Справа № 420/4279/19
28 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Коренюк О.В. від 06 грудня 2018 року по виконавчому провадженню № 54071902 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції виконавчого збору у розмірі 10751,78 доларів та 2036,17 гривень; визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Коренюк О.В. від 06 грудня 2018 року по виконавчому провадженню № 54071824 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції виконавчого збору у розмірі 16033,20 доларів та 1877,07 гривень.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що загальна сума виконавчого збору, що підлягає стягненню за оскаржуваними постановами складає 693358,62 грн., що в 8 розі перевищує суму, яка б могла бути стягнута. При цьому, в порушення ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець під час примусового виконання виконавчих проваджень не здійснив розподіл стягнутих з божника грошових сум. Стягнення з боржника виконавчого збору у розрахунку 10 % від суми що підлягає стягненню є неправомірним, оскільки допускає подвійне стягнення грошових коштів за примусове виконання рішення суду. Виконавчі документи не були виконані в повному обсязі та можуть бути подані повторно до виконання, а тому виникає ситуація можливого повторного стягнення виконавчого збору.
Від представника відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що частини перша та друга статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. Разом з тим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується. При цьому, частина третя статті 40 зазначеного Закону є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частинами першою та другою статті 27 зазначеного Закону - не можуть застосовуватися. При цьому, навіть за відсутності стягнень за виконавчим документом та заходів примусового виконання у державного виконавця відсутні повноваження не виносити постанову про стягнення виконавчого збору після завершення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 ЗУ "Про виконавче провадження", а навпаки Закон зобов'язує його вчинити такі дії - винести постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% відсотків від суми стягнення за виконавчим документом, зокрема спеціальна норма статті 40 ЗУ "Про виконавче провадження". Таким чином, державний виконавець діяв в рамках чинного законодавства.
Від представника відповідача Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що позов пред'явлено до неналежного співвідповідача, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2020 рокукасаційну скаргу адвоката Бабійчук Ірини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі № 420/4279/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням особливостей встановлених ст. ст. 268-272, 287 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових справ.
Ухвалою суду від 18 вересня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено відповідача по справі з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Також, ухвалою суду від 18 вересня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до ч. 9 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
07 червня 2017 року Суворовським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54071824 з виконання виконавчого листа № 2-4270/2011 виданого 23.04.2013 року Суворовським районним судом міста Одеси щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» грошової суми 160332,02 дол. США та 18770,71 грн. (а.с. 25-26, 73-74 т. 1).
07 червня 2017 року Суворовським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54071902 з виконання виконавчого листа № 1527/10603/12 виданого 28.01.2014 року Суворовським районним судом міста Одеси щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» грошової суми 107517,82 дол. США та 20361,72 грн. (а.с. 27-28, 75-76 т. 1).
09 лютого 2018 року відділом примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, а саме виконавчі провадження № 54071824, № 54071902 у зведене виконавче провадження № 56164082 (а.с. 29, 80 т. 1).
26 липня 2018 року відділом примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (а.с. 114-115 т. 1).
28 листопада 2018 року до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшли заяви стягувача, ПАТ «МТБ БАНК», про повернення виконавчих документів без виконання (а.с. 42-43, 116 т. 1).
06 грудня 2018 року відділом примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову № 54071902 про повернення виконавчого документу стягувачу, а саме виконавчого листа № 1527/10603/12 виданого 28.01.2014 року Суворовським районним судом міста Одеси (а.с. 46-47, 118-119 т. 1).
06 грудня 2018 року відділом примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову № 54071824 про повернення виконавчого документу стягувачу, а саме виконавчого листа № 2-4270/2011 виданого 23.04.2013 року Суворовським районним судом міста Одеси (а.с. 48-49 т. 1).
06 грудня 2018 року відділом примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області в межах виконавчого провадження № 54071902 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 10751,78 доларів США та 2036,17 грн. (а.с. 50-51 т. 1).
06 грудня 2018 року відділом примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області в межах виконавчого провадження № 54071824 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 16033,20 доларів США та 1877,07 грн. (а.с. 48-49 т. 1).
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно ч. 1, 2 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Таким чином, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника грошових коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання» № 2475-VII від 03.07.2018 року, який набрав чинності 28.08.2018 року, у частині другій статті 27 ЗУ «Про виконавче провадження» слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Відповідно до ч. 5, 9 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, положення частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Натомість частина друга статті 27 Закону України «Про виконавче провадження'передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Таким чином, з аналізу норм Інструкції вбачається, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року по справі № 2540/3203/18.
Разом з тим, в постановах про стягнення виконавчого провадження від 06 грудня 2018 року державним виконавцем розраховано виконавчий збір не з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом, а із загальної суми, яка підлягала стягненню.
Крім того, відповідно до статті 13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015.
Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 Порядку у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону № 1403-VIII, виплачується винагорода у такому розмірі: - 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ; - 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.
З аналізу вищевикладеного слідує, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, постановами про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.12.2018 року виконавчі листи № 1527/10603/12, № 2-4270/2011 повернуті стягувачу у зв'язку з поданням заяв про повернення виконавчого документа. Тобто, державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум та не стягнув у примусовому порядку суми, зазначені у вказаних виконавчих листах.
За таких підстав, у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Коренюк О.В. були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваних постановах про стягнення судового збору, а тому такі постанови не відповідають приписам ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн., відповідно до оригіналу квитанції № 5 від 17.07.2019 року (а.с. 5 т. 1).
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 90, 242-246, 272, 287 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, адреса місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37), Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, адреса місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37) про визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Коренюк О.В. про стягнення виконавчого збору від 06 грудня 2018 року № 54071902.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Коренюк О.В. про стягнення виконавчого збору від 06 грудня 2018 року № 54071824.
Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, адреса місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.
Суддя О.А. Левчук
.