28 вересня 2020 року м. Одеса справа № 420/2701/20
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, треті особи які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області про визнання протиправними дії відповідача щодо закінчення виконавчого провадження в ВП №56852779 по примусовому виконанню виконавчого листа №815/6667/17 від 01.10.2018 року виданого 05.07.2018 року Одеським окружним адміністративним судом та зобов'язати його відновити вказане провадження.
Ухвалою суду від 21.04.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 10.06.2020 року позов залишено без розгляду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2020 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2020 року скасовано та справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
15.09.2020 року вказана справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 21.09.2020 року продовжено розгляд справи та призначено судове засідання.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.06.2018 року по справі №815/6667/17 задовольнив частково позов ОСОБА_1 та з підставі зазначеного 05.07.2018 року виданий виконавчий лист щодо поновлення ОСОБА_1 на службі в Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету з 15 грудня 2017 року.
В подальшому як зазначає позивач за виданим 05.07.2018 року виконавчим листом по справі №815/6667/17 відповідачем відкрито виконавче провадження АСВП №56852779.
При цьому, позивач вказує, що виконавчий лист на підставі якого відкрито провадження не виконано, оскільки боржником не поновлено позивача на відповідній до вищенаведеної постанови та виконавчого листа посаді.
Для з'ясування обставин щодо не виконання виконавчого листа позивач звернувся до відповідача та з відповіді від 19.03.2020 року дізнався, що виконавче провадження АСВП №56852779 по примусовому виконанню виконавчого листа виданого 05.07.2018 року по справі №815/6667/17 - 01.10.2018 року було завершено.
Таким чином позивач враховуючи що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року по справі №815/6667/17 є не виконаною, проте виконавче провадження по виконанню виконавчого листа виданого на підставі вказаної постанови закрито, позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Представник відповідача надав до суду відзив, який мотивований тим, що 18.09.2018 до відділу надійшла заява стягувача про те, що рішення суду виконано 03.09.2018, однак, його одразу ж звільнено з посади 07.09.2018 року.
Таким чином враховуючи вищенаведену обставину 01.10.2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже представник відповідача вважає, що він діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Треті особи жодних письмових пояснень станом на день розгляду справи до суду не надавали.
Позивач та представники відповідачів та третіх осіб до судового засідання не з'явились.
Позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та в письмовому провадженні.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із відсутності потреби заслухати свідка чи експерта та з урахуванням клопотання наданого позивачем, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Так, судом встановлено, що рішенням суду від 12.03.2018 року по справі №815/6667/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Затоківської селищної ради, третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про визнання дій протиправними та скасування розпоряджень про проведення службового розслідування та припинення повноважень виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради, стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року по справі №815/6667/17 (а.с.8-12) апеляційна скарга позивача задоволена частково, рішення суду від 12.03.2018 року скасовано, прийнята нова постанова, якою позов ОСОБА_1 задоволений частково:
- визнано протиправним та скасовано розпорядження Затоківського селищного голови №68-к від 07 грудня 2017 року «Про припинення повноважень в.о. керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради»:
- визнано протиправним та скасовано рішення тимчасової дисциплінарної комісії від 13 грудня 2017 року «Про накладання дисциплінарного стягнення на виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради»:
- визнано протиправним та скасовано розпорядження Затоківського селищного голови №71-к від 13 грудня 2017 року «Про звільнення виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на службі в Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету з 15 грудня 2017 року;
- стягнуто із Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 грудня 2017 року по 19 червня 2018 року в сумі 58582,50 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 50 копійок) грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків та зборів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Також судом встановлено, що на виконання постанови суду від 19.06.2018 року 05.07.2018 року видано виконавчий лист по справі №815/6667/17 щодо поновлення ОСОБА_1 на службі в Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету з 15 грудня 2017 року.
В подальшому 26.07.2018 році головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум Вікторією Сергіївною, розглянуто заяву ОСОБА_1 про примусове виконання та постановою відкрито виконавче провадження за №56852779 (а.с.80-81).
26.08.2018 року Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради ознайомила Позивача з листом №733/01-27 від 23.08.2018 року, в якому було зазначено, що ОСОБА_1 запрошують до Затоківської селищної ради для виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року про поновлення на службі в Затоківської селищної раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.
27 серпня 2018 року було видано розпорядження Затоківського селищного-голови №72-к «Про поновлення на роботі в.о. керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_1 », в якому було зазначено: «У зв'язку із внесенням змін до структури апарату Затоківської селищної ради та її виконавчого комітету, відсутністю у структурі посади виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківській селищній раді, поновити ОСОБА_1 на службі в Затоківській селищній раді на посаді тимчасово виконуючого обов'язки Заступника селищного голови з інвестиційних питань, туризму та соціальної політики (а.с.96).
ОСОБА_1 приступити до виконання обов'язків заступника селищного голови з інвестиційних питань, туризму та соціальної політики з 03 вересня 2018 року до затвердження сесією Затоківської селищної ради рішення про затвердження на посаді заступника селищного голови з інвестиційних питань, туризму та соціальної політики, але не перевищуючи терміну два місяці з 03 вересня 2018 року по 02 листопада 2018 року».
Так, у трудовій книжці Позивача, відповідно до розпорядження №72-к від 27.08.2018 року був зроблений запис за №14 від 03.09.2018 року - «...Запис за №13 недійсний. Поновлений на службі в Затоківській селищній раді на посаду т.в.о. заступника селищного голови з інвестиційних питань, туризму та соціальної політики» (а.с.97, 102-103).
Також, на виконання рішення суду, 04 вересня 2018 року відповідачем був складений акт «Про виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року по справі №815/6667/17», у якому зазначено: «На виконання Постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року по справі №815/6667/17, ОСОБА_1 було поновлено на службі в Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету, приймаючи до уваги фактичну неможливість поновлення на такій посаді у зв'язку із здійсненими змінами в структурі Затоківської селищної ради та її виконавчого комітету, відповідно до яких посаду керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради було виключено із штатного розпису, а також той факт, що робота ОСОБА_1 на цій посаді виконувалася на засадах тимчасово виконання обов'язків до моменту затвердження на ній радою основного працівника, ОСОБА_1 було поновлено на службі в Затоківській селищній раді на посаді виконуючого обов'язки Заступника селищного голови з інвестиційних питань, туризму та соціальної політики з 03 вересня 2018р...»
Розпорядженням №81-к від 07.09.2018 року, т.в.о Затоківського селищного голови, ОСОБА_1 було звільнено відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Частиною 4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини щодо виконання рішення суду встановлені в ухвалі суду від 06.11.2019 року по справі №815/6667/17.
17.09.2018 року ОСОБА_1 направив на адресу відповідача заяву, відповідно до якої вказав на те, що на виконання постанови боржником (Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради) після поновлення його на посаді одразу ж повторно звільнено з займаної посади, а також прохав відповідача вважати акт про виконання рішення не належним доказом в розумінні такого виконання, оскільки таке не виконано (а.с.94).
Натомість 01.10.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум Вікторією Сергіївною, виконавче провадження з примусового виконання закінчено на підставі того, що вимоги виконавчого документу виконані у повному обсязі, що підтверджується розпорядженням Затоківського селищного голови від 27.08.2018 року №72-к, а тому з урахуванням наведених обставин відповідно до п.9 частини першої статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.99).
Надалі через невиконання виконавчого листа виданого 05.07.2018 року по справі №815/6667/17 позивач 25.04.2019 року звернувся з відповідною заявою поданою в порядку 383 КАС України по справі №815/6667/17 до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 06.11.2019 року по справі №815/6667/17 заяву ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України задоволено частково, доведено до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про:
- невиконання в установленому законодавством порядку Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року про поновлення ОСОБА_1 на службі в Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету;
- прийняття неправомірних розпоряджень Затоківського селищного голови №72-к «Про поновлення на роботі в.о. керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_1 »; №81-к від 07.09.2018 року Тимчасово виконуючого обов'язки Затоківського селищного голови про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України.
Наведена вище ухвала набрала законної сили 10.12.2019 року.
Водночас, суд зазначає, що ухвалою суду від 06.11.2019 року по справі №815/6667/17, яка набрала законної сили, також зазначено, що Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року ОСОБА_1 поновлений на службі в Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету з 15 грудня 2017 року.
Проте розпорядженням Затоківського селищного-голови №72-к «Про поновлення на роботі в.о. керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_1 » від 27.08.2018 року ОСОБА_1 поновлений на службі в Затоківській селищній раді на посаді тимчасово виконуючого обов'язки Заступника селищного голови з інвестиційних питань, туризму та соціальної політики з посиланням на внесення змін до структури апарату Затоківської селищної ради та її виконавчого комітету, відсутність у структурі посади виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківській селищній раді.
У трудовій книжці ОСОБА_1 відповідно до розпорядження №72-к від 27.08.2018 року був зроблений запис за №14 від 03.09.2018 року, про те, що «...Запис за №13 недійсний. Поновлений на службі в Затоківській селищній раді на посаду т.в.о. заступника селищного голови з інвестиційних питань, туризму та соціальної політики».
Таким чином, позивач не був поновлений на посаді, з якої звільнений, а тому рішення суду не виконано.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404- VIII).
Так статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.5, 6 ст. 26 Закону України №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа вносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника виконати вимоги виконавчого документу, та попереджає боржника про відповідальність за невиконання рішення суду.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно зі ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Так, як вбачається з матеріалів справи Одеським окружним адміністративним судом 05.07.2018 року видано виконавчий лист по справі №815/6667/17, згідно якого зобов'язано Затоківську селищну раду Білгород-Дністровськогої міськради поновити ОСОБА_1 на службі в Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету з 15 грудня 2017 року.
Разом з тим, на виконання вищенаведеного виконавчого листа боржником (третьою особою) розпорядженням Затоківського селищного-голови №72-к «Про поновлення на роботі в.о. керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_1 » від 27.08.2018 року ОСОБА_1 поновлений на службі в Затоківській селищній раді на посаді тимчасово виконуючого обов'язки Заступника селищного голови з інвестиційних питань, туризму та соціальної політики з посиланням на внесення змін до структури апарату Затоківської селищної ради та її виконавчого комітету, відсутність у структурі посади виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківській селищній раді.
Водночас суд враховує те, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року, яка набрала законної сили 10.12.2019 року, встановлено, що позивач не був поновлений на посаді, з якої звільнений, а тому рішення суду (постанову від 19.06.2018 року по справі №815/6667/17) не виконано.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
За таких підстав державним виконавцем 01.10.2018 року на підставі п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» вчинено протиправні дії щодо закінчення виконавчого провадження, які виразились у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №56852779.
При цьому суд враховує те, що в даному випадку дії відповідача виразились у відповідному документі, а саме постанові про закінчення виконавчого провадження ВП№56852779 від 01.10.2018 року, якою керуючись п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» таке провадження закінчено.
Враховуючи, що позивачем винесено протиправну постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№56852779 від 01.10.2018 року, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправним та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. про закінчення виконавчого провадження ВП№56852779 від 01.10.2018 року.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позову додано квитанцію №ПН215600426655 від 10.04.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2102,00 грн. (а.с.36).
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно ч.1 ст.2 Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст. 3 Закону).
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить - 2102 гривні.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а також наведені норми суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн. сплачений за квитанцією №ПН215600426655 від 10.04.2020 року з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області.
Водночас щодо суми 1261,20 грн. (з розрахунку 2102,00 грн. - 840,80грн.), яка сплачена за квитанцією №ПН215600426655 від 10.04.2020 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що позивачем при поданні адміністративного позову у справі №420/2701/20 надмірно сплачено судовий збір у розмірі 1261,20 грн., суд доходить висновку щодо необхідності повернення надміру сплаченого судового збору позивачу.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 37, код ЄДРПОУ 43315529) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. про закінчення виконавчого провадження ВП№56852779 від 01.10.2018 року.
Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. сплачений за квитанцією №ПН215600426655 від 10.04.2020 року.
Повернути через Управління державної казначейської служби України в м. Одесі Одеської області ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1261,20 грн. за квитанцією №ПН215600426655 від 10.04.2020 року за подання адміністративного позову у справі №420/2701/20.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Іванов Е.А.
.