Справа № 420/7295/20
28 вересня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Певелків Тетяни Леонідівни (вул..Поправки Юрія,6,оф.15 , м.Київ, 02094) про визнання протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Певелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №62279791 від 05.06.2020 року, визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Певелків Тетяни Леонідівни від 05.06.2020 року про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на рахунки, визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Певелків Тетяни Леонідівни від 05.06.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 2809,12 грн., визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Певелків Тетяни Леонідівни від 05.06.2020 року про стягнення мінімальних витрат на проведення виконавчого провадження в сумі 500 грн., зобов'язати Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Певелків Тетяну Леонідівну виключити з Єдиного реєстру боржників внесені відомості про ОСОБА_1 , як боржника,-
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Певелків Тетяни Леонідівни,в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 62279791 від 05.06.20р. по примусовому виконанню виконавчого напису № 1210 вчиненим приватним нотаріусом КМНО Кравець Оленою Олександрівною 25.02.2020р.;
визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Павелків Тетяни Леонідівни від 05.06.20р. про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на рахунки, що згідно з повідомленням стягувача, знаходяться в наступних банківських установах:
АТ "БАНК ФОРВАРД", МФО 380418,
ПАТ "ОТП БАНК", МФО 300528,
ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465,
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335,
ПАТ "УКРСИББАНК", МФО 351005,
ПАТ "АЛЬФА-БАНК", МФО 300346,
АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299,
ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614,
ПАТ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478,
ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", МФО 322001,
АТ "ПУМБ" МФО 334851,
АТ "ТАСКОМБАНК", МФО 339500,
АТ "А - БАНК", МФО 307770
в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження у розмірі 33400,36 грн.;
визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Павелків Тетяни Леонідівни від 05.06.20р. про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 2809,12 гривень;
визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Павелків Тетяни Леонідівни від 05.06.20р.про стягнення мінімальних витрат на проведення виконавчого провадження в сумі 500 гривень;
зобов'язати приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Павелків Тетяну Леонідівну виключити з Єдиного реєстру боржників внесені відомості про ОСОБА_1 як боржника.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.07.20р. він електронною поштою отримав лист від приватного виконавця Павелків Тетяна Леонідівна від 15.07.2020р. та копії документів згідно яких було відкрито виконавче провадження № 62279791 від 05.06.2020р. по примусовому виконанню виконавчого напису № 1210 вчиненим приватним нотаріусом КМНО Кравець Оленою Олександрівною 25.02.2020р. На що позивач зазначає, що разом з виконавчим документом була надана копія Заяви (оферти) №200112985 від 04.01.2018р. в інформаційному блоці якої вказано зареєстроване місце проживання позивача - АДРЕСА_2 . Відповідно до даної заяви, передбачено надання «Виписок поштою за місцем фактичного перебування» тобто АДРЕСА_3 . що і підтверджується поштовим конвертом надісланим банком, а станом на сьогоднішній день позивач проживає в квартирі АДРЕСА_4 . З огляду на викладене, позивач вважає, що виконавчі дії мають проводитись або Приморським відділом ДВС м. Одеси чи Лиманським відділом ДВС Одеської області або приватним виконавцем Одеського виконавчого округу.
Ухвалою суду від 10.08.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
09.09.2020р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні відмовити, оскільки згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. 05 червня 2020 року - Акціонерне товариство «Банк Форвард» звернулося до приватного виконавця із заявою №17/1-351/140 від 29.05.2020 про примусове виконання рішення в якій просили відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №1210 від 25.02.2020 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. про стягнення з боржника ОСОБА_1 , коштів у розмірі 28 091, 24 гривень.До заяви про примусове виконання рішення, було додано довідку про відкритий рахунок, в якій зазначається, що ОСОБА_1 власником рахунку № НОМЕР_1 відкритого в АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 105.Крім того,до заяви про примусове виконання рішення, було додано оригінал виписки по рахунку,з якої вбачається, щона рахунку № НОМЕР_1 , який належить боржнику, станом на 05.06.2020 року наявні кошти в розмірі 0,88 гривень. Тобто,стягувачем до приватного виконавця подано документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Банк Форвард» звернулось із заявою №17/1-351/140 від 29.05.2020 до Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Певелків Тетяни Леонідівни про примусове виконання рішення боржником ОСОБА_1 , в якій вказано місцезнаходження майна боржника (грошових коштів): картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритого в АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 105. У вказаній заяві стягувач - Акціонерне товариство «Банк Форвард», просило відкрити за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. за №1210 від 25.02.2020 року про стягнення із боржника, яким є боржником ОСОБА_1 коштів у розмірі 28091,24 грн. Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно (грошові кошти) боржника, та на відкриті рахунки в банківських установах.
05.06.2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62279791 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 28091,24 грн. гривень на підставі виконавчого напису №1210, виданого приватним нотаріусом КМНО Кравець О.О. 25.02.2020 року.
05.06.2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на рахунки, що згідно з повідомленням стягувача, знаходяться в наступних банківських установах:
АТ "БАНК ФОРВАРД", МФО 380418,
ПАТ "ОТП БАНК", МФО 300528,
ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465,
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335,
ПАТ "УКРСИББАНК", МФО 351005,
ПАТ "АЛЬФА-БАНК", МФО 300346,
АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299,
ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614,
ПАТ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478,
ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", МФО 322001,
АТ "ПУМБ" МФО 334851,
АТ "ТАСКОМБАНК", МФО 339500,
АТ "А - БАНК", МФО 307770
в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження у розмірі 33400,36 грн.
05.06.2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною було винесено постанову простягнення з боржника основної винагороди в сумі 2809,12 гривень
05.06.2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною було винесено постановупро стягнення мінімальних витрат на проведення виконавчого провадження в сумі 500 гривень
Не погоджуючись із вказаними постановами та вважаючи їх протиправною позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною третьою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно із ст.ст.19,24 Закону України «Про виконавче провадження'право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно достатті 5 цього Законувіднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, належить стягувачу. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження'приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Відповідачем, з урахуванням ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження'відкрито виконавче провадження №62279791 за заявою Акціонерного товариства «Банк Форвард», у якій вказано місцезнаходження майна боржника (грошових активів) - карткового рахунку № НОМЕР_1 відкритого в АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 105.
Відповідно достатті 190 Цивільного кодексу Українимайном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки;статтею 179 цього ж Кодексузазначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Частина 1статті 192 Цивільного кодексу Українивстановлює, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Згідно з до п.6.3 ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та перекат коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні'платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні'визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Відповідно наданої відповідачем копії виписки по особовим рахунках позивача від 05.06.2020р., виданої АТ «Банк Форвард», за позивачем обліковуються рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня. Тобто, ОСОБА_1 є власником особового рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, у розмірі 0,88грн.
Крім того, у листі - роз'ясненні Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року зазначено, що згідно зістаттею 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад диспозитивності, а тому за вибором стягувача місцем відкриття виконавчого провадження може бути місцезнаходження майна боржника.
Згідно ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження'стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові по справі №905/3542/15 від 10.09.2018 року зробив висновок, що безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, як того вимагає скаржник (пункти 11, 12), у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що місцезнаходженням безготівкових грошових коштів, розміщених на рахунку, відкритому у банківській установі, є місцезнаходження самої банківської установи.
Виходячи з наведеного, суд зазначає, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.
У зв'язку із викладеним та враховуючи, що в заяві стягувача був зазначений лише рахунок позивача, що відкритий у АТ «Банк Форвард» за місцем реєстрації банку у місті Києві, а подальші дії приватного виконавця у межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 05.06.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №62279791 не суперечать вищенаведеним нормам законодавства.
Тобто, дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача, в якій зазначений рахунок позивача у АТ «Банк Форвард» з місцем реєстрації банку у місті Києві є правомірними.
Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майно боржника - ОСОБА_1 (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно достатті 24 цього Законуприватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцезнаходженням майна боржника.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Павелків Тетяни Леонідівни від 05.06.20р. про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на рахунки, що згідно з повідомленням стягувача, знаходяться в наступних банківських установах:
АТ "БАНК ФОРВАРД", МФО 380418,
ПАТ "ОТП БАНК", МФО 300528,
ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465,
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335,
ПАТ "УКРСИББАНК", МФО 351005,
ПАТ "АЛЬФА-БАНК", МФО 300346,
АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299,
ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614,
ПАТ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478,
ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", МФО 322001,
АТ "ПУМБ" МФО 334851,
АТ "ТАСКОМБАНК", МФО 339500,
АТ "А - БАНК", МФО 307770
в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження у розмірі 33400,36 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження'арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Отже, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження'заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, у тому числі вчиняти заходи примусового виконання рішень щодо стягнення звернення на заробітну плату.
При цьому, згідно з ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження'забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 261 Закону України "Про теплопостачання",статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно доЗакону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Також ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Таким чином, наведеними законодавчими положеннями обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення, на які заборонено законом, проте, визначено обов'язок Банку повернути постанову.
Так, судом встановлено, що на підставу протиправності прийняття постанови про арешт коштів боржника від 26.09.2019 року №60136540, якою накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках боржника, позивач вказує на накладення арешту на кошти, які знаходяться на всіх його рахунках у банківських установах у тому числі і на кошти, які використовуються для виплати заробітної плати та податків, у тому числі і єдиного внеску.
Однак, суд звертає увагу позивача на те, що вказану постанову прийнято відповідачем у відповідності доЗакону України «Про виконавче провадження» задля забезпечення реального виконання боржником рішення, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
Крім того, суд вказує, що аналізуючи зміст оскаржуваної постанови судом встановлено, що у постанові про накладення арешту на кошти, державний виконавець зазначив: «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику».
Тобто, державний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, а саме: що не підлягають арешту кошти, що містяться на рахунках боржника стягнення на які заборонено Законом, у тому числіст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який нараховується заробітна плата.
Слід додати, що відповідно до ч. 1ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження'звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Постановою Національного банку України від 21.01.2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 (далі -Інструкція № 22), пунктом 10.1 якої визначено, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.
Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.
Згідно пункту 10.3 Інструкції № 22, арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.
Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно достатті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», на підставі постанови виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 10.6 цієї глави.
Таким чином, вказаними вище нормами регламентовано і дії банку у разі вчинення дій по арешту коштів, а вищезгаданими положеннями другого речення ч. 3ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»- визначено порядок дій банку у разі отримання постанови виконавця про накладення арешту у разі, якщо такі кошти не підлягають арешту.
Суд звертає увагу, що позивач оскаржує безпосередньо постанову про арешт коштів, а не дії фінансових установ.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів стосовно підтвердження заборони звернення стягнення на кошти, що знаходяться на зазначених впостанові рахунках.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 3 ст. 45 цього ж закону визначено, що основнавинагорода приватного виконавцястягується в порядку, передбаченому для стягненнявиконавчогозбору.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом(крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
На виконання вищевказаних вимог чинного законодавства України, 05 червня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди. Даною постановою приватного виконавця визначено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
Згідно проведеного приватним виконавцем розрахунку, розмір основної винагороди у цьому виконавчому провадженні становить 2 809,12грн., що становить 10% від суми, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.
З огляду на викладене, відповідач правомірно виніс постанову від 05.06.20р. про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 2809,12 гривень та підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувана; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Частина 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачає, що виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про:
• відкриття виконавчого провадження;
• стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
• стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
• стягнення витрат виконавчого провадження;
• закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувану).
А отже, під час відкриття виконавчого провадження понесено мінімальні витрати виконавчого провадження в розмірі 500, 00 гривень про, що 05 червня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, яка відповідає чинним нормам.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених судом обставин, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Певелків Тетяни Леонідівни (вул..Поправки Юрія,6,оф.15 , м.Київ, 02094) про визнання протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Певелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №62279791 від 05.06.2020 року, визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Певелків Тетяни Леонідівни від 05.06.2020 року про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на рахунки, визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Певелків Тетяни Леонідівни від 05.06.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 2809,12 грн., визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Певелків Тетяни Леонідівни від 05.06.2020 року про стягнення мінімальних витрат на проведення виконавчого провадження в сумі 500 грн., зобов'язати Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Певелків Тетяну Леонідівну виключити з Єдиного реєстру боржників внесені відомості про ОСОБА_1 , як боржника - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.