2020 уклала з ОСОБА_2 (Продавець) договір купівлі-продажу за яким Продавець передає у власність (продає), а Покупець приймає у власність (купує) 61/100 частку в праві власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Рубан С.С. та зареєстровано в реєстрі за №483.
Позивачем згідно з квитанцією від 26.06.2020 № 50041206 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості у сумі 15934,00 грн.
09.07.2020 позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Черкаській області із заявою щодо повернення сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування у сумі 15934,00 грн. Заява мотивована тим, що зазначена частина будинку є першим нерухомим майном, придбаним позивачем.
Листом Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області від 22.07.2020 №2300-0502-8/35237 позивачку повідомлено про відсутність підстав для повернення зазначеного збору у зв'язку з тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.
Не погоджуючись із відмовою у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо відсутності підстав для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає про таке.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97) платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Згідно пункту 14.1.129 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону № 400/97 передбачено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена у договорі купівлі-продажу такого майна. Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97 врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМУ від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740). Згідно з абзацом 1 пункту 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується фізичними особами, що придбавають нерухоме майно у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Судом враховано, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідачем не надано доказів на спростування того, що позивачем 26.06.2020 не уперше придбано житло за договором купівлі-продажу нерухомого майна, у зв'язку з чим збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплаті не належав.
Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що у даній справі, будь-яких належних та допустимих доказів, що би спростовували твердження позивача про придбання житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, судом не встановлено.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та не вжиття заходів з боку Пенсійного фонду України та його територіальних відділень з метою встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись у провину особі, позаяк неякісне правове регулювання правовідносин, не визначення порядку і процедур виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи безпідставного обмеження прав громадян та/або покладання незаконних обов'язків щодо власності.
У постанові від 03.07.2018 у справі №819/33/17 (ЄДРСР 75082506) Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №372/1350/17 (ЄДРСР 83647637) та від 14.11.2019 у справі № 819/442/17 (ЄДРСР 85645767).
Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 20.05.2010 у справі Lelas проти Хорватії, 55555/08 застосування принципу "належного урядування" передбачає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме органами державної влади не виконано обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло би юридичній визначеності у правовідносинах щодо майнового інтересу особи, то негативні наслідки бездіяльності та/або неякісного правового регулювання мають покладатися на державу. Твердження відповідача про неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими і непереконливими.
З огляду на принцип змагальності позивачем надано та судом оцінено: договір купівлі-продажу придбання у власність об'єкта житлової нерухомості - квартири (а.с.37-38), інформацію третьої особи щодо сплати (а.с.73) та сукупно проаналізовані докази у справі.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787). Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а під час повернення судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, що набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку разом із заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, що підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 № 215 казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у НБУ, зокрема здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Враховуючи встановлені обставини та досліджені під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у поверненні сплаченого збору з операцій придбання (купівлі - продажу) нерухомого майна, що не належав сплаті, діяв не у межах повноважень, не у спосіб та не з метою, з якою ці повноваження надано, позаяк Законом №400/97 прямо передбачено винятки у сплаті збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна осіб, які придбавають житло вперше, у зв'язку з чим ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Черкаській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області подання про повернення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у сумі 15934 грн.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 840,80 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області про повернення ОСОБА_1 , помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 15934 грн 00 коп.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 15934 грн 00 коп. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складене 29.09.2020.
Суддя В.П. Тимошенко