28 вересня 2020 року м. Одеса Справа №420/3158/20
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобус 365» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобус 365» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000003/2 від 09.01.2020 року за митною декларацією №UA500070/2020/200356 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00010.
Позивач обґрунтовує позов тим, що митницею за результатами перевірки митної декларації від 08.01.2020 року №UA500070/2020/200356, яку подано ТОВ «Автобус 365» з метою здійснення митного оформлення товару, безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, скориговано митну вартість товару на суму 18000,00 євро та 09.01.2020 року видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки надані декларантом при митному оформленні документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, у сумі 10000,00 євро, та не містили розбіжностей. На думку позивача, ним при митному оформленні надані обґрунтовані пояснення та усі необхідні документи, що підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, ідентифікували оцінюваний товар, не містили розбіжностей та митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Крім того позивач вказує, що митну вартість підтверджують саме основні документи, визначені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які містять відомості про ціну товару, та на підставі яких позивачем і визначалася митна вартість. Враховуючи, що відповідачем в Рішенні при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме: не зазначена митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки, а також оскільки в Рішенні відповідачем не конкретизовано підстави незастосування попередніх методів, а наведено лише загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що не є належним обґрунтуванням прийнятого Рішення, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник Одеської митниці Держмитслужби надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, Одеською митницею Держмитслужби встановлені розбіжності в поданих документах та відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: у інвойсах від 02.12.2019 року №100000166, від 10.12.2019 року №100000187 не вказані умови поставки товару, згідно Інкотермс; наданий експертом звіт про визначення ринкової вартості №10/14 від 02.01.2020 року не містить всіх необхідних визначальних характеристик для розрахунку вартості ТЗ, а саме експерт посилається на подібні автобуси, але вартістю вище, згідно посилання на інтернет мережу, також експерт вказує на проведений ремонт КТЗ, однак відсутні документи підтверджуючі ремонт від підприємства, яке має дозвіл на проведення всіх зазначених експертом операцій. За наслідками запитуваних додаткових документів та відомостей, позивачем надано пояснення та вказано про неможливість подання інших документів, та за наслідками проведених консультацій між органом та декларантом обрано додатковий метод визначення митної вартості товарів - резервний метод. При цьому, дані програмного комплексу АСАУР та бази даних ЄАІС АСМО «Інспектор» свідчать про здійснення розмитнення подібних товарів за вищою ціною, ніж заявлена позивачем, та становить 18000,00 євро (митні декларації №UA500070/2020/200094, №UA500070/2020/200104, №UA500070/2020/200106 від 03.01.2020 року), ніж заявлено декларантом 10000,00 євро, а тому прийнято Рішення №UA500070/2020/000003/2 від 09.01.2020 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00010від 09.01.2020 року. При цьому в Рішенні наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.
Ухвалою суду від 21.04.2020 року позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 22.06.2020 року продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 08.07.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 28.08.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 09.09.2020 року о 09год.10хв.
В судовому засіданні 09.09.2020 року суд без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та надалі розгляд справи продовжити в письмовому провадженні, виходячи з того, що відсутній представник відповідача в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «Автобус 365» провадить господарську діяльність за основним кодом КВЕД 77.39 - надання в оренду інших машин, устаткування та товарів н. в. і. у.
01.11.2019 року компанія «Nobina Fleet Norge AS» надала ТОВ «Автобус 365» комерційну пропозицію щодо продажу пасажирських автобусів марки MAN R13, 2008 року випуску, в кількості 13 одиниць за ціною 18000,00 євро за 1 автобус, та 1 автобус за спеціальною ціною 10000,00 євро (а.с.14), та 02.12.2019 року між ТОВ «Автобус 365» (покупець) та компанією «Nobina Fleet Norge AS» (продавець) укладено контракт №100000166 купівлі-продажу 14 пасажирських автобусів марки MAN R13, 2008 року випуску, відповідно до якого продавець передає у власність покупця пасажирські автобуси, які були у використанні, а покупець приймає товар і зобов'язується оплатити його в порядку та на умовах контракту (а.с.15-18).
Пунктом 1.1. контракту визначені кількість та найменування товару, що постачається, зокрема пасажирський автобус марки MAN R13, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 . Кількість та найменування товару відображається в інвойсі (рахунку-фактурі). Відповідно до п.2 контракту, ціна за товар, що постачається визначається в євро та складає 10000,00 євро за пасажирський автобус марки MAN R13, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
Відповідно до п.3.3, 3.4 контракту, товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем згідно кількості, вказаній в рахунку-фактурі (інвойсі) після відмітки в інвойсі «Отримано» з боку покупця. Рахунок-фактура має містити найменування продавця, його адресу та банківські реквізити, найменування покупця та його адреси, найменування товару, вартість товару з вказівкою вартості за одиницю, кількість та загальна вартість, умови оплати. Поставка здійснюється протягом 7 днів з моменту оплати, на умовах DAT Одеса - місце поставки: Україна, згідно з Міжнародними правилами торговельних термінів Інкотермс 2010.
На виконання умов контракту №100000166 від 02.12.2019 року компанією «Nobina Fleet Norge AS» поставлено позивачу товар, відповідно до інвойсу (Іnvoice) №100000166 від 02.12.2019 року на загальну суму 244000,00 євро, а саме пасажирські автобуси марки MAN R13, 2008 року випуску, та відповідно до інвойсу (Іnvoice) №100000187 від 10.12.2019 року, зокрема 1 пасажирський автобус марки MAN R13, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , вартістю 10000,00 євро (а.с.19-20).
16.12.2019 року товар вартістю 10000,00 євро, оформлений у митному режимі експорт, що вбачається з митної декларації країни відправлення №208336-Rettelse/chnr013620 (а.с.34).
З метою здійснення митного оформлення товару позивачем подано митну декларацію № UA500070/2020/200356 від 08.01.2020 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору в розмірі 10000,00 євро (а.с.35-36).
В графі 31 Митної декларації вказаний опис товару: Автобус, що був у використанні - 1 шт. Марки MAN, модель MAN R13, календарний рік виготовлення - 2008, модельний рік - 2008, номер кузова (VIN) - НОМЕР_2 . Тимчасовий транзитний номер - НОМЕР_3 . Номер двигуна - немає даних, номер шасі - немає даних. З двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, дизель. Робочий об'єм циліндрів двигуна - 10518 куб.см. Потужність двигуна - 265 кВт. Фактичний пробіг 901803 км. Колір - зелений. Колісна формула 6x2. Загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 36, стоячих місць - 56. Призначений для перевезення людей на дорогах загального користування. Маса в спорядженому стані: 14200 кг. Відповідає екологічним нормам рівня «ЄВРО-5». Цивільного призначення. Не має в своєму складі передавачі та приймачі. Торгівельна марка - MAN. Виробник: MAN NUTZFAHRZEUGE AKTIENGESELLSCHAFT. Країна виробництва Туреччина.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: комерційну пропозицію від 01.11.2019 року; контракт №100000166 від 02.12.2019 року; інвойс №100000166 від 02.12.2019 року; інвойс №100000187 від 10.12.2019 року; акт про проведення огляду товару №UA500070/2020/200103/2 від 03.01.2020 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 02.05.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № HH -S-0-351/19-00941 від 17.12.2019 року; звіт №10/14 від 02.01.2020 року про оцінку вартості колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України; договір доручення (про надання послуг митного брокеру) №0404 від 23.05.2019 року; копію митної експортної декларації країни відправлення №208336-Rettelse/chnr 013620 від 16.12.2019 року, тощо.
З метою підтвердження числових значень складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України додаткові документи згідно з переліком та ТОВ «Автобус 365» 09.01.2020 року надало повідомлення Вих.№10/1 з поясненнями та повідомило митний орган про відсутність інших документів на теперішній час, та просив врахувати пояснення і здійснити митне оформлення на підставі наданих документів (а.с.32-33).
09.01.2020 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000003/2, яким скориговано митну вартість товару, а саме, на підставі аналізу баз даних ЄАІС відповідачем встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить 18000,00 євро за одиницю (митні декларації від 03.01.2020 року №UA500070/2020/200094, №UA500070/2020/200104, №UA500070/2020/200106), ніж заявлено декларантом 10000,00 євро за одиницю, тобто митну вартість товару визначено за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (а.с.37-38).
Як вбачається зі змісту вказаного Рішення №UA500070/2020/000003/2 від 09.01.2020 року, скоригована митна вартість товару базується на митній вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільних обіг згідно митних декларацій №UA500070/2020/200094, №UA500070/2020/200104, №UA500070/2020/200106 від 03.01.2020 року.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця Держмитслужби 09.01.2020 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00010 (а.с.39-40).
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі ? МК України) та іншими законами України.
Відповідно до ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).
Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1 ст. 52 МК України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені у ч.2 ст.53 МК України. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов'язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості згідно із ч.1 ст.54 МК України.
При цьому, у п.1 ч.4 ст.54 МК України визначено обов'язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 ММК України.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Поряд із цим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.
Одеська митниця у якості підстав витребування документів у ТОВ «Автобус 365» зазначила наявність розбіжностей у документах, та те, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проте із зазначених в рішенні про корегування митної вартості товарів від 09.01.2020 року обставин, жодна не вказує на наявність розбіжностей щодо визначення митної вартості товару.
Розбіжність - це відсутність однаковості у документах щодо митної вартості товару.
В той же час в контракті, митній декларації, інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей у вартості, кількості, року випуску чи інших даних товару не міститься.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, відповідно до ст. VII п.2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року визначено, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1 ст.57 МК України).
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
Разом з цим, Верховний Суду в постанові від 08.10.2019 року по справі №803/776/17 зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі ? Правила №598).
При цьому у Рішенні про коригування митної вартості обов'язково зазначається про право декларанта на випуск товару у вільний обіг за умови надання гарантій, передбачених розділом X МК України у разі незгоди з таким рішенням. Строк дії таких гарантій складає 90 календарних днів (ч.7 ст.55 МК України). Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості (ч.8 ст.55 МК України). Митний орган, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.
У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.
Основний метод (ст.58 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Так, відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.
Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000003/2 від 09.01.2020 року другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (п. « 2а» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.59 МК України) не застосований, так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами.
Відповідно до ч.1-3 ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Так, оскільки в митного органу є інформація про рівень ціни на вже оформлені в митному відношенні подібні (аналогічні) товари по відношенню до оформлюваних за поданою митною декларацією, виготовлені одним і тим же виробником, розрахунок митної вартості товару відповідачем виконаний за другорядним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а отже, митну вартість Одеською митницею Держмитслужби скориговано до рівня 18000,00 євро (а.с.37-38).
Судом встановлено, що Рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийняте у зв'язку з тим, що до митного оформлення разом з митною декларацією подані документи, які містять розбіжності, зокрема, у інвойсах від 02.12.2019 року №100000166, від 10.12.2019 року №100000187 не вказані умови поставки товару, згідно Інкотермс; наданий експертом звіт про визначення ринкової вартості №10/14 від 02.01.2020 року не містить всіх необхідних визначальних характеристик для розрахунку вартості ТЗ, а саме експерт посилається на подібні автобуси, але вартістю вище, згідно посилання на інтернет мережу, також експерт вказує на проведений ремонт КТЗ, однак відсутні документи підтверджуючі ремонт від підприємства, яке має дозвіл на проведення всіх зазначених експертом операцій.
Однак, суд вважає безпідставними твердження відповідача у рішенні про коригування митної вартості №UA500070/2020/000003/2 від 09.01.2020 року про те, що в інвойсах №100000166 від 02.12.2019 року та №100000187 від 10.12.2019 року умови поставки товару згідно Інкотермс не вказані взагалі, оскільки, як встановлено судом, як в інвойсі №100000166 від 02.12.2019 року, так і в інвойсі №100000187 від 10.12.2019 року містяться посилання на контракт №100000166 від 02.12.2019 року, відповідно до п.3.4. якого, поставка здійснюється протягом 7 днів з моменту оплати, на умовах DAT Одеса - місце поставки: Україна, згідно з Міжнародними правилами торгівельних термінів Інкотермс 2010.
При цьому, у п.15 «Умови поставки» рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000003/2 від 09.01.2020 року відповідачем вказано - DAT UA Одеса.
Крім того, суд погоджується з доводами позивача, що зазначення умов поставки товару відповідно до Міжнародних правил торговельних термінів Інкотермс в інвойсі не вимагається, та протилежного митний орган суду не довів.
Також не заслуговують на увагу твердження відповідача, що наданий експертом звіт про визначення ринкової вартості №10/14 від 02.01.2020 року не містить всіх необхідних визначальних характеристик для розрахунку вартості транспортного засобу, а саме експерт посилається на подібні автобуси, але вартістю вище, згідно посилання на інтернет мережу, а також експерт вказує на проведений ремонт колісного транспортного засобу, однак відсутні документи підтверджуючі ремонт від підприємства, яке має дозвіл на проведення всіх зазначених експертом операцій.
Оскільки як вбачається з вказаного звіту, експертом досліджено саме пасажирський автобус, марки MAN, модель MAN R13, календарний рік виготовлення - 2008, модельний рік - 2008, номер кузова (VIN) - НОМЕР_2 , що і постачався за контрактом №100000166 від 02.12.2019 року, та відповідно до висновку експерта ринкова вартість КТЗ (С1), що завозиться на митну територію України складає 9355 євро. Подібні автобуси вивчалися експертом, в мережі інтернет зокрема, саме для визначення середньої ціни КТЗ, що постачаються в Україну, та безумовно вартість нових подібних автобусів, які вивчалися, є вищою, ніж вартість автобусів, що були у використанні чи містять пошкодження (а.с.25-31).
Водночас, у звіті про визначення ринкової вартості №10/14 від 02.01.2020 року щодо ідентифікаційних даних КТЗ зазначено, що автобус має сліди відновлення, та надалі у звіті експертом вказується, що КТЗ аварійно пошкоджено, для усунення яких потрібний відновлювальний ремонт, об'ємом наведеним у калькуляції (додаток до звіту).
Однак митний орган фактично залишив поза увагою те, що ремонт автобуса здійснений продавцем самостійно для його приведення в придатний для транспортування стан, та саме через наявні пошкодження, про які було повідомлено у комерційній пропозиції від 01.11.2019 року, вартість пасажирського автобуса складає 10000,00 євро.
Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити, що такий звіт не є первинним документом, який підтверджує вартість імпортовано товару, такий звіт (висновок) носить консультаційний характер; звіт про оцінку майна експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, а тому він не містить інформацію про ціноутворення, позаяк вказані дії виходять за межі професійної діяльності оцінювача.
Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі №820/638/17.
Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими. Оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена ТОВ «Автобус 365» митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Автобус 365» митної вартості товару судом не встановлено.
Суд враховує, що відомості, які містяться у відзиві на позовну заяву жодним чином не спростовують обставини, які вказані позивачем та за таких обставин відповідачем не доведено, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та свідчать, що митна вартість товару занижена, так само не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування другорядного методу визначення митної вартості товару.
Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Згідно з Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів крім номера та дати митних декларацій №UA500070/2020/200094, №UA500070/2020/200104, №UA500070/2020/200106 від 03.01.2020 року, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов, тощо подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.
Крім того, як вбачається з наданих відповідачем, разом з відзивом на позовну заяву, митних декларацій від 03.01.2020 року №UA500070/2020/200094, №UA500070/2020/200104 (а.с.211-214) на які посилається митний орган в Рішенні, то такі подавалися ТОВ «Автобус 365» до митного оформлення товару, а саме: автобус, що був у використанні - 1 шт., марки MAN, модель MAN R13, календарний рік виготовлення - 2008, модельний рік - 2008, номер кузова (VIN) - НОМЕР_6 ; автобус, що був у використанні - 1 шт., марки MAN, модель MAN R13, календарний рік виготовлення - 2008, модельний рік - 2008, номер кузова (VIN) - НОМЕР_7 відповідно, митна вартість яких вказана у розмірі 18000,00 євро кожний, постачальник компанія «Nobina Fleet Norge AS».
Судом встановлено, що пасажирські автобуси вказані в даних митних деклараціях постачалися на виконання контракту №100000166 від 02.12.2019 року, так само як і автобус марки MAN, модель MAN R13, календарний рік виготовлення - 2008, номер кузова (VIN) - НОМЕР_2 , щодо якого і прийняте оскаржуване Рішення, та відповідно до п.2.2 контракту їх вартість становила 18000,00 євро кожен, як і вказувалося в комерційній пропозиції. А відтак, враховуючи встановлені судом обставини щодо ціноутворення вартості пасажирського автобусу марки MAN, модель MAN R13, календарний рік виготовлення - 2008, номер кузова (VIN) - НОМЕР_2 , у розмірі 10000,00 євро, суд не враховує посилання відповідача на митні декларації від 03.01.2020 року №UA500070/2020/200094, №UA500070/2020/200104.
З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товару, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.
Згідно з ч.11 ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, про недотримання Одеською митницею Держмитслужби вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу за основним методом ціною договору.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, який застосовано без достатніх на те підстав.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000003/2 від 09.01.2020 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару, за заявленою у митній декларації №UA500070/2020/200356 від 08.01.2020 року митною вартістю, а тому оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00010 від 09.01.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду правомірність винесення оскаржуваних рішення та картки відмови, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до суду надано платіжне доручення №00078257 від 26.05.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4204,00 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Автобус 365», суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 4204,00 грн. з Одеської митниці Держмитслужби.
Щодо позовної вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 КАС України. Відповідно до ч.2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Вказана позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №816/2096/17.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.1, 2, 6 ч.1, ч.2 ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 ст.30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим ч.5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.5 ст.134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 статті 139 КАС України).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Частиною 7 ст.139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, підставою для відшкодування витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв'язку між сплаченими позивачем адвокату коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Як встановлено судом, між позивачем (замовник) та Адвокатським об'єднанням «МІТРАКС ЮГ» (виконавець), укладено договір про надання правової допомоги №23-1 від 01.02.2020 року, відповідно до п.2.1. якого виконавець приймає зобов'язання надавати замовнику в межах його замовлення/замовлень правову допомогу, вказану в п.2.1.1. договору, а замовник зобов'язується здійснити плату за надану правову допомогу на умовах та в строки, що передбачені цим договором та додатками до нього (а.с.55-58).
Відповідно до умов п.4.1., 4.4. Договору №23-1, виконавець надає послуги замовнику відповідно до замовлення останнього. Відомості про надані послуги та додаткові витрати виконавця фіксуються в Акті прийому-передачі на підставі даних про фактично надані обсяги послуг за замовленням за звітний період.
Як вказано у п.5.1., 5.2, 5.5. Договору №23-1, ціна цього Договору становить суму вартості послуг та додаткових витрат виконавця, наданих останнім та сплачених замовником протягом строку дії Договору. Гонорар за даним договором є фіксованим та складає суму вартості усіх замовлень, укладених на виконання даного договору. Розрахунок гонорару за надання правової допомоги визначається за згодою сторін у ході підписання договору у відповідному додатку до нього. Вартість послуг та додаткові витрати виконавця сплачуються замовником у безготівковій формі у національній грошовій валюті - гривні на реквізити зазначені у цьому договорі протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору та/або протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту відправлення замовнику відповідного рахунку.
26.03.2020 року між позивачем та адвокатським об'єднанням «МІТРАКС ЮГ» укладено додаткову угоду до договору №23-1 про надання правової допомоги від 01.02.2020 року, відповідно до умов якої сторони установили такий порядок розрахунків: 50% вартості послуг за відповідним замовленням сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення виконавцем відповідного рахунку, а 50% вартості послуг за відповідним замовленням сплачується після набрання законної сили рішенням по справі, визначеній у замовленні (а.с.113, 169).
На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем до суду надано копії замовлення про надання правової допомоги від 21.04.2020 року, розрахунку гонорару за надання правової допомоги від 21.04.2020 року, рахунку на оплату №431 від 20.03.2020 року та платіжного доручення №00081177 від 01.07.2020 року.
Відповідно до замовлення від 21.04.2020 року до Договору №23-1 про надання правової допомоги від 01.02.2020 року, позивач замовив у адвокатського об'єднання «МІТРАКС ЮГ» правову допомогу у справі №420/3158/20. Загальна вартість замовлених послуг у вказаному замовленні визначено у розмірі 10000,00 грн. (а.с.59).
Відповідно до розрахунку гонорару за надання правової допомоги від 21.04.2020 року (а.с.60), вартість послуг з правової допомоги становить 10000,00 грн.
Крім того вказаний розрахунок містить детальний опис робіт (наданих послуг), а саме:
- Надання усних та письмових консультацій, висновків, дослідження актуальної судової практики, підготовка правової позиції з питання стосовно справи №420/3158/20 - вартість 2500,00 грн.;
- Збирання доказів для подання заяв по суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань, здійснення запитів для отримання відповідних доказів стосовно справи №420/3158/20 - вартість 2500,00 грн.;
- Складання та подання: заяв по суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відповіді на апеляційну скаргу, заперечень, заяв та будь-яких інших процесуальних документів передбачених КАС України необхідних для здійснення захисту інтересів Замовника та ознайомлення з матеріалами справи, збирання та витребування доказів стосовно справи №420/3158/20 - вартість 2500,00 грн.;
- Представництво інтересів Замовника в Одеському окружному адміністративному суді, П'ятому апеляційному адміністративному суді стосовно справи №420/3158/20 - вартість 2500,00 грн.
20.03.2020 року адвокатським об'єднанням «МІТРАКС ЮГ» складено рахунок на оплату №431 за надання правової допомоги по справі №420/3158/20 на загальну суму 10000,00 грн. (а.с.114, 170).
Згідно з платіжним дорученням №00081177 від 01.07.2020 року, позивачем сплачено на користь адвокатського об'єднання «МІТРАКС ЮГ» 5000,00 грн. за правову допомогу по справі №420/3158/20 згідно рахунку №431 від 20.03.2020 року (а.с.171).
Таким чином виконуючи умови договору про надання правової допомоги №23-1 від 01.02.2020 року адвокатське об'єднання «МІТРАКС ЮГ» надало замовнику (позивачу) правову допомогу на загальну суму 10000,00 гривень.
Разом з тим, суд вважає передчасним включення до судових витрат, які підлягають відшкодуванню витрати за складання та подання апеляційної скарги, відповіді на апеляційну скаргу та за представництво інтересів Замовника в П'ятому апеляційному адміністративному суді, оскільки таких витрат можливо і не буде понесено.
Водночас суд звертає увагу, що позивачем не надано акту виконаних робіт чи акту прийому-передачі, в якому відповідно до п.4.4. договору №23-1 фіксуються відомості про надані послуги та додаткові витрати виконавця на підставі даних про фактично надані обсяги послуг за замовленням за звітний період, а також не надано детального почасового опису робіт (наданих послуг), виконаних представником позивача.
За таких обставин, суд вважає, що відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобус 365» до Одеської митниці Держмитслужби задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000003/2 від 09.01.2020 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00010 від 09.01.2020 року
Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобус 365» (67512, Одеська область, Лиманський район, с. Курісове, вул. Старокиївська, буд.3, код ЄДРПОУ 42855926) витрати по сплаті судового збору у сумі 4204,00 грн. сплачені по платіжному дорученню №00078257 від 26.05.2020 року.
Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобус 365» витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іванов Е.А.
.