24 вересня 2020 року справа № 580/3120/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
10.08.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, далі - відповідач) в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області щодо не зарахування до стажу роботи позивача ОСОБА_1 , який дає право на пенсію, періоди її роботи:
- з 15.09.1987 р. по 04.09.1989 р. на Чигиринському експериментальному метало-фурніторному заводі (м.Чигирин Черкаської області);
- з 25.08.1984 р. по 01.06.1986 р. на Держплемзаводі «Красний Чабан» (с. Червоний Чабан Каланчацького р-ну Херсонської області);
- з 01.07.1975 р. по 09.09.1980 р. в колгоспі ім.Леніна с.Стальное Джанкойського району Кримської області (Республіка Крим, Україна);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області зарахувати до трудового (страхового) стажу роботи позивача ОСОБА_1 , який дає право на пенсію, періоди її роботи:
- з 15.09.1987 р. по 04.09.1989 р. на Чигиринському експериментальному метало-фурніторному заводі (м.Чигирин Черкаської області);
- з 25.08.1984 р. по 01.06.1986 р. на Держплемзаводі «Красний Чабан» (с. Червоний Чабан Каланчацького р-ну Херсонської області);
- з 01.07.1975 р. по 09.09.1980 р. в колгоспі ім.Леніна с.Стальное Джанкойського району Кримської області (Республіка Крим, Україна) та призначити і виплатити пенсію ОСОБА_1 з дати її звернення 23 січня 2020 року із заявою про призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві, зазначено, що за наслідками розгляду відповідачем заяви позивача про призначення пенсії за віком, ним протиправно не зараховано до страхового стажу, який дає право на пенсію, періоди роботи позивача з 15.09.1987 р. по 04.09.1989 р., з 25.08.1984 р. по 01.06.1986 р., з 01.07.1975 р. по 09.09.1980 р. в зв'язку із допущеною помилкою у записі про звільнення в трудовій книжці та не відповідністю дат про початок роботи у трудовій книжці та наказі про прийняття на роботу, а також у зв'язку із відсутністю довідок.
Позивач вказує, що період її роботи 15.09.1987 р. по 04.09.1989 р. підтверджується архівною довідкою, крім того, підприємство ліквідоване без створення правонаступника. Звернуто увагу, що записи про період роботи з 25.08.1984 р. по 01.06.1986 р. дійсно містять різницю у датах прийому на роботу, однак це може свідчити про неналежне виконання роботодавцем трудового законодавства, при цьому не є результатом неправомірних дій чи бездіяльності позивача. Також звернуто увагу, що довідки №№1387, 1388 від 03.10.2018 р., видані архівною установою окупаційної влади, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих «намібійських винятків» Міжнародного суду ООН. З урахуванням зазначеного позовні вимоги вважає обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
14.09.2020р., в межах строку встановленого судом, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не обгрунтовані та зазначено про доцільність відмови в їх задоволенні. В обгрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог представником відповідача зазначено, що трудова книжка колгоспника ОСОБА_1 оформлена через 2 роки після зазначеного в ній початку роботи в колгоспі та заповнена з порушенням Основних положень, зокрема на титульній сторінці зазначено протокол від 01.09.1976 р. №3 про прийняття в члени колгоспу з 08.10.1975 р. (майже на рік пізніше та до виповнення ОСОБА_1 16 років) в зв'язку із чим періоди роботи, зазначені в цій книжці не зараховано до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком. Крім того зазначено, що довідки №№1385,1386,1387 від 03.10.2018 р. видані органами на тимчасово окупованій території є недійсними у відповідності до Закону України №1207-VII та не створюють правових наслідків. Також зазначено, що підтверджують вступ до членів колгоспу та щодо кількості відпрацьованих вихододнів, встановлений мінімум вихододнів у колгоспі позивач не надавала, в зв'язку із чим відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 1970 до 1975 року. Зазначено також спірні періоди не зараховано до страхового стажу оскільки відсутні довідки. З урахуванням зазначеного, представник відповідача зазначив про необгрунтованість позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
23.01.2020р. ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 02.03.2020р. №2300-0302-8/6487 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомлено позивачу, що загальний страховий стаж роботи позивача становить 17 років 02 місяці 13 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 15.09.1987 р. по 04.09.1989 р. (наказ на звільнення від 1987 року), з 25.08.1984 р. по 01.06.1986 р. (наказ на прийняття з різницею в рік) та за період роботи в колгоспі 1975 р. - 1980 р. відсутні довідки, в зв'язку із чим прийнято рішення (протокол №232450000673 від 29.01.2020р.) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так як немає 25 років страхового стажу.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно ч.ч.2, 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком, жінки, які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року, після досягнення віку 58 років 6 місяців за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
Як вбачається судом із відзиву на адміністративний позов та листа відповідача від 02.03.2020р. №2300-0302-8/6487, період роботи позивача з 15.09.1987 р. по 04.09.1989 р. на Чигиринському експериментальному метало-фурніторному заводі (м.Чигирин Черкаської області) не зараховано, оскільки наказ на звільнення датований 1987 роком. Період з 25.08.1984 р. по 01.06.1986 р. на Держплемзаводі «Красний Чабан» (с. Червоний Чабан Каланчацького р-ну Херсонської області) не зараховано оскільки наказ на прийняття з різницею в рік.
Судом із аналізу Трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , вбачається, що її прийнято на роботу до Чигиринського експериментального метало-фурніторного заводу 15.09.1987р. на підставі наказу №94-ок від 15.09.1987р. (запис №5, а.с. 12) та звільнено за власним бажанням 04.09.1989 на підставі наказу №57-ок від 01.09.1987р.
Разом з тим, у відповідності до архівної довідки підрозділу КП Єдиний розрахунковий центр» Чигиринської міської ради «Трудовий архів» №6, від 10.01.2020р. (а.с.14) позивач значиться прийнятою на роботу з 15.09.1987р. на підставі наказу №94-ок від 15.09.1987р. та звільнена з роботи 04.09.1989р. згідно наказу №57-ок від 04.09.1989р. (наявний в матеріалах справи - а.с.15).
Крім того, відповідно до наказу ВАТ Київське металофурнітурне підприємство "Текстемп" від 22.04.2009 р. №58-к «Про ліквідацію філії» та Акту приймання-передавання справ на тимчасове зберігання в Чигиринський районний трудовий архів від 14.08.2009 р., філія "Чигиринський фурнітурний завод" ВАТ Київське металофурнітурне підприємство "Текстемп" у зв'язку із самоліквідацією передано на зберігання документи за 1971-2009 роки до Чигиринського районного трудового архіву.
Щодо періоду роботи позивача з 25.08.1984 р. по 01.06.1986 р. на Держплемзаводі «Красний Чабан» (с. Червоний Чабан Каланчацького р-ну Херсонської області) судом встановлено, що у відповідності до Трудової книжки позивача, її прийнято до Державного племінного заводу "Красний чабан" з 25.08.1984р. (запис №3) на підставі наказу №93 від 22.11.1985р. та звільнено за власним бажанням 01.06.1986р. на підставі наказу №16к від 06.02.1987р. Вказаний період роботи також підтверджений довідкою ПАТ "Червоний Чабан" (Державний племінний завод "Красний чабан" перетворене у ВАТ "Червоний Чабан" згідно наказу регіонального відділення Фонду Державного майна України у Херсонській області №143 від 26.02.1997р., перейменованого в свою чергу у ПАТ "Червоний Чабан" згідно рішення загальних зборів акціонерів протокол №15 від 05.11.2010р.) від 27.03.2020р. №31/01-6.
Також відповідно до довідки ПАТ "Червоний Чабан" від 27.03.2020р. №31/01-6 про заробітну плату для обчислення пенсії, позивачу у період з вересня 1984 року по травень 1986 року включно нараховувалась заробітна плата.
З урахуванням зазначених обставин, суд вважає за доцільне наголосити, що Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через неналежну організацію ведення обліку трудової книжки роботодавцем.
При цьому, як уже встановлено судом в ході розгляду даної справи, періоди роботи позивача з 15.09.1987 р. по 04.09.1989 р. на Чигиринському експериментальному метало-фурніторному заводі та з 25.08.1984 р. по 01.06.1986 р. на Держплемзаводі «Красний Чабан» підтверджені довідками архівної установи та підприємства, відомості яких, у відповідності до положень Порядку №637, є належними доказами для зарахування періодів роботи особи до трудового стажу, в разі наявності неточностей у трудовій книжці.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача при незарахуванні зазначених періодів роботи до страхового стажу позивача.
Щодо періоду роботи позивача з 01.07.1975р. по 09.09.1980р. в колгоспі ім.Леніна с.Стальное Джанкойського району Кримської області (Республіка Крим, Україна) судом встановлено, що у відповідності до трудової книжки колгоспника (а.с.25) з 08.10.1975 р. позивач була прийнята в члени колгоспу ім.Леніна і виключена з членів колгоспу на підставі розпорядження №48 від 26.04.1977 року. З 23.09.1977 року була повторно прийнята в члени колгоспу ім.Леніна і виключена з членів колгоспу на підставі розпорядження №96 від 09.09.1980 року.
Таким чином, трудовою книжкою позивача підтверджено період її роботи в колгоспі ім.Леніна з 08.10.1975 року по 26.04.191977 року та з 23.09.1977 року по 09.09.1980 року.
Підставами не зарахування відповідачем зазначеного періоду до страхового стажу позивача, стало те що трудова книжка колгоспника позивача оформлена через 2 роки після зазначеного в ній початку роботи в колгоспі та заповнена з порушенням Основних положень, зокрема на титульній сторінці зазначено протокол від 01.09.1976 р. №3 про прийняття в члени колгоспу з 08.10.1975 р., а також те що довідки №№1385,1386,1387 від 03.10.2018 р. видані органами на тимчасово окупованій території є недійсними у відповідності до Закону України №1207-VII та не створюють правових наслідків.
Надавши оцінку зазначеним підставам відмови, суд зазначає, що як уже зазначалось вище, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, суд враховує що згідно інформації, яка міститься у довідках №1387 і №1388 від 03.10.2018 р., виданих адміністрацією Стальнінського сільського поселення Джанкойського району Республіки Крим, позивач працювала у колгоспі ім.Леніна із липня 1975 року по серпень 1980 року. Відповідно до відомостей особових рахунків за 1975-1980 рр. працівника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), остання отримувала заробітну плату у колгоспі ім.Леніна починаючи із липня 1975 року по серпень 1980 року включно.
Що стосується доводів відповідача про те, що довідки, видані на тимчасово окупованій території, не можуть бути взяті до уваги, суд врахувує висновки Верховного Суду у постанові від 22.10.2018 у справі №235/2357/17 щодо призначення пенсії.
Верховний Суд у вказаному рішенні підтвердив обґрунтованість врахування судами першої та апеляційної інстанцій довідок, які видані на тимчасово окупованій території, та зазначив, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
На думку Верховного Суду у вказаному рішенні, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій жодним чином не легітимізує таку владу.
Таким чином, суд зазначає, що довідки №1387 і №1388 від 03.10.2018 р., видані адміністрацією Стальнінського сільського поселення Джанкойського району Республіки Крим є належними доказами, що підтверджують наявність трудового стажу позивача за період з 01.07.1975р. по 09.09.1980р. в колгоспі ім.Леніна с.Стальное Джанкойського району Кримської області та підлягають зарахуванню до трудового стажу позивача.
З огляду на встановлені, в ході розгляду даної справи обставини, суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області щодо не зарахування до стажу роботи позивача спірних періодів та як наслідок про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати позивачу до страхового стажу спірні періоди роботи.
Із відзиву на позов та листа відповідача від 02.03.2020р. №2300-0302-8/6487 судом вбачається, що відповідачем підтверджується страховий стаж позивача у обсязі 17 років 02 місяці 13 днів. Таким чином, беручи до уваги правові висновки суду в даному рішенні щодо необхідності зарахування до страхового стажу позивача періоди її роботи з 15.09.1987 р. по 04.09.1989 р., з 25.08.1984 р. по 01.06.1986 р., з 01.07.1975 р. по 09.09.1980 р., судом вбачається наявність у позивача необхідного страхового стажу у обсязі 25 років для призначення їй пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення (протокол №232450000673 від 29.01.2020р.) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так як немає 25 років страхового стажу та його протиправність.
При цьому, відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приймаючи до уваги, що позивач просить зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком, однак не просить скасувати рішення (протокол №232450000673 від 29.01.2020р.) про відмову у призначенні пенсії за віком, суд, враховуючи вищезазначений висновок щодо його неправомірності доходить висновку про доцільність, для повного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення (протокол №232450000673 від 29.01.2020р.).
З приводу позовної вимоги щодо призначення і виплати пенсії позивачу із дати її звернення із заявою про призначення пенсії за віком, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Положення про про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. № 28-2, відповідач є територіальними органами Пенсійного фонду України, а згідно із п. 4.3 цього Положення організовує роботу управлінь Фонду, зокрема щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій.
Таким чином питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій належить до виключної компетенції відповідача.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 05.09.2018р. у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.
Підсумовуючи наведене та враховуючи встановлену протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, а також беручи до уваги дискреційність повноважень органів Пенсійного фонду з питань призначення громадянам пенсійних виплат, суд вважає, що для відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 23.01.2020р. з доданими документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Згідно частин 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини суд доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на що позов належить задовольнити частково.
Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 1680,60 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 04.08.2020р. №150 на суму 840,80 грн. та від 18.08.2020р. №169 на суму 840,80 грн., наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення частини понесених позивачем судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 840,80 грн.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області щодо не зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , які дають право на пенсію за віком, періоди її роботи: з 15.09.1987 р. по 04.09.1989 р. на Чигиринському експериментальному метало-фурніторному заводі (м.Чигирин Черкаської області); з 25.08.1984 р. по 01.06.1986 р. на Держплемзаводі «Красний Чабан» (с. Червоний Чабан Каланчацького району Херсонської області); з 01.07.1975 р. по 09.09.1980 р. в колгоспі ім.Леніна с.Стальное Джанкойського району Кримської області (Республіка Крим, Україна);
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (протокол №232450000673 від 29.01.2020р.) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ - 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які дають право на пенсію за віком, періоди її роботи: з 15.09.1987 р. по 04.09.1989 р. на Чигиринському експериментальному метало-фурніторному заводі (м.Чигирин Черкаської області); з 25.08.1984 р. по 01.06.1986 р. на Держплемзаводі «Красний Чабан» (с. Червоний Чабан Каланчацького району Херсонської області); з 01.07.1975 р. по 09.09.1980 р. в колгоспі ім.Леніна с.Стальное Джанкойського району Кримської області (Республіка Крим, Україна), та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 23.01.2020р. з доданими документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ - 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко